Справа № 524/10068/15-к Номер провадження 11-кп/814/64/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.2 ст. 186 КК України ТЗ
13 листопада 2018 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних
справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015170090003902 за апеляційними скаргами прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 з внесеними доповненнями та його захисника ОСОБА_8 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 18 травня 2017 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Запсілля, Кременчуцького р-ну Полтавської обл., який проживає АДРЕСА_1 , судимого останній раз:
2.12.2011 Козельщинським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі. 11.06.2015 Ленінським районним судом м. Полтава на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 5 днів,
визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене 2.12.2011 Козельщинським районним судом Полтавської області і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 9.12.2015 по 18.05.2017 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 25.10.2015 приблизно о 21.00 год, повторно, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Пивзавод» у м. Кременчук Полтавської області, відкрито заволодів жіночою сумкою потерпілої ОСОБА_10 , в якій знаходилися її особисті речі, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG S3600» imei: НОМЕР_1 , рожевого кольору, вартістю 400 грн, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер на ім'я ОСОБА_10 , картка «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , пропуск КНПЗ на ім'я ОСОБА_10 , завдавши останній матеріальну шкоду на суму 400 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
- обвинувачений свою вину не визнав, змінював показання щодо місцеперебування в період вчинення злочину,
- в ході допиту свідка ОСОБА_11 погрожував останньому,
- свідок ОСОБА_12 підтвердила, що ОСОБА_7 телефонував їй два рази та просив забезпечити алібі, але вона його не знає та на це не погодилася,
- судом не було враховано в повній мірі посередню характеристику обвинуваченого, схильність останнього до вчинення злочинів, наявність неодноразової судимості,
- 19.06.2015 обвинувачений, будучи звільненим від відбування покарання знову вчинив корисливий злочин, що характеризує ОСОБА_7 як особу до якої застосовані раніше заходи примусу виявились недостатніми для виправлення,
- злочин вчинений щодо жінки, яка не могла чинити достатній опір.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить скасувати вирок суду та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що докази на які послався суд в обвинувальному вироці не доводять його винуватість у вчиненні злочину.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, посилаючись на те, що суд обґрунтував винуватість обвинуваченого неналежними, недопустимими та недостовірними доказами просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
13.11.2018 в судовому засіданні обвинувачений та його захисник відмовилися від своїх апеляційних скарг, про що надали заяви.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_8 відмовилися від своїх апеляційних скарг, в порядку ст. 403 КПК України, а прокурор фактичні обставини та кваліфікацію дій у вчиненому злочині за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у вчиненні повторного відкритого викрадення чужого майна (грабіж), не оскаржує, тому колегія суддів згідно ч. 3 ст. 349 та ч. 2 ст. 394 КПК України не перевіряє фактичні обставини кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який на момент вчинення злочину не працював, раніше притягався до кримінальної відповідальності, має непогашені судимості, новий злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, стан здоров'я обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілої ОСОБА_10 , яка не наполягала на суворому покаранні, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обговорюючи призначене ОСОБА_7 покарання колегія суддів окрім визнаного судом, враховує всі обставини по провадженню в їх сукупності, посередню характеристику, кількість судимостей, те, що новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу з моменту звільнення за попереднім вироком, що в цілому характеризує особу обвинуваченого як таку, що веде злочинний спосіб життя та схильна до продовження злочинної діяльності, системний характер його протиправної поведінки, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпеку його особи.
Твердження прокурора проте, що судом не враховано невизнання ОСОБА_7 вини і те, що останній змінював показання є необґрунтованими, оскільки дані обставини судом враховано у вироку та правильно зазначено, що невизнання вини обвинуваченим судом оцінюється критично і розцінено як тактику захисту з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Таким чином призначене ОСОБА_7 покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Разом з цим з матеріалів провадження вбачається, що у даному провадженні ОСОБА_7 перебуває під вартою з 9.12.2015.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З огляду на вказане обвинуваченому ОСОБА_7 у строк покарання підлягає зарахування строк попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015) з 9.12.2015 по день розгляду, через це останнього необхідно звільнити з-під варти негайно у зв'язку з відбуттям покарання.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 без змін.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_7 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 9 грудня 2015 року по 13 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити з-під варти ОСОБА_7 негайно у зв'язку з відбуттям строку покарання, визначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 18 травня 2017 року.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4