і м е н е м У к р а їн и
19 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/8042/17
(суддя Тулянцева І.В. м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення заробітної плати за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 30 листопада 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.10.2016 року по 30.11.2017 року в сумі 225237,03 грн.
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за 01 червня 2016 року в сумі 225,03 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, а отже повинен сплатити позивачу заробітну плату за час невиконання рішення про поновлення на роботі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Суд, стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.10.2016 року по 05.02.2018 року в сумі 92054,16 грн. без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що в період з 18 жовтня 2016 року по день винесення рішення судом по вказаній справі, відповідачем безпідставно не виконується рішення суду, у зв'язку із чим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середня заробітна плата за весь час затримки, тобто з 18.10.2016 року по 05.02.2018 року, яка повинна обраховуватися виходячи із розміру середньої заробітної плати встановленої по відповідним посадам, що були передбачені штатними розкладами Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області в 2016-2017 роках за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядоку №100). При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заробітної плати за 01 червня 2016 року в сумі 225,03 грн., оскільки зазначені позовні вимоги вже вирішені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розрахунку та застосування коефіцієнтів коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині зменшення середнього заробітку на суму допомоги по безробіттю за час перебування позивача на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості та як наслідок в частині визнання суми стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 173959,62 грн., позивач оскаржив його до апеляційного суду вважаючи його незаконним та необґрунтованим. Просить змінити рішення суду першої інстанції в цій частині.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права до спірних відносин в зв'язку з чим зробив помилковий розрахунок суми, який підлягає стягненню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 18 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/3843/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення та поновлення на посаді задоволено частково, а саме суд:
- визнав протиправним та скасував наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 року №47-к про звільнення ОСОБА_1;
- зобов'язав Головне управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;
- стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 року по 18 жовтня 2016 року (а.с.16-21).
Вищевказана постанова набрала законної сили 31 січня 2017 року.
17 березня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчі листи у справі № 804/3843/16 (а.с.23).
10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про примусове виконання рішення у справі №804/3843/16.
11.05.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - «виконавчий лист №804/3843/16 виданий 17.03.2017 року» та зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (а.с.44).
Листом від 12.06.2017 року №11/6493 Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неможливість виконання рішення суду по справі №804/3843/16, оскільки в структурі Головного управління, затвердженою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 13.03.2017 року, в тому числі в Управлінні захисту споживачів, така посада та відділ, який позивач займав до звільнення (начальник відділу контролю у сфері послуг), відсутні (а.с.24).
02 серпня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову у якій заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку судового контролю - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року у справі №804/3843/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області. В іншій частині заяви відмовлено (а.с.41-43).
Стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем виключно в частині розміру суми заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом першої інстанції встановлено період за який з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі, який сторонами не оскаржується, а саме з 18.10.2016 року по 05.02.2018 року
Частиною другою статі 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вищезазначені норми права передбачають право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки.
В свою чергу, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95 - ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати, передбаченої цим Порядком застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Відповідно до пункту 4 Порядку, обчислення середньої заробітної плати зазначено, що «В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу».
Пунктом 4 Розділу III Порядку № 100 також передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Розділу III Порядку № 100).
За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01.06.2016 року.
Тобто, середня заробітна плата йому обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з п. 2 Порядку №100, а саме, за квітень - травень 2016 року.
Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» в квітні 2016 року було 21, а в травні 2016 року було 19 робочих днів, а всього за 2 місяці - 40 робочих днів.
Згідно з Довідкою від 02.06.2016 року, позивачу в квітні 2016 року було нараховано заробітну плату у розмірі - 3683,97 грн., в травні 2016 року - 2272,80 грн. (без врахування компенсації за невикористану відпустку - 4068,77 грн. та вихідної допомоги - 4500,51 грн.) (а.с.27).
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення (на 31.05.2016 року) складає: 148,91 грн., виходячи з розрахунку: 5956,77 грн. (3683,97 грн.+2272,80 грн.): 40 (кількість робочих днів в квітні - травні 2016 року) = 148,91 грн.
Відповідно до вимог п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавчих актів, середня заробітна плата позивача підлягає коригуванню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (втрата чинності - 01.01.2017 року), затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів. Згідно з Додатком 1 до вказаної постанови, розмір посадового окладу керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей складає - 4308,00 грн.; до групи № 6 Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці відносяться: посади «керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів (керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів і їх заступники (управлінь, інспекцій, відділів, відділень, секторів інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, органів прокуратури, органів військового управління, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів)».
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, штатним розписом в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року було утворено «Управління захисту споживачів» в якому, в тому числі, був утворений «Відділ контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг» в якому було передбачено посаду - «начальник відділу» (1 одиниця) із розміром посадового окладу - 4308,00 грн.
Тобто, посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року збільшився порівняно з посадовим окладом начальника відділу контролю у сфері послуг в Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, яку займав позивач до 31.05.2016 року, в 2,37 рази (4308,00 грн.:1814,00 грн. = 2,37). Отже, середня заробітна плата в 2016 році підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,37.
Період затримки у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі з 19.10.2016 року по 31.12.2016 року складає 53 робочих дні (в жовтні 2016 року - 9 робочих днів; в листопаді 2016 року - 22 робочих дні; в грудні 2016 року - 22 робочих дні).
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2016 року по 31.12.2016 року складає: 18704,58 грн. (148,91грн. х 53 робочих дні х коефіцієнт 2,37 = 18704,58 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівникам державних органів» посадові оклади «керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» з 01.01.2017 року було збільшено до 4500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що згідно зі штатним розписом на 2017 рік у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів було встановлено у розмірі - 4500,00 грн.
З урахуванням того, що протягом січня - грудня 2017 року та з 01.01.2018 по 05.02.2018 року відповідачем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано не було, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за вказаний період за 272 робочих дні (248 в 2017 році + 24 робочих днів в 2018 році).
Так, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» в 2017 році було 248 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 248 робочих дів здійснюється наступним чином.
Посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2017 році складав 4500,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн.), посадовий оклад в 2017 році виріс в 2,48 рази (4500,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,48).
Таким чином, за 248 робочих днів, що не виконувалось рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середня заробітна плата у розмірі - 91585,60 грн. (148,91 х 248 х 2,48 = 91585,60 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя», з 01.01.2018 року посадові оклади «керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління» з 01.01.2018 року було збільшено до 5400,00 грн.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 24 робочих дні здійснюється наступним чином.
Посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2018 році складає 5400,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн.), посадовий оклад в 2018 році виріс в 2,97 рази (5400,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,97).
Таким чином, за 24 робочих днів, що не виконувалось рішення суду в 2018 році підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середня заробітна плата у розмірі - 10614,30 грн. (148,91 Х 24 х 2,97=10614,30грн.).
Таким чином, за період з 19.10.2016 року по 05.02.2018 року, у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі розмір середньої заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 120904,48 грн. (18704,58 грн. + 91585,60 грн. + 10614,30 грн. = 120904,48 грн.).
Проте, суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у стягненні середньої заробітної плати за період його перебування на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості як безробітного.
Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що виплата середнього заробітку проводиться за весь затримки невиконання рішення суду про поновлення на роботі. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Застосування пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».
Висновок щодо застування вищезазначених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року №826/808/16.
Враховуючи зазначене, а також те, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, суд апеляційної вважає за необхідне змінити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача визначивши її у розмірі 120904,48 грн. замість зазначеної судом першої інстанції суми у розмірі: 92051,16 грн.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 - змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 визначивши її у розмірі: 120904 (сто двадцять тисяч дев'ятсот чотири) гривні 48 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених пунктом 2 частини 5 статтею 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко