Справа № 541/1078/18
Провадження №2/541/691/2018
Іменем України
05 листопада 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Куцин В.М.,
за участю секретаря - Євдокимової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на 7/12 частини будинковолодіння з господарськими будівлями та спорудами та земельних ділянок в порядку спадкування за законом, треті особи - Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на 7/12 часток будинковолодіння №20 по вул. Світанковій в с. Дібрівка Миргородського району, 7/12 часток земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Світанковій, 20 с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровим номером 5323281801:01:001:0565 та 7/12 часток земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Світанковій, 20 с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровим номером 5323281801:01:001:0566.
В позові посилається на те, що 16 квітня 2017 року померла її матір ОСОБА_4. Відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2011 року за нею було визнано право власності на 1/2 частину та на 1/12 частину житлового будинку №20 по вул. Світанковій в с. Дібрівка Миргородського району разом з господарчими прибудовами, а саме житлового будинку «А-1» загальною площею 71,7 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., погребу «Г», прибудови «а», прибудови «а1», тераси «а2», сараю «Б», сараю-літньої кухні «В», убиральні «Д», літнього душу «Е», господарських споруд «№2-8»; 1/2 та 1/12 частини земельної ділянки призначеної для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, з якої згідно з витягами з Державного земельного кадастру згодом було сформовано дві земельні ділянки за окремими видами призначення під кадастровими номерами 5323281801:01:001:0565 площею 0,1200 га та 5323281801:01:001:0566 площею 0,2800 га. Тобто після смерті матері позивача відкрилася спадщина на вищевказане майно.
За життя ОСОБА_4 не встигла отримати на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2011 року державні акти на право власності на частки земельних ділянок та зареєструвати на своє ім'я право власності на частину житлового будинку.
Після смерті матері ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини. Позивач є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину. При зверненні ОСОБА_1 до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено у зв'язку з не виготовленням державного акту на земельну ділянку та не проведенням державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Тому у позивача виникла необхідність звернення до суду.
Відповідно до ухвали судді від 29 травня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 46,47).
В підготовчому засіданні 02 липня 2018 року оголошено перерву до 24 липня 2018 року.
24 липня 2018 року в підготовчому засіданні по справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 20 серпня 2018 року (а.с.72,73).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 просили позов задовольнити на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 89, 173).
Представник третьої особи Головного Управління Держгеокадастру у Полтавської області в судове засідання повторно не з'явився, направив клопотання про розгляд справи у його відсутність, щодо вирішення даного спору покладався на розсуд суду (а.с. 56-57, 88, 172).
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 90, 171).
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 15 листопада 2017 року № 1089 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Миргородський район, с. Дібрівка, вул. Світанкова, 20, зареєстровано в ДКП «Миргородтехінвентаризація» за реєстровим № 135 в реєстровій книзі 1 за ОСОБА_6, згідно свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння від 01.11.1989 року, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради на підставі рішення виконкому Миргородської районної ради народних депутатів № 197 від 18.10.1989 року (а.с.19).
Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру сформовано дві земельні ділянки: площею 0,1200 га під кадастровим номером 5323281801:01:001:0565 та площею 0,2800 га під кадастровим номером 5323281801:01:001:0566, які належали ОСОБА_6 (а.с. 10-18).
09 березня 2010 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 171153 від 25.08.2010 року (а.с. 35).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2011 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частину та на 1/12 частину житлового будинку №20 по вул. Світанковій в с. Дібрівка Миргородського району разом з господарчими прибудовами, а саме житлового будинку «А-1» загальною площею 71,7 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., погребу «Г», прибудови «а», прибудови «а1», тераси «а2», сараю «Б», сараю-літньої кухні «В», убиральні «Д», літнього душу «Е», господарських споруд «№2-8»; 1/2 та 1/12 частини земельної ділянки призначеної для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, що належали ОСОБА_6 згідно державного акту на право приватної власності на землю 1У-ПЛ №037859 від 30 квітня 1998 року.
16 квітня 2017 року померла мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 349702 від 18.04.2017 року (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_4 (а.с. 20-22), тобто спадкоємцем першої черги після смерті матері.
Після померлої ОСОБА_4, спадщину за законом прийняла ОСОБА_1 подавши заяву до нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно.
Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої матері - ОСОБА_4 на 7/12 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області, вулиця Світанкова, 20 у зв'язку із не виготовленням державного акту на земельну ділянку та не проведенням державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується копією вищезазначеної постанови (а.с. 23).
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 була власником 7/12 часток будинковолодіння № 20 по вул. Світанковій в с. Дібрівка Миргородського району, 7/12 часток земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Світанковій, 20 с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровим номером 5323281801:01:001:0565 та 7/12 часток земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Світанковій, 20 с. Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровим номером 5323281801:01:001:0566. Вказаний факт підтверджується доказами, дослідженими судом.
Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом, і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.
Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв'язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.
Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Спадщина може бути визнана відумерлою та передана у комунальну власність в порядку визначеному ст. 1277 ЦК України і тому саме сільська рада за місцем відкриття спадщини є відповідачем по справі.
Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності 7/12 часток будинковолодіння та 7/12 часток земельної ділянки призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства підтверджений, а тому зазначений будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки входять до складу спадщини після її смерті.
Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлій матері ОСОБА_4, вчинила дії по прийняттю спадщини, тому вона набула право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачем не оспорюється, а отже підстав для визнання спадщини відумерлою немає.
Оскільки право позивача на оформлення її спадкових прав на 7/12 частки житлового будинку та земельних ділянок померлої ОСОБА_4 порушено, то воно підлягає судовому захисту.
Позовні вимоги позивача не суперечить закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позов підлягає до задоволення.
В зв'язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції», де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.
Керуючись ст.ст. 355,1216, 1217, 1225, 1226,1261, 1268, 1273, 1277 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст. ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 266, 268, 273,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після померлої 16 квітня 2017 року ОСОБА_4 право власності на 7/12 (сім дванадцятих) часток будинковолодіння №20 по вулиці Світанковій в селі Дібрівка Миргородського району, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 71,7 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. погребу «Г», прибудови «а», прибудови «а1», тераси «а2», сараю «Б», сараю-літньої кухні «В», убиральні «Д», літнього душу «Е», господарських споруд «№2-8».
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після померлої 16 квітня 2017 року ОСОБА_4 право власності на 7/12 (сім дванадцятих) часток земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Світанковій, 20 села Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровими номером 5323281801:01:001:0565.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом після померлої 16 квітня 2017 року ОСОБА_4 право власності на 7/12 (сім дванадцятих) часток земельної ділянки, загальною площею 0,2800 га призначеної для ведення особистого селянського господарства по вулиці Світанковій, 20 села Дібрівка Миргородського району Полтавської області під кадастровими номером 5323281801:01:001:0566.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Повний текст судового рішення складений 16 листопада 2018 року.
Суддя: ОСОБА_8