Рівненський апеляційний суд
15 листопада 2018 року м. Рівне
Справа № 569/4987/18
Провадження № 22-ц/4815/69/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Шимківа С.С., Боймиструка С.В.,
секретар судового засідання: Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив
«Рівненська брама»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5
за участю: представника позивача-адвоката ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Гордійчук І.О. від 31 травня 2018 року, ухваленого в 12 год. 55 хв. в м.Рівне, повний текст якого складено 4 червня 2018року,
22 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Рівненська брама» про визнання майнових прав.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 належать майнові права на квартиру будівельний НОМЕР_3, проектною прощею 67,7кв.м. на 9 поверсі будинку в третій секції кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги та переведення боргу від 10.05.2017року. Грошове зобов'язання за договором пайової участі у будівництві №50/3 по сплаті пайових внесків виконано первісним пайовиком за договором, а тому до позивача, як нового пайовика перейшло право вимоги майнових прав на квартиру. Проте відповідач свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконує, будинок в експлуатацію не зданий, необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру не передані, він не може зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості.
Не визнання відповідачем його майнових прав як особи, кошти якої залучались для будівництва житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_2, полягає в тому, що, засновниками ОК «ЖБК «Рівненська брама» та ДП «Градобуд-Рівне» ініціювалися у 2017 році різні позови до суду приводу дійсності укладених між цими юридичними особами договорів. Просив визнати за ним майнові права на квартиру житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 та заборонити кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» та будь-яким іншим особам, в тому числі правонаступникам відповідача вчиняти будь-які дії по передачі іншим особам майнового права на вищезазначену квартиру.
Ухвалою Рівненського міського суду від 7 травня 2018 року залучено до участі у справу третю особу, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2018 року визнано майнове право ОСОБА_4 на квартиру будівельний номер НОМЕР_3 загальною проектною площею 67,7 м.кв. на дев"ятому поверсі в третій секції кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2. Вирішено питання розподілу судового збору.
Рішення мотивоване тим, що позивач ОСОБА_4, як правонаступник ОСОБА_7, виконав свої грошові зобов'язання за договором про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку та повністю сплатив вартість об'єкту будівництва, що передбачена договором, у порядку та у строки, що ним обумовлені, вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на цей об'єкт (квартиру, що на період будівництва має будівельний номер НОМЕР_3 загальною проектною площею 67,7 м.кв. на дев'ятому поверсі в третій секції кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2) в майбутньому.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 покликається на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення в зв'язку з неповним встановленням судом обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що в порушення умов п.2.2 договору пайової участі у будівництві №50/3 від 10 березня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач здійснював проплати без врахування змін курсу продажу долара США, який значно підвищився, тому позивач не виконав своїх зобов'язань зі сплати пайового внеску в повному обсязі та не набув майнових прав на квартиру будівельний номер НОМЕР_3 у третій секції об'єкту житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2.
Крім того, вважає посилання суду першої інстанції на наявність судових проваджень у Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області і, у зв'язку з цим, порушення прав позивача необґрунтованими та безпідставними, оскільки всі позовні заяви по вказаним судовим справам повернуті позивачам, у зв'язку з чим відсутня будь-яка можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_8. та ОСОБА_9 про визнання недійсним договору уступки (цесії) та настання негативних наслідків для кожного з пайовиків, у тому числі і для позивача .
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що оскільки п. 2.1 договору визначено, що загальний розмір пайового внеску пайовика визначається кооперативом та на день укладання договору становить 774374 грн. 94 коп., що еквівалентно 29500, згідно з курсом продажу долара США в ПАТ "Укрсиббанк", то надані ним квитанції до прибуткових касових ордерів на загальну суму 774374 грн. 94 коп. прямо свідчать про виконання ним умов договору в повному обсязі.
Доводить, що відсутність судового розгляду у Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області позовів про визнання договору уступки (цесії) недійсним не є підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог, оскільки сам по собі факт неодноразового звернення до суду із вказаними позовами безпосередньо свідчить про невизнання його законних прав та інтересів, як пайовика.
Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 березня 2017 року між ОК "ЖБК Рівненська брама" в особі голови кооперативу Савчука А.С., що діяв на підставі статуту кооперативу, та асоційованим членом кооперативу ОСОБА_7 (пайовиком), було укладено договір пайової участі в будівництві №50/3, за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер НОМЕР_3 загальною проектною площею 67,7 м.кв., на девятому поверсі в третій секції об'єкту.
Згідно пункту 1.2. вказаного договору, кооператив зобов'язується організувати і забезпечити будівництво об'єкту та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальний розмір пайового внеску пайовика визначається кооперативом та на день укладання договору становить 774374 грн. 94 коп., що еквівалентно 29500 доларів США, згідно з курсом продажу долара США в ПАТ "Укрсиббанк", станом на 10 березня 2017 року, з розрахунку 11438 грн. 33 коп. за один квадратний метр загальної площі квартири, що еквівалентно 435 доларів США 75 центів, згідно з курсом продажу долара США в ПАТ "Укрсиббанк", станом на 10 березня 2017 року, без внутрішніх оздоблювальних робіт.
Відповідно до п.п. 2.2., 23 договору сторони погодили, що у випадку підвищення курсу долара США по відношенню до української гривні протягом дії договору, пайовик сплачує пайовий внесок (неоплачену частину пайового внеску) відповідно до курсу гривні до долара США на момент здійснення пайовиком платежу згідно з курсом продажу долара в ПАТ "Укрсиббанк". У випадку зниження курсу долара США по відношенню до української гривні протягом дії договору, розмір пайового внеску (неоплачуваної частини пайового внеску) коригуванню не підлягає.
Аналогічні умови містить, підписаний сторонами, Додаток №1 до договору пайової участі в будівництві №50/3 від 10 березня 2017 року "Порядок розрахунків", який є невід'ємною частиною договору.
Проаналізувавши вказані умови договору, суд приходить до висновку, що загальний розмір пайового внеску, який підлягає сплаті пайовиком становить 29500 доларів США. Розрахунок курсу гривні до долара США чітко прописаний умовами самого договору.
У відповідності до пункту 2.5. договору, пайовик зобов'язується внести (сплатити) свій пайовий внесок в кооператив в національній валюті, шляхом перерахування коштів на банківський розрахунковий рахунок кооперативу (або іншими не забороненими чинним законодавством способами).
Згідно пункту 3.4. договору, кооператив зобов'язаний організувати і забезпечити будівництво об'єкту та здачу його в експлуатацію у термін до 31 липня 2017 року, за умови належного виконання пайовиком своїх зобов'язань щодо здійснення пайового внеску.
Крім того, 10 травня 2017 року між ОК "ЖБК Рівненська брама" в особі голови кооперативу Савчука А.С., що діє на підставі Статуту кооперативу, ОСОБА_7 (первісний пайовик) та ОСОБА_4 (новий пайовик) було укладено договір про відступлення права вимоги та переведення боргу за договором пайової участі у будівництві №50/3.
Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що зобов'язання первісного пайовика перед кооперативом (у тому числі грошове зобов'язання щодо сплати пайового внеску), які не виконані на дату укладення цього договору про внесення змін у договір пайової участі, підлягають виконанню новим пайовиком перед кооперативом.
Згідно п.4 договору про відступлення права вимоги та переведення боргу за договором пайової участі, з дати укладання договору про зміну сторони у договорі пайової участі, у нового пайовика відповідно до умов договору пайової участі, виникає право вимоги до кооперативу майнових прав на квартиру у АДРЕСА_2, будівельний номер НОМЕР_3, загальною проектною площею 67,7 м.кв. на дев'ятому поверсі у третій секції об'єкту.
Зазначені договори недійсними не визнані та сторонами не розірвані.
У ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 і підстав для відступлення від цього висновку немає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що положення чинного законодавства, хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, і саме з такими умовами договору погодився позивач.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору пайової участі в будівництві №50/3 від 10 березня 2017 року ОСОБА_7, як первісним пайовиком, було сплачено пайові внески на загальну суму 774 374 грн. 94 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №200 від 13 березня 2017 року на суму 50000 грн., №201 від 16 березня 2017 року на суму 50000 грн., №202 від 17 березня 2017 року на суму 50000 грн., №203 від 20 березня 2017 року на суму 50000 грн., №204 від 21 березня 2017 року на суму 50000 грн., №205 від 22 березня 2017 року на суму 50000 грн., №206 від 22 березня 2017 року на суму 50000 грн., №207 від 24 березня 2017 року на суму 50000 грн., №208 від 27 березня 2017 року на суму 50000 грн., №209 від 27 березня 2017 року на суму 50000 грн., №210 від 28 березня 2017 року на суму 50000 грн., №211 від 29 березня 2017 року на суму 50000 грн., №212 від 30 березня 2017 року на суму 50000 грн., №213 від 3 травня 2017 року на суму 50000 грн., №214 від 4 травня 2017 року на суму 50000 грн., №215 від 5 травня 2017 року на суму 24374 грн. 94 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 пайові внески були сплачені у гривні у загальному розмірі 774 374,94грн.
Разом з тим, згідно загальнодоступної інформації, розміщеної на веб-сайті ПАТ "Укрсиббанк", курс продажу долара США в період з 10 березня 2017 року по 5 травня 2017 року (в період коли вносилися пайові платежі) не був однаковим та відрізнявся від курсу, який існував на момент укладення договору пайової участі.
Таким чином, ОСОБА_7 було сплачено пайові внески на загальну суму 774374 грн. 94 коп., однак ця сума не еквівалентна 29500 доларів США. Розмір внесених коштів у перерахунку до долара США апеляційний суд не визначає, оскільки це не є предметом спору.
Будь-які дані про внесення пайових внесків ОСОБА_4, як новим пайовиком, в матеріалах справи відсутні. Його представник у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив вказану обставину і пояснив, що позивач вважає, що пайові внески внесені за договором попереднім пайовиком в повному об'ємі.
За наведеного, суд першої інстанції, не врахувавши вищевикладених правових норм та умов, укладеного між сторонами договору, дійшов помилкового висновку про повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором пайової участі в будівництві №50/3 по оплаті пайового внеску.
Доводи ОСОБА_4 про те, що оскільки п. 2.1 договору визначено загальний розмір пайового внеску пайовика в сумі 774374 грн. 94 коп., що еквівалентно 29500, згідно з курсом продажу долара США в ПАТ "Укрсиббанк", то надані ним квитанції до прибуткових касових ордерів на загальну суму 774374 грн. 94 коп. прямо свідчать про виконання ним умов договору в повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні позивачем умов договору пайової участі в будівництві №50/3.
Крім цього, частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Також майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ЦК України.
У статті 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15 зроблено висновок, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
При вирішенні позовних вимог про визнання майнового права на квартиру, суд не звернув увагу на те, що у позивача право власності на спірну квартиру не виникло. За змістом укладеного сторонами договору про пайову участь у будівництві житла позивач набув лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача про те, що рішення суду першої інстанції не зачіпає прав та інтересів третьої особи у справі ОСОБА_5 не приймаються до уваги судом, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договору про відступлення права вимоги та переведення боргу за договором пайової участі у будівництві №50/3 від 16 травня 2017 року, також приймає пайову участь у будівництві кварталу житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2 з метою отримання у власність квартири.
Визнання майнового права на квартиру за позивачем, яким не виконано в повному обсязі своїх зобов'язань по сплаті пайового внеску, впливає на права та законні інтереси ОСОБА_5 щодо термінів закінчення будівництва відповідачем будинку, введення його в експлуатацію та отримання останнім квартири у власність.
Відповідно до ч.ч.1, 12 та ч.13 ст.141 ЦПК України з позивача підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 судові витрати, понесені по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2114 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.331,392,533,626, 627,628,632 ЦК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2018 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив "Рівненська брама", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання майнових прав відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3.; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року.
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Боймиструк С.В.