Справа №504/4102/18
1-кс/504/1287/18
19.11.2018 року смт.Доброслав
Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, -
В провадження слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , надійшло клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Лиманського ВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160330001708 від 10.11.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
З поданого клопотання вбачається, що 09.11.2018р. біля 16:45 год. на автодорозі "Одеса-Березівка" в смт.Доброслав Лиманського району Одеської області співробітниками поліції зупинено автомобіль КАМАЗ номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , який перевозив металобрухт, загальною вагою біля 12 тон, без відповідних дозвільних документів.
Таким чином, на думку слідчого, є розумні підстави вважати автомобіль марки «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завантажений металобрухтом приблизною вагою 12 тон є доказами злочину, що обґрунтовує застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна з метою, передбаченою п.п.1,4 ч.2 ст.70 КПК України, забезпечення збереження речового доказу.
Тому слідчий просить накласти арешт на автомобіль марки «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про право реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_7 , а також накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , видане Березівським МРЕВ ДАІ УМВС України в Одеській області 22.04.2003р., заборонивши будь-яким особам та власнику розпоряджатися та користуватися зазначеним майном.
В судовому засіданні прокурор Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та слідчий СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 підтримали заявлене клопотання та просили слідчого суддю його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
В судовому засіданні ОСОБА_5 , яка є власником зазначеного автомобіля відповідно до генеральної довіреності, заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що даним автомобілем перевозився її особистий домашній металобрухт.
Розглянувши подане клопотання, вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши надані матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Статтями 167, 168 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 ст.167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпеченн я збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб;
З клопотання слідчого вбачається, що в зазначеному кримінальному провадженні розслідується злочин, передбачений ч.1 ст. 213 КК України, що полягає у здійсненні операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
В судовому засіданні встановлено, до матеріалів клопотання не додано документів на підтвердження того, що вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнані речовими доказами по справі.
Отже матеріали, додані до клопотання не містять достатніх даних про те, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя враховує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження жодній особі не пред'явлено про підозру; не доведена слідчим сама подія вчинення злочину, цивільний позов не заявлено у кримінальному провадженні, не визнано жодної особи потерпілим, цивільним позивачем.
Також не є зрозумілим в чому саме полягають ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України та в чому полягає необхідність арешту вказаного автомобілю та свідоцтва про реєстрацію ТЗ.
Окрім самої лише констатації факту у клопотанні про те, що вилучене майно є знаряддям вчинення злочину та підлягає арешту з метою збереження речових доказів, клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином приховане, знищено або ж воно зникне, що воно може бути зіпсовано, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню.
А твердження, викладене в клопотанні про те, що арешт майна необхідний для проведення судової експертизи металів і сплавів є недоречним, оскілки перелік майна, на який слідчий просить накласти арешт, а саме автомобіль та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, не має жодного відношення до проведення зазначеної експертизи.
Доводи слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про те, що у вказаному транспортному засобі знаходився підозрілий металобрухт (схожий на залізничні колії), суд не може прийняти до уваги, оскільки як встановлено в судовому засіданні експертиза за даним фактом не проводилася, отже таке твердження є передчасним та голослівним.
Згідно ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, протокол огляду місця події, датовано 10.11.2018р., а клопотання про арешт майна подано до суду 13.11.2018р., що суперечить вимогам ч.5 ст.171 КПК України.
Також слід зазначити, що протоколом огляду було вилучений транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, окремо металобрухт цим протоколом не вилучався.
Слідчий суддя, виходячи з принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважає, що доказів, які могли би обґрунтувати наявність реальних підстав для арешту зазначеного в клопотанні майна, надано не було.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов до висновку про необґрунтованість клопотання, тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно - відмовити.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього вилученого майна.
Ухвала слідчого судді виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1