16 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 916/3188/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Принцевська Н.М., Колоколов С.І.)
за скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на дії Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
у справі № 916/3188/16 Господарського суду Одеської області
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Зеленого Євгена Вікторовича
про стягнення 111 237,76 грн,
20.09.2018 Ананьївський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області через Південно - західний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 916/3188/16.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2018, у задоволенні скарги (з урахуванням уточненої заяви) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на дії Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі № 916/3188/16 відмовлено повністю.
Ухвала суду мотивована тим, що ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) не ідентифікують фізичну особу - підприємця як окрему категорію, а лише визначають назву відповідного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та громадських формувань, тому не знайшли своє підтвердження обставини, викладені у скарзі стосовно порушення державною виконавчою службою положень Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 у справі 916/3188/16 скасовано. Скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на дії Державної виконавчої служби - задоволено. Визнано незаконними дії Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 № 916/3188/16. Скасовано повідомлення Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд не вбачає порушень статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника, оскільки в даному випадку судовий наказ було видано за нормами попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України щодо суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, а не просто щодо фізичної особи, тому в даному випадку обов'язковим реквізитом за приписами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника. Також суд зазначив, що посилання органу Державної виконавчої служби та суду першої інстанції на необхідність наявності додаткових відомостей в наказі, що правильно був виданий судом в 2017 році, є помилковим.
Касаційну скаргу Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення приписів статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 переглянуто ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 за скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на дії Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 26.03.2018 у справі № 915/127/17.
Так, Верховним Судом у постанові від 26.03.2018 у справі № 915/127/17 зроблено висновок, що боржника на те, що виконавчий документ не містить дати народження боржника, у зв'язку з чим він не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягав поверненню стягувачу, є безпідставними, оскільки боржник у даній справі виступав як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому наявність дати народження у виконавчому документі не вимагалась.
Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.03.2018 у справі № 915/127/17 щодо правильного застосування статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 відповідно до такого правового висновку, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3188/16 за касаційною скаргою Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 на підставі пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3188/16 за касаційною скаргою Ананьївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у вказаній справі.
2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.