26.01.10р.Справа № 11/351-09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-КМ" м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" м. Дніпропетровськ
про стягнення 15 147, 72 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача:не з"явився.
Від відповідача:Кунянська В.М.-представник, довіреність № 07/12-Д від 07.12.09р.
Позивач просить стягнути 13 716 грн., що складають заборгованість за товар, поставлений нга підставі договору купівлі-продажу № 0309АДП-08ВТ від 03.09.08р. за видатковою накладною № 2053 від 08.09.08р. та 204,05 грн. річних, 411,48 грн. інфляції грошових коштів, 816,19 грн. пені та 5000 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що договір № 0309АДП-08ВТ від 03.09.08р. між сторонами не укладався, при цьому останній не заперечує факт передачі йому товару за накладною № 2053 від 08.09.09р. на суму 37 860 грн., який відповідачем був частково оплачений на підставі виставленого рахунку № 2053 від 08.09.09р.
Крім того, відповідач посилається на те, що на час розгляду спору заборгованість зменшена до 6216 грн.
Далі у своєму відзиві відповідач зауважує проти розрахунку пені, який здійснено із застосуванням облікової ставки НБУ, яка за період нарахування змінювалася, проте ці зміни не були враховані позивачем.
В судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поставка товару здійснювалась на підставі підписаного між сторонами договору № 0309АДП-08ВТ від 03.09.08р.
Із матеріалів справи вбачається, що вищевказаний договір між сторонами підписано не було.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що передача товару відбувалась на підставі видаткової накладної № 2053 від 08.09.08р., тобто поза межами договору № 0309АДП-08ВТ від 03.09.08р.
Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.
Дії позивача по поставці товару за видатковою накладною № 2053 від 08.09.08р. представнику відповідача на суму 37 860 грн., та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в накладній, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.
Відповідач частково здійснив розрахунки за товар, на загальну суму 24 144 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.09.08р., від 12.11.08р., 16.01.09р., 09.04.09р., 24.04.09р., копії яких залучені до матеріалів справи.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами строк оплати поставленого товару встановлено не було.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Форма вимоги законом не встановлена.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази, які б свідчили про надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги про оплату товару на суму 13 716 грн., суду не надано, і як пояснив представник позивача в судовому засіданні, така вимога на момент розгляду спору на адресу відповідача не надсилалась.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що на момент розгляду спору, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, щодо оплати товару в сумі 13 716 грн., внаслідок чого право позивача, в цій частині, не може вважатись порушеним, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу.
Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів, оскільки таке нарахування здійснюється, відповідно до статті 625 ЦК України, у випадку прострочення боржником грошового зобов'язання, яке в даному випадку, як встановлено при розгляді справи, не мало місця.
Безпідставними є і вимоги щодо стягнення пені, оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач не надав, як не довів останній і факт порушення відповідачем зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 547, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.Ф. Мельниченко
Рішення підписано
01.02.10р