Справа № 2029/2-2134/11
Провадження № 22-ц/818/940/18
15 листопада 2018 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря: Прокопчук І.В.,
сторони у справі:
боржник : ОСОБА_1
стягувач : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова , постановлену 27 липня 2018 року о 10 годині 51 хвилині у складі судді Клименко А.М.,-
У травні 2018 року ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_1, звернулася до суду з заявою, у якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 28 листопада 2011 року у справі № 2029/2-2134/11 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2
Заява обґрунтована тим, що на виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Міжрайонний ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 100 грн. щомісячно. Підставою для стягнення аліментів з відповідача була та обставина, що ОСОБА_2 був інвалідом ІІ групи та мав на утриманні малолітню дитину. На теперішній час ОСОБА_2 має інвалідність ІІІ групи, є повністю працездатним і має можливість працевлаштуватися та отримувати дохід.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів відсутності у нього обов'язку по сплаті аліментів. Та обставина, що стягувач на теперішній час є особою з інвалідністю не другої, а третьої групи жодним чином не впливає на обов'язок боржника виплачувати аліменти на його утримання. Розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_2, не перевищує прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а тому він залишається таким, що потребує матеріальної допомоги.
В поданій 13 серпня 2018 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність ухвали вимогам матеріального та процесуального права. А саме, суд не врахував, що у заявника відсутній обов'язок утримувати свого батька, оскільки останній має інвалідність 3 групи, є повністю працездатним тому має можливість працевлаштуватись і отримувати дохід. Зазначені обставини відповідно до ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Рішення про припинення стягнення з ОСОБА_1 на його користь аліментів судом не ухвалювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 100 грн. щомісяця, починаючи з 29 липня 2011 року і до вилікування позивача або зміни обставин (а.с. 5-7).
За вказаним рішенням суду 28 листопада 2011 року було видано виконавчий лист № 2-2134/11 і відкрито виконавче провадження № 47636040 (а.с. 30).
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами..
Частиною другою статті 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов'язок у зв'язку з його припиненням.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2011 року на ОСОБА_1 покладено обов'язок сплачувати на користь батька, ОСОБА_2, аліменти у розмірі 100 грн. щомісяця. Вказаний обов'язок не припинений і не скасований, рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України. Передбачені ч.2 ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 28 листопада 2011 року у справі № 2029/2-2134/11, таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Тобто суд першої інстанції помилився із підставами і мотивами постановлення ухвали, правильно відмовивши у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - зміні.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374,375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 липня 2018 року змінити в частині підстав і мотивування судового рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити з інших підстав.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний