Дата документу 19.11.2018
Справа № 334/6444/17
Провадження № 1-кп/334/252/18
19 листопада 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи тим, що строк тримання під вартою закінчується 23 листопада 2018 року, а судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики не зменшились, більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, спробам переховуватись від суду, оскільки місцем мешкання останніх є місто Одеса. При цьому наголошує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а тому є достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України, що у сукупності із наведеним свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачені у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд обрати щодо них більш мякий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зобов'язуються зявлятися на виклики в суд та не переховуватися від суду.
Захисники обвинувачених заперечували проти клопотання прокурора, пояснивши, що прокурором не надано доказів, які свідчать про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, розумні строки розгляду справи вже сплинули. Тому просили відмовити прокурору у задоволенні клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою виходячи з наступного.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
З матеріалів справи та клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою вбачається, що вагомість здобутих слідством доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення. Крім того що злочини, в якому обвинувачуються останні є тяжкими згідно із ст.12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого злочину від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що дає достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення від покарання, уникати явки до суду, а також, що вони іншим чином можуть перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалах слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя.
Таким чином, ризики, передбачені ст.177 КПК України і зазначені в ухвалах слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою не зменшилися та виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Відтак, колегія суддів прийшла до переконання, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України та підставою для продовження строку тримання останніх під вартою.
Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження колегія суддів вважає виправданим тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою та недостатнім для застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 5 п. 1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1ст.177 КПК України, на який вказує прокурор, який був врахований судом при застосуванні під час досудового розслідування до підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує, та що для запобігання вказаному ризику застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у вигляді домашнього арешту, про обрання якого просять захисники, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Враховуючи тяжкість покарання, з метою запобігти спробам переховуватися від суду, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. Керуючись ст. 7- 20, 22-29, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 182, 194, 369-372, 539 КПК України колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 19 січня 2019 року.
Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 19 січня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та самостійному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3