20 листопада 2018 року справа №805/3161/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.,
секретар Святодух О.Б.,
за участі позивача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (суддя Давиденко Т.В.) у справі № 805/3161/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленка Олександра Анатолійовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 1), начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленка Олександра Анатолійовича (далі - відповідач 2), в якому просив: визнати протиправними дії начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко О.А., які полягають в невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа від 31.08.2017 року № 869/26/01-2017 до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про перевірку об'єктивності встановленої групи інвалідності ОСОБА_2; визнати протиправними дії начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко О.А., які полягають в повторному невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа від 06.11.2017 року № 1200/26/01-2017 до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про направлення документів щодо встановлення ОСОБА_2. групи інвалідності для вивчення до Державної установи "Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України"; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити одноразову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн.; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області моральної шкоди в сумі 10000 грн.; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. відповідно до угоди про надання правової допомоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 805/3161/18-а позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського у сумі 123340 грн. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем та відповідачем-1 подані апеляційні скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в яких позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Відповідач-1 просить скасувати рішення в частині задоволення позову, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що в порушення норм діючого законодавства України, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору. Наголошує на тому, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції Донецької області Дятленко О.А. послався на Порядок та Умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 в редакції Наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 788 від 21.09.2017 «Про внесення змін до порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», який набрав чинності 17.11.2017 року, в той час, вимоги про визнання дій відповідача протиправними мали місце 31.08.2017 р. та 06.11.2017р., тобто до 17.11.2017 р. Звертає увагу суду, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні моральної шкоди, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди або причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями є передчасним та не відповідають обставинам справи. Щодо ненадання доказів в підтвердження реальності адвокатських витрат, зазначає, що відмова в праві на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, був штучно обмежений в можливості надати як розрахунок витрат на правову допомогу, так і акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги адвокатом.
Відповідач-1 обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що судом не взято до уваги, що кошти на виплату ОГД виділяються центральним органом Національної поліції, а ГУНП в Донецькій області тільки після їх надходження з центрального органу здійснюється нарахування та перерахунок цих коштів на картковий рахунок особи. На момент розгляду справи у суді не була виділена фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції з державного бюджету для Національної поліції України на зазначені цілі.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_2 з 28.02.2004 по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
З 07.11.2015 року позивач проходив службу на посаді начальника відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області поліції в Донецькій області поліції в Донецькій області.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 18/СНП від 19 січня 2017, військово-лікарською комісією ДУ «ТМО М ВС України по Донецькій області прийняте рішення щодо ОСОБА_2 - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. (а.с. 195-196).
Наказом ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 року № 302 о/с ОСОБА_2 зі служби в поліції звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) (а.с.57).
06.07.2017 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області направлено лист на МСЕК за № 2144/12/02-2017 з проханням визначити відсоток втрати працездатності та групу інвалідності підполковника поліції ОСОБА_2 (а.с. 23).
Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії АВ №0719362 від 09.08.2017 року ОСОБА_2 з 01.08.2017 року встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції (а.с.16).
31.08.2017 року начальником управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Дятленко О.А. з метою недопущення надмірного використання коштів державного бюджету та безпідставної виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну політику» та наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 направлено лист голові обласної МСЕК № 2 з проханням перевірити об'єктивність встановлення нрупи інвалідності, зокрема, ОСОБА_2 (а.с. 56).
Листом від 19.09.2017 року за № 252 було повідомлено відповідача-2, що за результатами перевірки об'єктивності встановлення групи інвалідності встановлено, що рішення МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності відповідає чинному законодавству (наказ МОЗ України № 561 від 05.09.2011, постанова КМУ України № 1317 від 3.12.2009 року). (а.с. 29).
06.11.2017 року начальником Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, після отримання відповіді в.о. голови обласної МСЕК № 2 м. Маріуполя від 19.09.2017, направлено запит голові обласної МСЕК № 2 м. Маріуполя, з метою недопущення надмірного використання коштів державного бюджету та безпідставної виплати одноразової грошової допомоги направити документи щодо встановлення ОСОБА_2 групи інвалідності для вивчення до Державної установи «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». (а.с. 22).
16.02.2018 року обласна МСЕК м. Маріуполя на запит від 06.11.2017 повідомила, що згідно висновку Укр. Держ. НДІ МСПІ № 22 від 24.01.2018 «…функціональний клас Ш (три) стенокардія напруги не знайшов підтвердження при проведенні ВЕМ, ДМ ЕКГ». При повторному огляді обласною МСЕК № 2 м. Маріуполя Рішення МСЕК: підтверджена Ш група інвалідності та 55% втрати працездатності». (а.с. 167).
21.02.2018 року затверджений висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 123340 грн. (а.с. 166).
01.03.2018 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області виданий наказ № 559 від 01.03.2018 «Про виплату одноразової грошової допомоги» ОСОБА_2 у розмірі 123340 грн. (а.с. 165).
19.03.2018 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області направлено до ДФЗБО Національної поліції України розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу МВС України від 21.09.2017 № 788). (а.с. 168-169).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій, які полягають в невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою формою та направленні листа до голови обласної МСЕК № 2 м. Маріуполя про перевірку об'єктивності встановленої групи інвалідності, визнання протиправними дії, які полягають в повторному невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою формою та в направленні листа до голови обласної МСЕК № 2 м. Маріуполя про направлення документів щодо встановлення інвалідності, стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., суд першої інстанції, посилаючись на Порядок та Умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року, дійшов висновку, що відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, у передбачений термін, здійснені дії щодо видачі наказу про виплату позивачу одноразової грошової допомоги. Також, позивачем не надано доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначив, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 123340 грн., суд виходив з положень Порядку та Умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, станом на час розгляду справи одноразова грошова допомога позивачу не виплачена, двомісячний строк з дня прийняття рішення про її призначення сплинув.
Відповідно до п. 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, до якої відноситься служба в органах внутрішніх справ.
За ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Згідно ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:
а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначають Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені Наказом Міністерства Внутрішніх справі України від 11.01.2016 року № 4 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок та умови № 4).
За змістом п. 1 р. ІІ Порядку та умов № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Розділ ІІІ п. 1 передбачає, що формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно з чинним законодавством.
ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно з чинним законодавством.
Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення умов виплати грошової допомоги, згідно з чинним законодавством.
Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно з чинним законодавством.
Керівники Національної поліції (міжрегіональних та територіальних органів поліції) відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно з чинним законодавством.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу III Порядку N 4).
Пунктом Порядку та умов № 4 визначено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа:
1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
Відповідно до р. ІV п. 1 Порядку та умов № 4 IV фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пункти 2, 3, 5 визначають, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається структурним підрозділом до фінансового підрозділу Національної поліції за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Виділення коштів для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.
Як свідчать матеріали справи, позивач 15 лютого 2018 року звернувся до Начальника ГУНП в Донецькій області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги з додатком копії довідки обласної МСЕК м. Маріуполя. (а.с. 25).
21.02.2018 року відповідачем затверджений Висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 123340 грн. та 01.03.2018 виданий наказ № 559 «Про виплату одноразової грошової допомоги» позивачу (т.1 а.с.165, 166), отже в строк, передбачений Порядком та умовами № 4.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції послався на вказаний Порядок та умови в редакції, що набрав чинності 17.11.2017 року, в той час як обставини мали місце до 17.11.2017 року. Проте зазначає, що в даному випадку посилання суду першої інстанції не вплинуло на визнання протиправними дії відповідача, оскільки строк, передбачений для затвердження висновку та прийняття рішення з дати звернення позивача з заявою про призначення одноразової грошової допомоги був дотриманий, тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.
Доводи апелянта в частині незгоди з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні моральної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки позивач пов'язує заподіяння моральної шкоди з визнанням протиправних дій відповідача. Будь-яких інших доказів суду не надано.
Щодо надання правничої допомоги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Види судових витрат визначені статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 частини 3 зазначеної норми до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою, третьою ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 цієї статті)
Отже, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Позивачем не надано суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, тому суд не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Щодо стягнення судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до прийняття рішення по справі.
Рішенням суду стягнуто з позивача на користь Державного бюджету судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1233,40 грн.
Статтею 5 Закону «Про судовий збір» № 3674-VI передбачені пільги щодо сплати судового збору.
В матеріалах справи наявне посвідчення серія МВ № 037404 від 12.05.2016 року, видане позивачу Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, в якому зазначено, що його пред'явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частини перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно буди доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C. G. Та інші проти Болгарії" (" C.G. and others v.Bulgaria", заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11, § 170)).
Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI в першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України "Про судовий збір", проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Отже, звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI не може вважатися обґрунтованим, а тому помилковою є відмова суду першої інстанції позивачу у задоволенні його клопотання про звільнення його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з тих підстав, що заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги не пов'язані з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій (а.с. 100) та стягнення з позивача судового збору в сумі 2114,40 грн. Тому в цій частині апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Відповідач-1 обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що кошти на виплату ОГД виділяються центральним органом Національної поліції, А ГУНП в Донецькій області тільки після їх надходження з центрального органу здійснюється нарахування та перерахунок цих коштів на картковий рахунок особи. На момент розгляду справи у суді не була виділена фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції з державного бюджету для Національної поліції України на зазначені цілі, на що суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як зазначалося вище, розділом ІV п. 5 передбачено, що ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.
Відповідачем не заперечується той факт, що на час розгляду справи одноразова грошова допомога в сумі 123340 грн. не виплачена, двомісячний строк з дня прийняття рішення про її призначення сплинув, отже суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлені обставини справи, але допущено помилкове застосування норм матеріального права, тому постанова суду підлягає зміні в частині стягнення з позивача судового збору.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 805/3161/18-а змінити.
Виключити із резолютивної частини рішення абзац четвертий щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2114,40 грн.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 805/3161/18-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2018 року.
Головуючий Л.В. Ястребова
Судді Т.Г. Арабей
І.Д. Компанієць