Рівненський апеляційний суд
13 листопада 2018 року
м. Рівне
Справа № 570/854/18
Провадження № 22-ц/4815/129/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_1;
відповідач-позивач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2018 року в у складі судді Красовського О.О., ухвалене у м. Рівне о 10 год. 48 хв., відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11.02.2004 року у справі № 2-710/2004 з нього на користь відповідачки на утримання дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 22.04.2014 р., і до повноліття дитини. У зв'язку із його одруженням 04.11.2011 року та народженням дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка потребує утримання, а також з урахуванням того, що на дитину від першого шлюбу він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), та беручи до уваги додаткові витрати, які несе позивач для підтримання здоров'я дитини; враховуючи погіршення свого здоров'я, просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням вищезазначеного суду, та визначити такий розмір аліментів - 1/15 частина від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів. Своїх вимоги аргументувала тим, що з часу постановлення рішення суду про стягнення аліментів погіршився її майновий стан. У відповідача, навпаки, майновий стан покращився. Їх спільна дитина потребує витрат через наявні проблеми зі здоров'ям. На її думку, відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, про що й просить суд ухвалити рішення.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено повністю. Змінено розмір аліментів, що був стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11.05.2004 року, справа № 2-710/04. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/15 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили, і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп..
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовлено.
Вважаючи рішення суду в частині задоволення позову про зменшення розміру аліментів незаконним, необґрунтованим ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні, щодо погіршення стану здоров'я позивача-відповідача, адже в своїй позовній заяві він вказав, що хворіє з 1995 року, у зв'язку з чим станом на день призначення судом аліментів 11 травня 2004 і по даний час ця обставина не змінилася, і, більш того, вже була врахована при визначенні розміру аліментів. Пояснює, що дружина позивача-відповідача - ОСОБА_6 працює медичною сестрою у Рівненській ЦРЛ, що вказує на те, що вона не перебуває на утриманні позивача-відповідача, а відпустка по догляду за їх дитиною носила тимчасовий характер. Зауважує, що факт народження у позивача-відповідача ще однієї дитини не повинен порушувати прав та інтересів їх спільної доньки ОСОБА_3. Додає, що позивачем не надано доказів погіршення його майнового стану, що унеможливив би сплату аліментів у попередньому чи збільшеному розмірі. Стверджує, що реальний матеріальний стан позивача-відповідача, навпаки, покращився: у нього змінилася посада, і відповідно, зріс заробіток ( з 1135, 12 грн. до 20 000, 00 грн.). У зв'язку з такими обставинами вважає, що місцевий суд протиправно зменшив розмір аліментів до суми, яка, згідно судової практики, стягується з осіб, які не мають офіційного доходу або він є мінімальним. Зауважує, що зменшення розміру аліментів до 1/15 частини всіх видів доходів платника суперечить положенням ч. 5 ст.183 СК України, якою визначено, що розмір аліментів на одну дитину складає 1/4, на двох дітей - 1/3 доходу платника. Вказує на те, що місцевим судом не було враховано, що в платника аліментів наявне нерухоме майно, зокрема двокімнатна квартира, і ця обставина може слугувати підставою для збільшення розміру аліментів. Стверджує, що судом помилково віднесено витрати на реабілітацію, лікування, оздоровлення їхньої з відповідачем-позивачем спільної дочки до періодичних і додаткових витрат, оскільки захворювання має стале хронічне захворювання, а тому такі витрати є поточними і постійними. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зменшення розміру аліментів та постановити нове рішення про відмову в позові у цій частині.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача-відповідача адвокат ОСОБА_7 вважає рішення суду законним та обґрунтований в оскаржуваній частині та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11.02.2004 року у справі № 2-710/2004 з ОСОБА_1 на користь відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 на утримання дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 22 квітня 2014 року, і до повноліття дитини.
Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначав, що 04.11.2011 року одружився, а згодом у його сім'ї з'явилася дитина - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того вказував, що стан його здоров'я погіршився, що потребує додаткових матеріальних затрат, та просив врахувати, що на дитину від першого шлюбу він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) і додаткові витрати для підтримання здоров'я дитини.
Апеляційний суд, проаналізувавши наведені обставини, вважає, що вони не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів на утримання спільної дитини сторін.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Судом безспірно встановлено, що з часу постановлення рішення про стягнення аліментів змінився сімейний стан платника аліментів.
Матеріальний стан платника аліментів також покращився.
З довідки про доходи ОСОБА_1 від 21.02.2018р. № 20, виданої ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря», вбачається, що нарахований дохід за період із серпня 2017 року по січень 2018 року включно становить 108 385, 96 грн., за виключенням утримання, в тому числі і сплати аліментів, - 67 699,89 грн. (а.с. 8).
Поряд із цим, дохід відповідачки-позивачки ОСОБА_2 за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року становить 19 864,06 грн. без утримання податків та інших платежів, що підтверджується довідкою № 47 від 08.-5.2018 р (а.с. 115).
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач-позивач ОСОБА_1 фізично здоровою особою працездатного віку, а його матеріальний стан цілком дозволяє сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11.02.2004 року у справі № 2-710/2004.
Факти створення нової сім'ї та народження ще однієї дитини у позивача-відповідача не є підставами зменшення утримання на користь спільної з відповідачкою-позивачкою дитини, з якою та проживає, і останні не мають ставати у залежність від наведених життєвих обставин платника аліментів.
Покликання позивача на погіршення його фізичного стану не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки довідкою № 6 від 17.04.2018р., виданою Зорянською амбулаторією загальної практики сімейної медицини підтверджено, що ОСОБА_1 хворіє на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з 1995 року, тобто цей факт не є новою обставиною, яка виникла після призначення аліментів судом і яка є підставою для їх зменшення. Позивачу-відповідачу у зв'язку з його захворюванням не встановлена інвалідність, а факт захворювання вже був врахований судом при ухваленні рішення про призначення аліментів.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Чепелев проти Російської Федерації», «…особлива увага має приділятися інтересам дитини, які залежно від природи й важливості можуть користуватися пріоритетом по відношенню до інтересів батьків…».
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом при ухваленні рішення про зменшення розміру аліментів не було враховано положень закону положень, що регулюють підстави зменшення розміру аліментів, визначених судом, не з'ясовано у повній мірі фактичних обставин справи, не оцінено наведеного у взаємозв'язку, з огляду на що рішення суду першої інстанції в частині, оскарженій відповідачкою-позивачкою, підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову в позові у цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з наведеним, сплачений відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду підлягає стягненню .
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2018 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_2) судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги на рішення суду, в розмірі 1 057 (однієї тисячі п'ятдесяти семи) гривень 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.
Головуючий підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Боймиструк С. В.
підпис Гордійчук С. О.
Згідно: суддя Ковальчук Н. М.