Житомирський апеляційний суд
Справа №278/419/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 48 Доповідач Талько О. Б.
13 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Талько О.Б.
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/419/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року, постановлене під головуванням судді Зубчук І.В.,
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що з 27 вересня 2008 року по 24 жовтня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який ще до реєстрації шлюбу придбав земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,045 га, розташовану в садовому товаристві "Акорд" Давидівського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. На зазначеній земельній ділянці знаходився незакінчений будівництвом дачний будинок.
Позивач вказує, що в подальшому, за час перебування у шлюбі, вони за кошти, які надала її мати, перебудували та добудували вказаний будинок.
Оскільки відповідач не визнає її право власності на це нерухоме майно та відмовляється в добровільному порядку здійснити поділ вказаного садового будинку, ОСОБА_1 просила визнати його спільним сумісним майном подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку, виділивши його в натурі ОСОБА_2, а також стягнути з нього на свою користь компенсацію за належну їй частку у розмірі 99025 грн.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано право спільної сумісної власності на садовий будинок, розміром 12м х 8м, загальною вартістю 198050 грн., який розташований на земельній ділянці НОМЕР_1 в товаристві "Акорд" масиву "Давидівський" Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину даного садового будинку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2016 року.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що вказаний житловий будинок є об'єктом незавершеного будівництва й не прийнятий в експлуатацію. Право власності на нього не зареєстроване за жодним із подружжя, отже відсутні підстави стверджувати, що він є їх спільною сумісною власністю.
Окрім того, суду не надано доказів того, що будинок за час шлюбу був побудований.
Зазначивши у рішенні про те, що будинок був побудований сторонами за час шлюбу, суд вийшов за межі позовних вимог, адже сама позивач, звертаючись до суду з даним позовом, пояснила, що спірний будинок за час шлюбу був перебудований та добудований. Проте, ця обставина також не підтверджена належними та допустимими доказами.
Також в матеріалах справи відсутні належні докази щодо вартості спірного нерухомого майна. Надана ОСОБА_1 довідка про вартість об'єкта оцінки не відповідає вимогам законодавства та за своїм змістом не замінює звіт про оцінку майна та висновок про його вартість. Окрім того, загальна площа будинку, зазначена у довідці, не відповідає площі цього ж будинку, яка вказана на фото з мережі Інтернет, які були долучені до матеріалів справи позивачем.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.
На думку ОСОБА_1, апеляційна скарга є безпідставною.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2008 року. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2014 року шлюб між ними розірвано.
До реєстрації шлюбу, а саме 25 квітня 2008 року, відповідач придбав у власність земельну ділянку, площею 0,0450 га, яка розташована в садовому товаристві "Акорд" Давидівського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, призначену для ведення садівництва.
Вказана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Бойчуком В.В. 25 квітня 2008 року.
У п.1 цього договору зазначено, що відповідно до довідки, виданої СТ "Акорд" Давидівського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 25 квітня 2008 року за №12, на земельній ділянці будівлі відсутні.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 пояснила, що на вказаній земельній ділянці на час її придбання відповідачем був розташований незакінчений будівництвом дачний будинок. Факт наявності незакінченого будівництвом садового будинку також не заперечувала й представник відповідача в судовому засіданні. Однак, як зазначила ОСОБА_1, спірний будинок поліпшено внаслідок перебудов та добудов, здійснених нею та відповідачем за час перебування у зареєстрованому шлюбі. На підтвердження вказаної обставини позивач надала довідку СТ "Акорд" від 8 травня 2015 року №70, у якій зазначено, що на цій земельній ділянці розташована забудова садового будинку ( капітальна споруда 12 х 8).
Судом також встановлено, що вказаний садовий будинок не прийнятий в експлуатацію, право власності на нього не зареєстроване.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними ( ст.63 СК України).
Згідно з положеннями статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу.
За правилами ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разу спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У ЦК України, окрім понять "нерухомість", "нерухоме майно", "об'єкт нерухомого майна" ( ч.1 ст.181, п.6 ч.1 ст.346, ст.ст.350,351) вживаються також інші поняття, наприклад: "об'єкт незавершеного будівництва ( ст.331), "об'єкт будівництва ( ст.ст.876,877, 879-881,883), однак прямого визначення цих понять не міститься.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва ( об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Відповідно до ч. 2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового (садового) будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим чи садовим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-388цс15, від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16.
Таким чином, незавершений будівництвом об'єкт нерухомості може бути предметом поділу спільного сумісного майна подружжя. Проте, зазначене можливо за умови встановлення судом тієї обставини, що спірне нерухоме майно побудоване за час шлюбу за спільні кошти подружжя.
Зміст позовної заяви, а також пояснення самої ОСОБА_4 та представника відповідача, надані в судовому засіданні, свідчать про те, що на придбаній ОСОБА_2 земельній ділянці був розташований незавершений будівництвом дачний будинок. Отже, до реєстрації шлюбу між сторонами будівництво вказаного об'єкта нерухомості вже було розпочато. Доказів, які б надали можливість встановити ступінь готовності цього будинку до реєстрації шлюбу, а також після укладення шлюбу між сторонами, суду не надано. Не містить такої інформації й долучена до матеріалів справи довідка СТ "Акорд" від 8 травня 2015 року №70, якою позивач обґрунтовувала позовні вимоги.
Під час розгляду справи судом першої інстанції призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення вартості спірного садового будинку.
Згідно з висновком №574/03-2018 від 17 березня 2018 року залишкова вартість заміщення ( вартість будівництва з урахуванням зносу) спірного садового будинку визначена за укрупненими показниками відновної вартості, виходячи із наданих на дослідження матеріалів та за результатами натурного обстеження станом на дату проведення дослідження (без урахування земельного компоненту) становить 256775 грн.
У висновку експертизи також зазначено, що вартість будівельних матеріалів та конструкцій, використаних при будівництві вказаного садового будинку ( без урахування фізичного зносу), становить 259508 грн.
При цьому, здійснюючи дослідження, експерт зазначив, що в наданих матеріалах відсутні відомості щодо даного садового будинку (площа, об'єм, матеріали, що були використані під час будівництва, дата будівництва та ін.). Таким чином, встановити дату будівництва садового будинку за результатами натурного обстеження не вбачається за можливе.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірний садовий будинок побудований сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.
Висновок суду першої інстанції про те, що вказаний будинок був побудований подружжям за час шлюбу ґрунтується на положенні п.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також на змісті довідки СТ "Акорд" від 8 травня 2015 року. Проте, інформація про відсутність будівель на земельній ділянці станом на квітень 2008 року, яка зазначена у договорі на підставі довідки СТ "Акорд", та дані щодо наявності на цій земельній ділянці будівлі садового будинку (капітальної споруди 12м х 8м) станом на травень 2015 року, не є беззаперечним доказом того, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін, враховуючи період перебування у шлюбі, який укладений 27 вересня 2008 року й розірваний на підставі рішення суду від 24 жовтня 2014 року.
З огляду на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення сторонами за час шлюбу добудов, перебудов спірного садового будинку, їх вартості, відповідності будівельним нормам та правилам, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Таким чином, рішення підлягає скасуванню з постановленням нового,- про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 19 листопада 2018 року.
Головуюча Судді: