і м е н е м У к р а їн и
14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 315/1308/14-а(6-а/315/3/18)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року (суддя Ярош С.О.), ухвалену в місті Гуляйполе Запорізької області, в адміністративній справі № 315/1308/14-а (провадження № 6-а/315/3/18) за заявою ОСОБА_1, про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,-
Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року залишена без задоволення заява ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та заміну сторони її правонаступником.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову ухвалу, задовольнивши заяву про заміну боржника. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду його заяви, не прийняв до уваги пояснення стосовно поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, не врахував, що заявник є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, який систематично знаходиться на лікуванні, а також те, що рішення суду не виконується державною майже чотири роки, що є порушенням прав позивача, як людини і громадянина України.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів - судді доповідача Дадим Ю.М., суддів Уханенка С.А., Божко Л.А. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження на 11 жовтня 2018 року.
З 03 жовтня 2018 року розпочав роботу Третій апеляційний адміністративний суд, і справи, які перебували в провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, були передані до Третього апеляційного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями визначена колегія суддів у складі головуючого судді - доповідача Шлай А.В., суддів Кругового О.О., Суховарова А.В.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року апеляційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14 листопада 2018 року о 16.00 год.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового
відправлення скаржнику -30 жовтня 2018 року, відповідачу - 25 жовтня 2018 року, до суду не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
Відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року строк, від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплатити йому державну пенсію на підставі ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі 75 % розміру мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», за відрахуванням фактично отриманих ним сум. 19 березня 2015 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист у справі №315/1308/14-а. 31 березня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Попович Н.С. відкрите виконавче провадження. Постановою від 27 квітня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання, встановлено строк для повторного пред'явлення виконавчого листа до 27 квітня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причини, яку суд не визнає поважною, оскільки звернення до Європейського суду з прав людини відбулось у 2018 році, тобто після завершення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. З цих же підстав суд відмовив і у задоволенні заяви про заміну сторони на правонаступника.
Відповідно до частини 6 статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 376 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Таким чином, зазначені правові норми передбачають: 1) право стягувача на звернення із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання; 2) наявність причин внаслідок яких зазначений строк стягувачем пропущено; 3) наявність можливості суду для поновлення строку. При цьому, поняття «можливість» передбачає вчинення дії за певних умов або ні.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31
січня 2018 року (справа № 2а/945/2010) від 17 квітня 2018 року (справа № 2-а-2990/11), які полягають у наступному.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Гарантоване особі у статті 6 Конвенції право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40). У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. У п. 48 цього рішення Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. І далі, у п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Як свідчать наявні у справі письмові докази, виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання ще у березні 2015 року (а.с.119). Натомість, 27 квітня 2016 року виконавчий документ повернуто ОСОБА_1 без виконання із роз'ясненням права на звернення до суду на підставі статті 263 КАС України (а.с.120). Зазначена стаття (в редакції Кодексу № 2747-ІУ) передбачала, у тому числі, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Проте, Головне ТУЮ у Запорізькій області УДВС відділу примусового виконання рішень ще у червні 2015 року зверталось до суду, який видав виконавчий документ, із поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2015 року у задоволенні подання відмовлено (а.с.100, 101).
Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу, зважаючи на безперспективність заміни способу і порядку виконання судового рішення, не може вважатись обґрунтованим, добросовісним та розсудливим.
Крім того, на думку колегії суддів, визначальною обставиною при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є статус заявника (стягувача), як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), інваліда 2 групи, який має пільги, встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни. Внаслідок невиконання державними органами рішення суду, яким підтверджено право ОСОБА_1 на отримання виплат на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», продовжується порушення його прав, що зводить нанівець результати судового захисту.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини є достатніми підставами для визнання поважними причин пропуску заявником строку пред'явлення виконавчого листа до виконання із його поновленням. Строки пред'явлення до виконання визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи питання заміни боржника правонаступником колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Аналіз наведених правових норм дозволяють дійти висновку, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (процесуальне правонаступництво) відбувається виключно за відповідним рішенням суду.
Наведеним вище положеннями статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена процедура заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Оскільки виконавче провадження з виконання виконавчого листа не відкрито, ОСОБА_1 необхідно було звернутись до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі. Натомість, ним подана заява про заміну сторони у справі. Звернення до суду із заявою, яка не у повній мірі відповідає вимогам статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку колегії суддів, не може бути перешкодою для реалізації права на отримання виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнаних судом. Відтак, колегія суддів вважає, що формальні підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 відсутні.
Звернення ОСОБА_1 із заявою обумовлено реорганізацією боржника - Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області шляхом злиття і утворення Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
У цьому випадку для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним фактором є перехід функцій управління Управління Пенсійного фонду
України в в Гуляйпільському районі Запорізької області до Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України, який реалізує державну політику в галузі пенсійного забезпечення. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Частиною 9 статті 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, дія якого поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації, визначено, що у разі злиття органів виконавчої влади права та обов'язки переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області реорганізовано шляхом злиття в Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №815/1637/17, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Зважаючи на те, що відповідно до наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України відбулось публічне правонаступництво одного суб'єкта владних повноважень іншому (у даному випадку - Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя в Гуляйпільському районі Запорізької області - Гуляйпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області), передбачені статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для заміни боржника у виконавчому документі наявні.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року
в адміністративній справі № 315/1308/14-а (провадження № 6-а/315/3/18) - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Здійснити у виконавчому листі № 315/1308/14-а, виданому 19 березня 2015 року
Гуляйпільським районним судом Запорізької області, заміну боржника - Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області його правонаступником - Гуляйпільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа № 315/1308/14-а до виконання.
У задоволенні заяви про заміну сторони в адміністративній справі - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 листопада 2018 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Суховаров