65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2289/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В. А.
розглянувши справу №916/2289/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРОПУ 20077720)
до відповідача: Національного університету "Одеська юридична академія" (65009, м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314)
про стягнення 574 040,71грн.
Представники сторін:
Від позивача: Пронюк В.Я. за довіреністю №14-206 від 26.10.2018р.
Від відповідача: Яцишин В.В. за довіреністю №1672-26 від 10.09.2018р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Національного університету "Одеська юридична академія" про стягнення заборгованості в сумі 574 040,71грн.., яка складається з основного боргу в розмірі 555 115,09грн., пені в сумі 15 823,06грн., три проценти річних в розмірі 3 102,56грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природнього газу №4638/18-ТЕ(Т)-23 від 05.01.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. було відкрито провадження по справі №916/2289/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання з'явився, проте відзив на позов не надав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
05.01.2018р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Постачальник) та Національним університетом "Одеська юридична академія" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №4638/18-ТЕ-23, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у І кварталі 2018р. природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природній газ, видобутий на території України), та/або імпортований природній газ, ввезений ПАТ «Націонельна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Відповідно до п. п. 2.1 договору Постачальник передає Споживачу з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. (виключно) природній газ орієнтовним обсягом до 150 тис. куб. м. , тому числі по місяцях (тис. куб.м): мічень - 45 тис. куб.м., лютий - 35 тис. куб.м., березень - 70 тис. куб.м.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з п. п. 3.7, 5.2 договору постачання природного газу №4638/18-ТЕ(Т)-23 від 05.01.2018р. приймання-передача природнього газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природнього газу. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 4 942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн. .
Умовами п. 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту п. 6.1 цього він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20
Згідно з умовами п. 12 договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2018р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На викання умов договору між сторонами по справі 30.01.2018р. було підписано акт приймання-передачі природного газу за січень, 28.02.2018р. сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу за лютий, 31.03.2018р. сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу за березень, ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 1 008 321,49 грн.
Позивач вказує, що за отриманий природній газ відповідач розрахувався частково, в зв'язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №4638/18-ТЕ-23 від 05.01.2018р. склала 555 115,09грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природнього газу №4638/18-ТЕ-23 від 05.01.2018р.. щодо належного розрахунку за отриманий природній газ, ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом 05.01.2018р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та Національним університетом "Одеська юридична академія" було укладено договір постачання природного газу №4638/18-ТЕ-23, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у І кварталі 2018р. природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором постачається природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природній газ, видобутий на території України), та/або імпортований природній газ, ввезений ПАТ «Націонельна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ПАТ ,,НАК ,,Нафтогаз України як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обовязки за Договором та поставлено протягом січня 2018 р. по березень 2018 р. природний газ на загальну суму 1 008 381,49грн., що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами приймання-передачі природного газу.
В свою чергу Національний університет "Одеська юридична академія" на момент подачі позову, у порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартості отриманого природнього газу оплатив частково та сума заборгованості складала 555 115,09грн.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 555 115,09грн., а отже, і їх задоволення.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З посиланням на умови п. 8.2 договору та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано Національному університету "Одеська юридична академія" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України у загальному розмірі 15 823,06 грн. за порушення строків оплати вартості поставленого природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" пені в розмірі 15 823,06грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог в названій частині у повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 3 102,56грн. Розглянувши надані позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Національного університету "Одеська юридична академія" трьох відсотків річних в розмірі 3 102,56грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРОПУ 20077720) до Національного університету "Одеська юридична академія" (65009, м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314) про стягнення 574 040,71грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національного університету "Одеська юридична академія" (65009, м. Одеса, вул.. Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРОПУ 20077720) основний борг в розмірі 555 115 (п'ятсот п'ятдесят п'ять сто п'ятнадцять тисяч)грн. 09коп., пені в сумі 15 823 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три)грн..06коп., три проценти річних в розмірі 3 102( три тисячі сто дві)грн..56коп. та судовий збір 8 610 (вісім тисяч шістсот десять)грн.. 61коп. .
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19 листопада 2018 р.
Суддя К.Ф. Погребна