Справа № 522/15905/18
Провадження № 2/522/7996/18
14 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі головуючого судді Бойчука А.Ю.,
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) за участю третьої особи: Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д) про визнання особи такою, що тратила право користування жилим приміщенням, -
До Приморського районного суду м. Одеси 06.09.2018 року звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 04.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю, за реєстраційним номером 2822, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
13 листопада 2014 року колишній власник вищевказаної квартири, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали Договір № 1 про здачу житлового приміщення: квартири АДРЕСА_3 , у найм. Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 в тимчасове користування строком до 13.10.2016 року квартиру АДРЕСА_3 . Плата за користування квартирою не стягувалася.
Договір сторони оформили в письмовій формі та засвідчили в дільниці № НОМЕР_1 комунального підприємства ЖКС «Фонтанський».
У результаті укладення Договору № 1 про здачу житлового приміщення в найм від 13.10.2014 року, ОСОБА_2 зареєстрував своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується Довідкою вих. № 49 від 04.09.2018 (випискою з домової книги про склад сім'ї та прописку), відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрований у вищевказаній квартирі з 2014 року.
13 жовтня 2016 року, після закінчення терміну дії Договору № 1 про здачу житлового приміщення в найм від 13.10.2014 року, наймач, ОСОБА_2 звільнив житлову квартиру АДРЕСА_3 , але до сьогодні не оформив зняття з реєстраційного обліку. Відсутність тривалий час наймача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 підтверджується Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 04.09.2018 року, у якому сусіди, ОСОБА_6 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_7 (проживає за адресою: АДРЕСА_5 ), підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_6 , починаючи з 14 жовтня 2016 року, фактично не проживає громадянин Китаю ОСОБА_2 . Підписи сусідів завірено начальником дільниці № 5 КП «ЖКС Фонтанський».
В квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 не мешкає, проте, його місце проживання все ще зареєстроване за даною адресою.
Добровільно перереєструвати місце проживання ОСОБА_2 відмовився. У зв'язку з цим, для захисту законних прав та інтересів, як власника квартири, позивач звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
З урахуванням вказаних обставин позивач просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Бойчук А.Ю.
Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 25.09.2018 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_8 , позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Відповідач, ОСОБА_9 , в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце якого був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору надала пояснення стосовно позовних вимог, проти задоволення позову не заперечувала.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
За наявності умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, та оскільки позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу від 04.09.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. за реєстраційним номером 2822, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2018 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 136543998.
13 листопада 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали Договір № 1 про здачу житлового приміщення в найм. Даний договір був підписаний колишніми співвласниками квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 в тимчасове користування строком до 13.10.2016 року квартиру АДРЕСА_3 . Плата за користування квартирою не стягувалася.
Договір сторони оформили в письмовій формі та засвідчили у дільниці № НОМЕР_1 комунального підприємства ЖКС «Фонтанський».
У результаті укладення Договору № 1 про здачу житлового приміщення в найм від 13.10.2014 року, ОСОБА_2 зареєстрував своє місце проживання в квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується Довідкою вих. № 49 від 04.09.2018 (випискою з домової книги про склад сім'ї та прописку), відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрований у вищевказаній квартирі з 2014 року.
13 жовтня 2016 року, після закінчення терміну дії Договору № 1 про здачу житлового приміщення в найм від 13.10.2014 року, наймач, ОСОБА_2 звільнив житлову квартиру АДРЕСА_3 , але до сьогодні не оформив зняття з реєстраційного обліку. Відсутність тривалий час наймача ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 підтверджується Актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 04.09.2018 року, в якому сусіди, ОСОБА_6 (проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_7 (проживає за адресою: АДРЕСА_5 ), підтвердили, що за адресою: АДРЕСА_6 , починаючи з 14 жовтня 2016 року, фактично не проживає громадянин Китаю ОСОБА_2 . Підписи сусідів завірено начальником дільниці № 5 КП «ЖКС Фонтанський».
Добровільно перереєструвати місце проживання ОСОБА_2 відмовився.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК).
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.
Ст. 150 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров'я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.
У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 р. визначає, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини, а реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку(стаття 3).
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 р., а також пункту 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 р. № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі викладеного, оцінивши усі докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності судом встановлено, що ОСОБА_9 не проживає у квартирі АДРЕСА_3 понад встановлені строки без поважних причин, реєстрація місця проживання відповідача перешкоджає реалізації права позивача на вільне володіння та розпорядження належним їй майном.
Керуючись: ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 15-16, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 89, 223, 247, 258-259, 265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати громадянина Китаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 19.11.2018 року.
Суддя А.Ю. Бойчук