Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/75/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.11.2018 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року, якою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Аргун, Чеченська Республіка, росіянин, громадянин Російської Федерації, освіта - не повна загальна середня, не одружений, не працюючий, проживаючого в цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 12.20 години 24 жовтня 2018 року до 19 грудня 2018 року включно.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8 ,
перекладач - ОСОБА_9 ,
захисник - адвокат - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_7
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, є необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню. ОСОБА_7 не було оголошено про підозру. Оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 КПК України, особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Повідомлення про підозру було складене російською мовою. При цьому, ОСОБА_7 відмовився від його отримання, оскільки не міг розуміти його змісту та просив залучити перекладача на чеченську мову.Однак, слідчий суддя постановив ухвалу про залучення перекладача або на російську, або на чеченську мову, у зв'язку з чим ОСОБА_7 був позбавлений можливості надати пояснення на мові, якою він володіє чим грубо порушено його право на захист та справедливий судовий розгляд, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Також слідчий суддя не надав оцінки доводам сторони захисту і дійшов неправильного висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Також вказує, що докази, долучені до клопотання про застосування запобіжного заходу суперечать повідомленню про підозру та обставинам, вказаним у самому клопотанні.Також ніякими доказами не доводиться, що саме ОСОБА_7 наносив удари потерпілому дерев'яною палицею. Незрозумілим є те, на підставі чого сторона обвинувачення підозрює ОСОБА_7 у вчиненні таких дій. Усі вищенаведені твердження є припущеннями, які не підтверджуються жодними доказами, а тому мають тлумачитись на користь підозрюваного на підставі ст. 62 Конституції України.
Зазначений висновок суду суперечить позиції Конституційного суду України в рішенні у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу від 8 липня 2003 року N 14-рп/2003, де він зробив категоричний висновок про те, що тяжкість злочину не є самодостатньою підставою для обрання запобіжного заходу. Таким чином, тяжкість обвинувачення сама по собі, без інших факторів, які свідчать про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, не є підставою для прийняття такого рішення Однак, зазначеним ризикам можливо запобігти, застосувавши цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України.Враховуючи усе вищевикладене, сторона захисту вважає, що для досягнення цілей досудового розслідування немає необхідності у застосуванні найбільш суворого запобіжного заходу.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у тому, що він разом з ОСОБА_10 та не встановленою на даний час особою, 21.10.2018 року близько 02.10 години, з метою відкритого викрадення чужого майна, зайшов до під'їзду будинку АДРЕСА_2 . Перебуваючи у вказаному під'їзді ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та не встановленою особою піднявся на площадку між першим та другим поверхом, де здійснив раптовий напад на жителя квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_11 , 1969 р.н., який в цей час прямував до своєї квартири. В результаті нападу ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та не встановленою особою застосувавши насилля щодо потерпілого схопивши його за рот щоб останній не міг кричати почав наносити удари предметом (дерев'яною палицею) чим спричинив тілесні ушкодження і замотав руки липкою стрічкою та заволодівши ключами потерпілого проникли до його квартири. В подальшому продовжуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та не встановленою особою за допомогою фізичної сили рук почав з ОСОБА_11 знімати золоті прикраси. В подальшому ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та не встановленою особою з квартири повели ОСОБА_11 , до автомобіля де їх чекала не встановлена особа яка знаходилася в зговорі та на даному автомобілі повезли потерпілого ОСОБА_11 , де в подальшому ОСОБА_10 разом з ОСОБА_7 та не встановленими особами втекли з місця злочину та в подальшому був затриманий працівниками поліції. Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні розбою, поєднаного з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року ОСОБА_7 підозрюваному, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з 24 жовтня 2018 року до 19 грудня 2018 року включно.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину у санкції якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Ці обставини дають підстави стверджувати, що ОСОБА_7 може переховуватися від відповідальності та перешкоджати здійсненню кримінального провадження шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора та суду. прокурором доведено наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Крім цього, згідно з дослідженими судом доказами, обставинами кримінального провадження, можливо зробити висновок, що існують ризики, ОСОБА_7 може вчинити інший злочин, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора і суду, ховатися, щоб уникнути кримінального покарання. За вказаних підстав, з урахуванням особи підозрюваного, який є громадянином іншої держави, на території України проживає у співмешканки, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, можна стверджувати про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігти зазначеним ризикам. Відповідно до викладеного, суд вбачає підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
Заслухавши доповідача, в дебатах підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника та просили задовольнити її, думку прокурора, який просив повністю заперечив проти апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України; наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, недостатність застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризиків, що встановлені судом.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України. З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд.
Доводи захисника щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення є необгрунтованими.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні та наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається захисник, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, так у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, який, за матеріалами досудового розслідування проживає у співмешканки, не працюючого, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що в цілому негативно впливає на його репутацію та свідчить про його антисуспільну поведінку та спростовує доводи апеляційної скарги захисника про можливість застосування до ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу. До того ж ОСОБА_7 є громадянином іншої держави, що тільки підтверджує ризик втечі за умови обрання більш м'якого запобіжного заходу.
За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_7 є недостатнім.
Також колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді щодо недоцільності визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, що відповідає нормам ч.4 ст. 183 КПК України.
Однак, рішення слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до матеріалів справи, а саме протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_7 було затримано о 12 годині 20 хвилин 21 жовтня 2018 року, а тому і строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинен обчислюватися саме з цією дати та часу, а не з 24 жовтня 2018 року, як вказано слідчим суддею Долинського районного суду в оскаржуваному рішенні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , з 24 жовтня 2018 року до 19 грудня 2018 року включно - скасувати.
Задовольнити клопотання слідчого СВ Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_12 , погодженого із прокурором Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_13 про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, починаючи з 12 години 20 хвилин 21 жовтня 2018 року до 12 години 20 хвилин 19 грудня 2018 року включно.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді (підписи):
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2