Справа № 538/1488/18
Провадження 2-а/538/19/18
19 листопада 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Горілей Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Поліцейського взводу № 1 роти № 3 БУПП в Чернігівській області капрала поліції Драпогуз Тамари Василівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до Поліцейського взводу № 1 роти № 3 БУПП в Чернігівській області капрала поліції Драпогуз Тамари Василівни про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 382848 від 27.09.2018 року. В обґрунтування позову вказав, що цією постановою вказаною посадовою особою на нього було накладене адміністративне стягнення за нібито вчинене ним адміністративне правопорушення.
Вважає, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з таких підстав.
Поліцейським взводу № 1 роти № 3 БУПП в Чернігівській області капралом поліції Драпогуз Тамарою Василівною 27.09.2018 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 382848 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом МАN /BENALU, н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на 124 км траси МО 1, Київ-Чернігів перевозив вантаж, фактична маса якого становить 44,350 тон, замість 40,000 тон, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.
З змісту позову вбачається, що при зупинці транспортного засобу, відповідач не проінформував позивача про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у ст. 35 Закону України "Про національну поліцію". Довідка та акт від 27.09.2018 року не містять жодних даних про те, яке саме вимірювальне і зважувальне обладнання використовувалося під час визначення перевантаження осі автомобіля. Довідка та акт не містять будь-яких даних про назву та технічні характеристики вагового комплексу, що вказує на неналежне їх оформлення та не містять зазначення про будь-яких свідків, які були б присутні при тому, що водій автомобіля ознайомився з змістом акту чи розрахунку та від підпису в них відмовився. Під час здійснення перевірки було порушено п. 12, 13 Порядку № 879, а саме : позивачу , як водію, не надано документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протокол , свідоцтво про метрологічну реєстрацію в ДП "Укрметртестстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг, що є порушенням Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
В судове засідання позивач, його представник не з"явилися. Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та слухання справи без його участі.
Відповідач, капрал поліції Драпогуз Тамара Василівна, в судове засідання не з"явився з невідомої причини, але був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності учасників процесу розгляд адміністративної справи здійснено в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
За пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 382848 від 27.09.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за те, що ОСОБА_2 27.09.2018 року о 16.46 год., керуючи транспортним засобом МАN /BENALU, н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на 124 км траси МО 1, Київ-Чернігів перевозив вантаж, фактична маса якого становить 44,350 тон, замість 40,000 тон, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.
У відповідності до вимог ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ст. 132-1 КУпАП настає за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Об"єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у порушенні правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та порушенні правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
У відповідності до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному КМ України.
Підставою складання постанови про накладення адімінстративного стягнення є результати вимірювання ваги транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, комплектовані у встановленому порядку, а у разі , якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов"язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (звужувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Встановлено, що довідка та акт від 27.09.2018 року не містять жодних даних про те, яке саме вимірювальне і зважувальне обладнання використовувалося під час визначення перевантаження осі автомобіля. Довідка та акт не містять будь-яких даних про назву та технічні характеристики вагового комплексу, що вказує на неналежне їх оформлення та не містять зазначення про будь-яких свідків, які були б присутні при тому, що водій автомобіля ознайомився з змістом акту чи розрахунку та від підпису в них відмовився. Під час здійснення перевірки було порушено п. 12, 13 Порядку № 879, а саме : позивачу , як водію, не надано документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протокол , свідоцтво про метрологічну реєстрацію в ДП "Укрметртестстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг, що є порушенням зазначеного Порядку.
Згідно ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності та вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи.
При цьому, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80,81,121-126,127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1-3 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до висновків, які викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 ст. 9 КАС України визначено те, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 та ч 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог, посилається на відсутність самого факту порушення ним вимог п.п. 22.5 ПДР України, за порушення вимог яких ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідачем не надано суду переконливих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку він встановив наявність адміністративного правопорушення та винність позивача в його вчиненні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова серії НК № 382848 від 27.09.2018 року не підтверджена жодним доказом, та складена з порушенням норм КУпАП, і тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 243, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 9, 10, 33, 122, 213, 222, 251, 280, 287 - 289 КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті", суд, -
Адміністративний позовпредставника позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до Поліцейського взводу № 1 роти № 3 БУПП в Чернігівській області капрала поліції Драпогуз Тамари Василівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати дії капрала поліції Драпогуз Тамари Василівни Поліцейського взводу № 1 роти № 3 БУПП в Чернігівській області щодо складання постанови серії НК № 382848 від 27.09.2018 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за порушення ст. 132-1 КУпАП, незаконними.
Визнати постанову серії НК № 382848 від 27.09.2018 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лохвицького
районного суду Полтавської області В.А. Бондарь