16 листопада 2018 року Справа № 160/7848/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.10.2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 травня 2018 року та з 01 серпня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсійних виплат після їх припинення з 01 серпня 2018 року та невиплати пенсійних виплат громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за весь минулий час, тобто за період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2018 року, а також за період з 01 серпня 2018 року по теперішній час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та здійснити виплату громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по пенсії за весь минулий час, починаючи з 01 травня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно довідки №1241012999 від 28.09.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістився з тимчасово окупованої території в м. Макіївка Донецької області та зареєстрував місце свого перебування у м. Дніпрі. На підставі заяви про призначення пенсії, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) позивача було взято на пенсійний облік та призначено пенсію за віком. Проте, з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року відповідачем без повідомлення причин припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.
23.10.2018 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 16.11.2018 року (а.с. 2).
08.11.2018 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон "Аркан", розпорядником якої є Адміністрація державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання, у зв'язку з чим було прийнято рішення про призупинення виплати позивачу, починаючи з 01 травня 2018 року. 11 червня 2018 року позивачем була подана заява про поновлення виплати пенсії. Центральним відділом обслуговування громадян (сервісний центр) було направлено запит про поновлення виплати пенсії та документи на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним осіб. Згідно отриманого протоколу комісії з питань призначення пенсії (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконкому Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 07.06.2018 року за №23 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №1, позивачу відновлено виплату пенсії з 01.05.2018 року. Також представник відповідача зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На підставі вищевикладеного, пенсія позивачу за травень, червень 2018 року нараховано, але не виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. В липні 2018 року позивач отримав пенсію за поточний місяць, з серпня 2018 року пенсія позивачу знову призупинена на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон "Аркан", розпорядником якої є Адміністрація державної прикордонної служби України, оскільки була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією паспорта та копією пенсійного посвідчення, наявних у матеріалах справи (а.с. 14-15, 17).
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради №1241012999 від 28.09.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання позивача є м. Дніпропетровськ, Шевченківський район, вул. Моцарта, б. 11 (а.с. 18).
В ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) та отримує пенсію за віком.
Проте, з 01.05.2018 року відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_2, у зв'язку з чим позивач 27.05.2018 року особисто звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, що підтверджується копією відповідної заяви.
Так, розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.06.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії по особовому рахунку НОМЕР_3 з 01.05.2018 року, що підтверджується копією відповідного розпорядження, наявного у матеріалах справи.
Однак, виплата пенсії не була здійснена, у зв'язку з чим позивач 08.08.2018 року звернувся із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив зазначити причини з яких пенсія за травень, червень 2018 року була нарахована, але не виплачена (а.с. 20).
Листом від 09 серпня 2018 року за вих. №К 12895-18 Відповідач повідомив, що припинення виплати пенсії Позивачу відбулося через те, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена його тривала відсутність за місцем проживання і тому було прийнято рішення про призупинення виплати пенсії, починаючи з 01 травня 2018 року, що органом соціального захисту було передано до Відповідача протокол засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконкому Шевченківської районної у місті Дніпрі ради №23 від 07 червня 2018 року, яким було прийнято рішення про відновлення Позивачу пенсійних виплат з 01 травня 2018 року (місяця припинення їх виплати), що пенсія за травень та червень 2018 року хоча і нарахована, але обліковується окремо та буде виплачена в окремому порядку, передбаченому для внутрішньо переміщених осіб (а.с. 21).
З 01.08.2018 року позивачу знову припинено виплату пенсії.
Отже, спір між сторонами виник з підстав припинення нарахування та виплати з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Проте, як вбачається із змісту копії листа Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №К 12895-18 від 09.08.2018 року виплата пенсії позивачу була зупинена на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон "Аркан", розпорядником якої є Адміністрація державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача за місцем проживання (а.с. 21).
Водночас Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо тривалої відсутності за місцем проживання пенсіонера.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у зразковій справі №805/402/18.
За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, посилання представника відповідача у відзиві на позов на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону №1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 20 Закону №1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
При цьому, за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону №1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження безпідставного, всупереч чинному законодавству припинення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі з боку відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №1408291459 від 17.09.2018 року (а.с. 4).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат та бездіяльність щодо не поновлення пенсійних виплат після їх припинення вчинені не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 травня 2018р. та з 01 серпня 2018р.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсійних виплат після їх припинення з 01 серпня 2018 року та невиплати пенсійних виплат громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за весь минулий час, тобто за період з 01 травня 2018р. по 01 липня 2018р., а також за період з 01 серпня 2018р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та здійснити виплату громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по пенсії, починаючи з 01 травня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 2926803072) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець