Справа № 343/929/15-ц
Провадження № 22-ц/4808/208/18
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.
Суддя-доповідач Томин
14 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.
за участю секретаря Капущак С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Долинського районного суду, постановлену суддею Турашем В.А. 13 вересня 2018 року в м. Долина у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_3 звернувся в Долинський районний суд із заявою, в якій просив визнати виконавчі листи, видані Долинським районним судом 25.06.2018 року по справі №343/929/15-ц, такими, що не підлягають виконанню.
Свої вимоги мотивував тим, що в 2015 році ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» звернулось до Долинського районного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору №04/14-10-514 від 20.07.2007 року.
31 серпня 2015 року заочним рішенням Долинського районного суду позовні вимоги позивача були задоволені, стягнуто з боржників заборгованість у сумі 84880 грн. 33 коп.
Йому стало відомо, що 25 червня 2018 року на виконання вказаного рішення суду від 31.08.2015 року Долинським районним судом було видано виконавчі листи у справі №343/929/15-ц про стягнення на користь ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованості у розмірі 84880 грн. 33 коп. та судових зборів.
Проте, на момент видачі виконавчих листів Долинським районним судом не враховано той факт, що станом на час набрання законної сили вищевказаним рішенням (18.09.2015 року) ст. 22 Закону України «Провиконавче провадження» було встановлено строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання - один рік. Цей строк сплив 18.09.2016 року.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, за яким виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, набрав чинності 05.10.2016 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тобто після закінчення строку пред'явлення до виконання виконачих листів.
З огляду на викладене вважає, що виконавчі листи №343/929/15-ц від 25.06.2018 року відносно суми боргу 84880 грн. 33 коп. та судових зборів у даній справі видані без достатніх правових підстав та повинні бути визнані такими, що не підлягать виконанню.
Ухвалою Долинського районного суду від 13 вересня 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Визнано виконавчі листи, які видані Долинським районним судом по примусовому виконанню рішення Долинського районного суду від 31.08.2015 року по справі №343/929/15-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 18.09.2015 року, такими, що не підлягають виконанню.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу на дану ухвалу.
Вважають, що дана ухвала є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процессуального та матеріального права.
Зазначають, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи пред'являються до примусового виконання протягом трьох років.
Згідно п. 5 розділу ХІІІ №Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років.
Тому вважають, що на момент видачі виконавчого листа на ім'я ОСОБА_3 строк пред'явлення його до виконання пропущено не було.
Посилання суду на правову позицію, викладену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 року у справі №902/843/14 вважають необгрунтованою, оскільки така не стосується предмету розгляду даної справи.
Зазначають також, що посилання суду на відсутність клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа є необґрунтованим, оскільки це питання не було предметом розгляду у судовому засіданні і не було необхідності його ініціювання, оскільки на час розгляду справи строк не було пропущено, адже він закінчувався 18.09.2018 року (як вірно зазначено у виконавчому документі).
Вказують також, що суд першої інстанції безпідставно визначив такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки нема жодного підтвердження, що вони звертались до суду із відповідними вимогами або уповноважували ОСОБА_3 на вчинення таких дій від їх імені.
На підставі наведеного просять ухвалу Долинського районного суду від 13 вересня 2018 року скасувати, постановити нову, якою заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Сторони в засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник апелянта причини неявки суду не повідомив.
ОСОБА_3 надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням, не підкріпленим належними доказами.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що граничний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання минув майже за місяць до набрання чинності новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а тому норми про те, що виконавчі документи пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а саме протягом трьох років, не розповсюджуються на спірні виконавчі документи. Крім того виконавчі листи видані не до набрання чинності даним Законом (як вказано в п. 5 «Прикінцеві та перехідні положення»), а після набрання ним чинності.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Долинського районного суду від 31 серпня 2015 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість в загальному розмірі 84880 грн. 33 коп., а також судові витрати по 282 грн. 94 коп. з кожного (а.с. 82-84).
На виконання даного рішення 25.06.2018 року Долинським районним судом було видано виконавчі листи, в яких зазначено, що рішення набрало законної сили 18.09.2015 року, строк пред'явлення до виконання - до 18.09.2018 року (а.с. 114-120).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч. 2 статті 22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом №606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Разом з тим, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно із п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Таким чином поширення дії норм Закону №1404-VIII на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.
Оскільки виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та судового збору видані на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 18.09.2015 року, після набрання чинності Законом №1404-VIII, а саме 25.06.2018 року, він не підлягає пред'явленню до примусового виконання протягом строку встановленого цим Законом.
Тобто, суд видав виконавчі листи після закінчення однорічного строку з дня набрання рішенням суду законної сили, який минув майже за місяць до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
Посилання апеллянта на п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, а саме з 05.10.2016 року. Тобто, до дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року діяли та застосовувались норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, в тому числі в частині строків пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У рішенні Конституційного суду України від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Цим же рішенням Конституційного суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Разом з тим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не позбавлений можливості в судовому порядку поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, у випадку поважності причин його пропущення (ст. 433 ЦПК України).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони не звертались до суду із відповідними вимогами та не уповноважували ОСОБА_3 на вчинення таких дій від їх імені, то слід зазначити, що рішенням суду вирішено стягнути заборгованість на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також із ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в солідарному порядку. Таке ж формулювання стягнення боргу викладене у спірних виконавчих листах. При цьому чиним законодавством передбачена можливість виконання зобов'язання в повному обсязі одним із солідарних боржників.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.
Ухвалу Долинського районного суду від 13 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Пнівчук О.В.
Ясеновенко Л.В.