Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 листопада 2018 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження № 12018180180000008 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого Рівненським районним судом Рівненської області від 25 квітня 2017 року за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участю учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , -
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з призначенням покарання у виді арешту на строк три місяці з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 25.04.2017 року відносно ОСОБА_5 постановлено виконувати самостійно.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_5 02 січня 2018 року близько 20.45 год, в порушення вимог пунктів 2.1. а), 31.4.1. а), 12.1, 12.4. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, керуючи технічно несправним автомобілем марки BMW 520 I реєстраційний номер НОМЕР_1 ( відсутність супорту гальмівного механізму разом з колодками гальмівного механізму заднього правого колеса) без посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії “В”, рухаючись на ближньому світлі фар по вул. Дослідній в с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, зі сторони вул. Залізничної в напрямку автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне зі швидкістю 70-100 км/год, що перевищує максимально допустиму швидкість руху для даної ділянки руху 60 км/год, під час руху по заокругленій ділянці дороги в ліву сторону, не вибрав безпечної швидкості руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в результаті чого втратив керування над автомобілем та здійснив виїзд за межі проїзної частини на праве по ходу руху узбіччя, в'їхавши у придорожнє насадження дерев та кущів.
У результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров'я, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не заперечуючи доведеності своєї вини у вчиненому злочині та правильності кваліфікації дій, доводить, що суд призначив надто суворе покарання без врахування ряду його пом'якшуючих обставин - щирого розкаяння, активного сприяння в розкритті злочину та відшкодування завданої шкоди потерпілому, у якого відсутні будь-які претензії. Вказує, що являється приватним підприємцем і його робота пов'язана з постійними поїздками із використанням власного транспорту, а також на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, які будуть позбавлені батьківського піклування та засобів для існування у разі застосування до нього арешту. Просить вирок змінити та призначити йому штраф в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України без позбавлення права керування транспортним засобом.
Іншими учасниками судового провадження вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора щодо залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується в поданій апеляційній скарзі, і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, судами при обранні покарання повинні враховуватися загальні засади призначення покарання та роз”яснення, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно яких, судам, з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу ( поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле ( зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї ( наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, тощо, належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, і тим, які активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 , покликався на судимість обвинуваченого, ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, його щире каяття у вчиненому і активне сприяння у розкритті злочину, відсутність претензій з боку потерпілого та обставин, що обтяжують покарання,і призначив обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Однак, на думку колегії суддів, обираючи ОСОБА_5 таке покарання, суд першої інстанції належним чином не врахував, що ОСОБА_5 скоїв злочин невеликої тяжкості з необережності, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому, який будь-яких претензій до обвинуваченого не має, заподіяну шкоду та активно сприяв у розкритті злочину, що дає підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_5 в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України і зміни вироку, відповідно до положень ч. 2 ст. 409 КПК України.
Разом з тим, додаткове покарання ОСОБА_5 , який на момент вчинення злочину не був позбавлений права керування транспортним засобом, у виді позбавлення права керування транспортними засобами судом призначено правомірно, а твердження апелянта про безпідставне застосування щодо нього, як фізичної особи підприємця, робота якого пов'язана із використання власного автомобіля, додаткової міри покарання - позбавлення права керування транспортними засобами є не переконливими.
Матеріали кримінального провадження містять дані щодо неодноразового притягнення ОСОБА_5 протягом 2014-2017 років за порушення правил керування транспортними засобами до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП ( т. 1 а.с. 43), що знайшло своє підтвердження з боку апелянта при апеляційному розгляді його скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в сумі 3400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення повного тексту ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3