ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2018Справа № 910/11295/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК"
про стягнення 403 428, 98 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Норов Г.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 403 428, 98 грн., з яких: 400 000, 00 грн. - основного боргу та 3 428, 98 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1 від 29.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПК» копії позовної заяви б/н від 20.08.2018.
04.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біокарт-Агро» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.10.2018.
11.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заяву, в якій просив сул провести розгляд справи № 910/11295/18 без участі позивача, на підставі наданих позивачем документів.
У судовому засіданні 11.10.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 25.10.2018.
У судовому засіданні 25.10.2018 представник відповідача надав докази погашення суми основної заборгованості.
Також, у судовому засіданні 25.10.2018 оголошено перерву до 08.11.2018.
05.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач повідомляє, що за період з 28.08.2018 по 26.10.2018 відповідачем повністю погашено суму основної заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 486, 70 грн.
07.11.2018 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду супровідним листом надав докази погашення основної заборгованості.
Також, 07.11.2018 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на повне погашення суми основної заборгованості, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі на підставіп. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У даному судовому засіданні суд розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, відзначає наступне.
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 3 % річних у розмірі 4 486, 70 грн.
Також у даному судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.
Заслухавши клопотання відповідача, суд його відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд зазначає, що 11.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" була подана до Господарського суду міста Києва заява про розгляд справи № 910/11295/18 без участі позивача, на підставі наданих позивачем документів, крім того у судовому засіданні 25.10.2018 представником позивача було заявлено усне клопотання про подальший розгляд справи за його відсутності.
Тож, у даному випадку суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, при цьому нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору.
Також, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4 486, 70 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 08.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
29.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (далі - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1, умовами якого передбачено, що постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує та приймає сільськогосподарську продукцію (в подальшому - товар).
Поставка товару здійснюється партіями (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору, асортимент, номенклатура, якісні характеристики, базис поставки, кількість, ціна та вартість кожної партії товару визначається у Протоколі узгодження умов поставки партії товару (в подальшому «Протокол поставки партії товару»), який є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 4.1. договору, поставки партії товару відбувається за умови попередньої оплати повної вартості партії товару.
Пунктом 4.8. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання-передачі партії товару.
Договір набирає законної сили з моменту підписання уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2018 року (п. 7.6.3. договору).
Відповідно до Протоколу узгодження умов поставки партії товару № 01 від 29.03.2018 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1 від 29.03.2018, в порядку та на умовах визначених договором постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує та приймає партію сільськогосподарської продукції на наступних умовах: найменування- Жито, у кількості 250, 00 т, загальною вартістю з ПДВ - 900 000, 00 грн.
Базис поставки - СРТ склад постачальника: 15542, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ведильці, вул. Тракторна, 19.
Згідно Протоколу узгодження умов поставки партії товару № 02 від 05.04.2018 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1 від 29.03.2018, в порядку та на умовах визначених договором постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує та приймає партію сільськогосподарської продукції на наступних умовах: найменування- Жито, у кількості 340, 00 т, загальною вартістю з ПДВ - 1 224 000, 00 грн.
Базис поставки - СРТ склад постачальника: 15542, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ведильці, вул. Тракторна, 19.
Відповідно до Протоколу узгодження умов поставки партії товару № 03 від 14.06.2018 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1 від 29.03.2018, в порядку та на умовах визначених договором постачальник передає у власність покупця, а покупець оплачує та приймає партію сільськогосподарської продукції на наступних умовах: найменування- Кукурудзу, у кількості 500, 00 т, загальною вартістю з ПДВ - 2 149 998, 00 грн.
Базис поставки - СРТ склад постачальника: 15542, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ведильці, вул. Тракторна, 19.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 1 014 025, 05 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-180615-КП01 від 15.06.2018 на суму 337 635, 68 грн., № РН-180616-КП01 від 16.06.2018 на суму 173 977, 84 грн., № РН-180618-КП01 від 18.06.2018 на суму 171 655, 84 грн., № РН-180621-КП01 від 21.06.2018 на суму 330 755, 69 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи), зокрема товар отримано заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" ОСОБА_2 на підставі довіреності № 75 від 14.06.2018 на отримання цінностей.
Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.1., що вбачається з банківської виписки по рахунку позивача № 26002310923 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 25.06.2018 по 17.08.2018, а також платіжними дорученнями №№ 456 від 22.08.2018, 459 від 23.08.2018, 466 від 28.08.2018, 482 від 30.08.2018, 486 від 31.08.2018, 491 від 03.09.2018, 511 від 04.09.2018, 523 від 06.09.2018, 536 від 10.09.2018, 539 від 12.09.2018, 547 від 13.09.2018, 557 від 20.09.2018, 573 від 24.09.2018, 578 від 26.09.2018, 596 від 27.09.2018, 604 від 03.10.2018, 596 від 09.10.2018, 598 від 10.10.2018, 605 від 12.10.2018, 606 від 12.10.2018, 625 від 19.10.2018, 632 від 23.10.2018, 640 від 26.10.2018.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 486, 70 грн. за період з 15.06.2018 по 23.10.2018.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 03_29_1 від 29.03.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 1 014 025, 05 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-180615-КП01 від 15.06.2018 на суму 337 635, 68 грн., № РН-180616-КП01 від 16.06.2018 на суму 173 977, 84 грн., № РН-180618-КП01 від 18.06.2018 на суму 171 655, 84 грн., № РН-180621-КП01 від 21.06.2018 на суму 330 755, 69 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи), зокрема товар отримано заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" ОСОБА_2 на підставі довіреності № 75 від 14.06.2018 на отримання цінностей.
Проте, відповідач виконав грошові зобов'язання з порушенням строків встановлених договором, а саме п. 4.1., що вбачається з банківської виписки по рахунку позивача № 26002310923 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 25.06.2018 по 17.08.2018, а також платіжними дорученнями №№ 456 від 22.08.2018, 459 від 23.08.2018, 466 від 28.08.2018, 482 від 30.08.2018, 486 від 31.08.2018, 491 від 03.09.2018, 511 від 04.09.2018, 523 від 06.09.2018, 536 від 10.09.2018, 539 від 12.09.2018, 547 від 13.09.2018, 557 від 20.09.2018, 573 від 24.09.2018, 578 від 26.09.2018, 596 від 27.09.2018, 604 від 03.10.2018, 596 від 09.10.2018, 598 від 10.10.2018, 605 від 12.10.2018, 606 від 12.10.2018, 625 від 19.10.2018, 632 від 23.10.2018, 640 від 26.10.2018.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Тож позивач просить суд стягнути з відповідача 4 486, 70 грн. - 3 % річних за період з 15.06.2018 по 23.10.2018.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 4 306, 85 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 15.05.2018 по 23.10.2018, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд відзначає, що при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6 051, 43 грн., однак враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 4 289, 43 грн. підлягає поверненню позивачу.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, ідентифікаційний код - 34804039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОКАРТ-АГРО" (15542, с. Ведильці, вул. Тракторна, буд. 19, ідентифікаційний код - 37198918) 4 306 (чотири тисячі триста шість) грн. 85 коп. - 3 % річних та 1 691 (одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн. 37 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 12.11.2018.
Суддя Щербаков С.О.