14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 811/1477/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року (головуючий суддя - Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №15660-13 від 30 червня 2017 року про нарахування транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що Відповідачем при прийнятті спірного рішення та визначення податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку не було враховано, що вартість автомобіля не складала 375 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області задоволено (а.с.24-25).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що згідно інформації з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку середньоринкова вартість автомобіля, належного Позивачу, становить 949378,08 грн. і зазначена вартість автомобіля не перевищує вартість, визначену п.п. 267.2.1 п. 267.2 Податкового кодексу України - 3200 грн. х 375 = 1 200 000 грн., а тому вказаний автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні ст. 267 Податкового кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (а.с.34-36).
В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне та неповне дослідження доказів, грубе порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що транспортний засіб Lexus RX 350, 2014 року випуску, включено до об'єктів оподаткування та розміщено на веб-сайті Мінекономіки, що підтверджується відповідним скріншотом-витягом.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи у власності Позивача перебуває автомобіль марки LEXUS, моделі RX 350, 2014 року випуску, об'єм двигуна: 3456 куб. см.
30 червня 2017 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №15660-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі.
Згідно підпункту 267.2.1 п.267.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» було затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.
Пунктом 14 Методики визначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку середньоринкова вартість автомобіля, належного Позивачу, становить 949378,08 грн. (а.с.15).
Вказана вартість автомобіля не перевищує вартість, визначену п.п. 267.2.1 п.267.2 Податкового кодексу України (3200 грн. х 375 = 1 200 000 грн.), а тому зазначений автомобіль не є об'єктом оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України.
Стосовно посилань апеляційної скарги відповідача на скріншот-витяг, який міститься у тексті самої апеляційної скарги та в аналогічний спосіб надавався суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно змісту даного скріншоту джерелом його походження є ІС «Податковий блок».
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що вказаний скріншот взагалі не містить жодної інформації щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача або її розрахунку.
Крім того, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не надав належних, допустимих та достовірних доказів прийняття оскаржуваного рішення саме на підставі інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році. При цьому фіскальним органом не спростовано посилання Позивача на інформацію з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, і дана обставина, з урахуванням засади змагальності адміністративного судочинства, правильно оцінена судом першої інстанції саме на користь невладного суб'єкта.
Оскільки, в ході судового процесу з урахуванням приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновок суду першої інстанції щодо незаконності останнього є обґрунтованим.
Також при постановленні судового рішення по суті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №803/1826/16; адміністративне провадження №К/9901/41338/18.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 червня 2018 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі №811/1477/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 19 листопада 2018 р.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова