Справа № 510/1782/18
13.11.2018 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;
-за участю секретаря Занфір О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Представник відповідача - Ренійської міської ради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі у справі є дітьми нині померлого ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 належало:
-житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_8 від 16.06.2007р.,
-земельна ділянка загальною площею 0,0871 га. (кадастровий номер: НОМЕР_3), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 02.11.2006р.
- легковий автомобіль марки «ВАЗ» модель 2103, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (VIN) - НОМЕР_5, тип кузову - легковий седан, білого кольору, 1979 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 23.03.2004 року.
-вантажний автомобіль марки «ГАЗ» модель 53 А, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, (VIN) - НОМЕР_7, рама - НОМЕР_9, тип кузову - бортовий-С, синього кольору, 1976 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 04.02.2003 року.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після його смерті здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його діти, позивачі по справі: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Інших спадкоємців, які б мало право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця не має. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, позивачі (як спадкоємці першої черги за законом) звернулися до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивачів нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачів до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їм в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, щодо спадкового нерухомого та рухомого майна, при цьому нотаріус порадив позивачу звернутися до суду із відповідним позовом для вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно та виніс відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця у виді житлового будинку, земельної ділянки і автомобілів, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивачі в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняли спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права спільної часткової власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, представник відповідача не заперечував, щоб позивачі оформили право спільної часткової власності на спадкове майно після смерті спадкодавця на своє ім'я.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Позивачі у передбачений законом строк подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини , отже вважаються такими, що її прийняли. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки їх воля, як спадкоємців за законом, була виражена у їх діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.
Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вони не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме та рухоме спадкове майно, про що нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 27.09.2018р., у зв'язку із чим позивачі були вимушені звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб'єктами набуття права спільної часткової власності на вищевказане нерухоме та рухоме спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права спільної часткової власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1262, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право спільної часткової власності по ? частині за кожним з них на:
-житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1,
-земельну ділянку загальною площею 0,0871 га. (кадастровий номер: НОМЕР_3), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 02.11.2006р.
- легковий автомобіль марки «ВАЗ» модель 2103, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (VIN) - НОМЕР_5, тип кузову - легковий седан, білого кольору, 1979 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 23.03.2004 року.
-вантажний автомобіль марки «ГАЗ» модель 53 А, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, (VIN) - НОМЕР_7, рама - НОМЕР_9, тип кузову - бортовий-С, синього кольору, 1976 року випуску, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 04.02.2003 року,
після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков