Справа № 522/17784/18
Провадження № 2/522/8432/18
16 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.
при секретарі Іскрич В.В.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05.11.2005 року про що складений актовий запис №543 Третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі, що дорівнює 5000 грн., щомісячно за останні три роки, що передували пред'явлення виконавчого листа до виконання, у розмірі 180000 грн.00 коп. до досягнення дитиною повноліття. Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2800 грн.00 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спільне життя і збереження шлюбу з Відповідачем подальше стало суперечити інтересам позивача. Фактичні шлюбні відносини припинені з жовтня 2010 року. Відповідач проживає окремо та між позивачем та батьком дитини не досягнуто згоди з приводу способу виконання ним свого обов'язку утримувати дитину.
Позивач надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву. Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просить позов задовольнити частково, а саме розірвати шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05.11.2005 року про що складений актовий запис №543 Третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції та стягнути з нього аліменти в розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Суд вивчивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку із наступним.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 05.11.2005 року в Третьому Приморському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №543 та видане повторне свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3.
Від спільного шлюбу мають дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 про що свідчить Свідоцтво про народження серія НОМЕР_4, яке було видано Третім приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
Однією сім'єю сторони не проживають, спільне домогосподарство не ведеться, фактичні шлюбні відносини припинені.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з матір'ю.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди позивачки на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим, є неможливим.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі ст. ст.110,112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх дитини, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Позивач зазначає, що на утримання дитини їй доводиться витрачати не менш ніж 9 000,00 гривень, оскільки навчання в приватній школі сімейного типу «На перехресті» коштує 9000 грн. щомісяця. Відповідач з 2010 року в добровільному порядку не сплачував аліменти на утримання дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідач у своєму письмовому відзиві до позову зазначає, що він як батько починаючи з дня народження доньки і по теперішній час приймає участь у вихованні та становленні дитини, намагається матеріального забезпечувати дитину, передаючи кошти на утримання доньки по мірі усіх її потрібностей. готівкою на руки позивача, але доказів на підтвердження вищевказаних обставин суду не надано.
Суд вбачає, що відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможний платити аліменти на утримання дитини. Відомостей щодо перебування у відповідача інших осіб на утриманні суду не надано. Доказів того що відповідач офіційно працевлаштований суду не надано.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень;
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 08.10.2018 року.
Враховуюче викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн. щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду.
При цьому суд враховує положення ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої об'єктом індексації є також розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Статтею 5 даного Закону встановляється, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Сторони не можуть домовитися про розмір аліментів на утримання дитини, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, допомоги на утримання дитини не надає, вихованням дитини не займається, а тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 сплати заборгованості аліментів за три роки з розрахунку 5000,00 гривень в місяць, у розмірі 180000 грн.00 коп. на користь ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Суд критично відноситься до доказів наданих позивачем, а саме роздруківки з телефонної переписки на шести аркушах, однак в них, відсутні відомості стосовно адресата та дати надсилання цих повідомлень, у зв'язку з чим, вказаний доказ не є належним допустимим достовірним та достатнім доказом у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що під ухиленням відповідача, як батька дитини від сплати аліментів може свідчити невиконання ним своїх обов'язків при цьому такі дії відповідача повинні бути свідомі, тобто спрямовані на невиконання відповідного обов'язку визначеному законом, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборні сили, події тощо).
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження доводів позивача, у зв'язку з чим, суд вважає, що підстав для задоволення вимоги про стягнення заборгованості з аліментів за три роки з розрахунку 5000,00 гривень в місяць з відповідача в суду не має.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на послуги фахівця в області права в розмірі 2800,00 гривень, суд зазначає наступне.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає відшкодування витрат, повязаних з наданням правничої допомоги лише адвокатом. Проте ОСОБА_4, яка надавала позивачу послуги у сфері права, не надала до суду докази того, що вона є адвокатом.
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02.10.2018 року., акти прийому-передачі наданої допомоги з детальним описом робіт на суму 2800 грн., проте позивачем надано розрахункову квитанцію серії АБУА № 206912 від 04.10.2018 року на суму лише 2300 грн. Разом з тим, що в розрахунковій квитанції не вказано ким і кому сплачені кошти, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні вимог у цій частині.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У даному випадку це витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 грн.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та визнання позову відповідачем суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст.. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 206, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України; ст.ст.. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_2) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_2) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса АДРЕСА_1) зареєстрований 05.11.2005 року у Третьому Приморському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №543 та видане повторне свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса АДРЕСА_1) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі, у розмірі 1000 грн., щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 08.10.2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, з подальшою індексацією розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса АДРЕСА_2) судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1, адреса АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 19.11.2018 року.
Суддя А.Ю.Бойчук