Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12901/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 48 Доповідач Миніч Т. І.
15 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.
суддів Коломієць О.С.,
Талько О.Б.
секретаря
судового засідання Кучерявого О.В.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,
по цивільній справі №295/12901/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя в натурі зі стягненням грошової компенсації,
У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом. Просила з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку подала до суду 06.02.2018 року, визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 220 818, 50 грн. Виділити їй в натурі гараж № 5 в кооперативі «Зоря» вартістю 100 750 грн., автомобіль «MERSEDES-BENZ» д. н. з. НОМЕР_2 вартістю 178 418,00 грн. ОСОБА_3 залишити на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 220 818, 50 грн. депозитний доларовий рахунок на суму 335 089, 34 грн. Всього на суму 575 907,84 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію за недоотриману долю у спільному майні на суму 37 960,67 грн. (а. с. 209-212).
В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 01.10.1994 по 07.05.2013 року. Від шлюбу мають двох дочок, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 За час шлюбу вона з ОСОБА_3 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1; гараж в гаражному кооперативі «Зоря»; автомобіль «MERSEDES-BENZ», д. н. з. НОМЕР_2 та мали спільний депозитний рахунок, на якому зберігається 10 600 доларів США. Зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просила задовольнити її позовні вимоги.
В подальшому, 07.05.2018 ОСОБА_5 направила до суду заяву про зміну предмета позову і зменшення розміру позовних вимог, та просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 441 637 грн. Виділити ОСОБА_3 гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «Зоря», автомобіль «MERSEDES-BENZ», д. н. з. НОМЕР_2, депозитний вклад на суму 326 663 грн., а всього на 605 831 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію в сумі 82 097 грн. (а. с. 246-248)
17.06.2016 ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву та з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог (а.с. 94-96,110-115, 194-196) просив визнати об'єктом спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 майно на суму 46 004,00 грн., яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 та поділити його в натурі шляхом передачі цього майна у власність ОСОБА_5 із стягненням з неї на його користь грошової компенсації за ? частину його вартості в сумі 23 002,00 грн. Встановити порядок користування спільною квартирою. Стягнути з нього на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за ? частину спірного автомобіля «MERSEDES-BENZ» д. н. з. НОМЕР_2, виходячи із вартості, визначеної судовою експертизою. Винести ухвалу про повернення надмірно сплаченого ним судового збору. В обгрунтування позову зазначав, що за період шлюбу із ОСОБА_5 ним придбано спірну квартиру та відкрито депозитний рахунок у Банку. Крім того, за час шлюбу ними придбано майно загального вжитку на загальну суму 46 004,00 грн, зокрема побутова техніка, меблі.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено. Виділено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, жилу квартиру АДРЕСА_1, вартістю 441 637 грн. та визнано за ОСОБА_5 право власності на неї. Виділено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «Зоря» м.Житомира, вартістю 100 750 грн., автомобіль «МЕRСЕDЕS-ВЕNS VITО 2005 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2, вартістю 178 418 грн., депозитний вклад у відділені ПАТ КБ «Приватбанк» м.Житомира, знятий ОСОБА_3 23.12.2014 року на загальну суму 12 415.93 доларів США, що по курсу до гривні на становить 326 663 грн., а всього на 605 831 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію різниці виділеного майна в сумі 82 097 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя в натурі зі стягненням грошової компенсації відмовлено. У решті позовних вимог сторін відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_5, а зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити в повному обсязі. На думку представника, суд першої інстанції безпідставно застосував строки позовної давності, оскільки ОСОБА_3 зазначений строк не пропущений. Вважає, що судом першої інстанції після проведення підготовчого засідання безпідставно прийнято заяву про зміну предмета та підстав позову, оскільки це суперечить нормам ЦПК України. Вимога про визнання права власності на квартиру не могла бути задоволена судом, оскільки на підставі договору купівлі-продажу власником квартири є ОСОБА_3 Зазначає, що кошти із депозиту у сумі 10761,75 доларів США були зняті в період шлюбу та використані в інтересах сім'ї. На думку апелянта, зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки усе майно, наявне в квартирі, придбане за час шлюбу, а тому підлягає поділу.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом ОСОБА_5, а його зустрічний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що із 01.10.1994 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі із. (а. с. 5).
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 07.05.2013 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 6).
Згідно з договором купівлі-продажу від 04 січня 1998 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 9-13).
Відповідно до виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору SAMDN80000730307116, який укладено з ОСОБА_3 останній мав депозитний валютний вклад. Проте, станом на 24.12.2015 року на вказаному депозитному рахунку кошти відсутні. (а. с. 47-48).
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що за час шлюбу був придбаний автомобіль «MERSEDES-BENZ», д. н. з. НОМЕР_2, вартість якого за висновками судової автотоварознавчої експертизи № 4319 від 26.07.2017 року складає 178 418, 00 грн. (а. с. 182-186).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами,встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372ЦК . Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що
підлягає поділу (статті 60,69 СК ,ч.3 ст.368ЦК ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Вирішуючи спір, та визнаючи за позивачкою право власності на квартиру в цілому, суд першої інстанції свій висновок в цій частині належним чином не мотивував.
Проте, з рішенням в цій частині погодитись неможливо, оскільки воно суперечить закону.
Так, із змісту статті 60 СК України випливає, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 вказується, що в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
В даному випадку, фактично позбавляючи відповідача права на належну йому частку у спільному нерухомому майні, суд не звернув уваги на те, що відповідач не погоджувався на грошову компенсацію за цю частку, а позов з підстав ст.365 ЦК не заявлено.
За наведених обставин та відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню із постановленням нового - про часткове задоволення позову та визнання за кожним із подружжя права на ? частину спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що останнім пропущений строк позовної давності. При цьому такий строк обраховувався судом з моменту розірвання шлюбу.
Проте, такі висновки суду не узгоджуються з вимогами закону.
Так, відповідно до роз»яснень, що викладені у п. 15 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (надалі Постанови Пленуму) початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати
прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).
В даному випадку позивач за зустрічним позовом обумовлює початок перебігу строку позовної давності отриманням у серпні 2015 року копії позовної заяви ОСОБА_5 про поділ майна подружжя. Тобто, саме з цієї дати слід вважати, що позивач за зустрічним позовом дізнався про порушення свого права та для нього почав перебіг строк для звернення до суду з позовом.
Враховуючи, що зустрічний позов поданий до суду у червні 2016 року, строк позовної давності ОСОБА_5 не пропущений.
У зв»язку з наведеним, вимоги позивача за цим позовом про встановлення порядку користування спільною квартирою підлягають задоволенню.
При цьому суд виходить із того, що відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між свівласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
У даному випадку вимоги ОСОБА_3 стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Зважаючи, що квартира складається із двох ізольованих житлових кімнат площею 16,8 та 11,7 кв.м і позивач претендує на кімнату меншою площею, вимоги останнього заслуговують на увагу та підлягають задоволенню. При цьому нежитлові та підсобні приміщення залишаються у спільному користуванні.
За таких обставин рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.
Неможливо погодитись і з висновками суду в частині вимог щодо поділу гаража.
Так, в обґрунтування набуття права власності на гараж НОМЕР_3 в гаражному кооперативі «Заря» позивачкою подано копію договору купівлі-продажу від 26.08.2002 року (т.1 а.с.13) та довідку гаражного кооперативу.
Підписи сторін у договорі засвідчені головою гаражного кооперативу.
Разом з тим, слід враховувати, що підстави набуття права власності передбачені главою 24 ЦК України. Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Укладення правочину щодо купівлі нерухомого майна потребує його нотаріального посвідчення (ст.47 ЦК УРСР, ст.657 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.1,3,4 ст.334 ЦК України).
Пред'явлення позову про визнання права власності допускається у випадках, якщо це право оспорюється іншою особою та у разі втрати документа, який засвідчує право власності (ст.392 ЦК України).
Разом з тим, будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право на спірне майно, позивачкою не надано.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким є спірний гараж мав оформлятись договором, який підлягав нотаріальному посвідченню з наступною реєстрацією у встановленому порядку набутого права. Оскільки нотаріальна форма укладення договору не дотримана, такий договір є недійсним та не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право особи на спірне нерухоме майно.
У зв»язку з наведеним підстав для визнання гаража спільним майном подружжя та поділу його в натурі не було.
Помилковими є також висновки суду в частині поділу автомобіля.
Так, належність цього рухомого майна до спільного майна подружжя та його вартість не оспорюється жодною із сторін.
Разом з тим, суд передчасно виділив автомобіль відповідачу, виходячи із обсягу наявного в натурі майна подружжя та не врахував, що сам відповідач не заперечує виділення транспортного засобу позивачці.
За таких обставин автомобіль слід виділити позивачці та стягнути з неї грошову компенсацію за половину його вартості.
Не грунтуються на законі і висновки суду в частині поділу грошового вкладу.
Так, відповідно до роз»яснень, що викладені у п.30.постанови Пленуму, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю
між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження
майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК .
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або
приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
В даному випадку, матеріали справи достеменно свідчать про те, що депозитний валютний вклад був знятий ОСОБА_3 після розірвання шлюбу. Обставини щодо належності цих коштів до спільного майна подружжя відповідачем не заперечуються. Факт використання цих коштів в інтересах сім»ї відповідачем не доведений. Вартість вкладу за курсом НБУ визначена позивачкою в сумі 326 663 грн. та відповідачем не спростована. А тому, виходячи із рівності часток подружжя у спільному майні, на користь позивачки слід стягнути половину вартості грошового вкладу.
Щодо поділу майна, що заявлено у зустрічному позові, апеляційний суд виходить з того, що в порушення вимог ст.ст.77,78,81 ЦПК позивачем не надано доказів про наявність такого майна та про його вартість. Відповідачка ці обставини заперечує.
За таких обставин в позові в цій частині слід відмовити.
Крім того, підлягає поверненню зайво сплачений апелянтом судовий збір при поданні апеляційної скарги, що стало наслідком арифметичної помилки при його обрахуванні.
Керуючись ст. 268, 367,368,374, 376,381-384 ЦПК України суд
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2018 року скасувати, постановивши нове.
Позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право власності на ? ідеальну частку за кожним у квартирі АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування цією квартирою наступним чином: виділити у користування ОСОБА_5 жилу кімнату площею 16,8 кв.м., ОСОБА_3 - житлову кімнату 11,7 кв.м. Підсобні приміщення залишити у спільному користуванні.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_3 наступним чином: виділити ОСОБА_5 у власністьавтомобіль «МЕRСЕDЕS-ВЕNS VITО» 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 178 418 грн. та стягнути з останньої на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості ? частини автомобіля в сумі 89209 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 вартість ? частини грошового депозитного вкладу в сумі 163331,5 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_3 зайво сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 11026,95 грн. за квитанцією №64 від 03.08.2018 року у філії Житомирського обласного управління №12005 АТ «Ощадбанк» .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді:
Повний текст постанови складений 19.11. 2018 року.