05 листопада 2018 року Справа № 0440/5820/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання ОСОБА_2 відмови у перерахунку та виплаті основної пенсії на підставі ч. 2 ст. 57; додатку до пенсії ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за довідкою виданою від 15.05.2018 року № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року, - протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати і виплачувати: - пенсію, та додаток до пенсії, ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 57; ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - за довідкою виданою від 10.05.2018 року за № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року, 16.05.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 2-ї категорії постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV та частини 2 статті 57 Закону № 796-XII, долучивши до заяви копію довідки про заробітну плату № с-332 від 15.05.2018 року за період нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року, яка видана Павлоградською міською радою Дніпропетровської області згідно з документами архівного фонду ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство 11261», але в цьому йому було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав. Не погоджуючись з такими діями відповідача та зазначаючи те, що він має право на перерахунок пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Копія ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження отримана сторонами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.10.2018 року та розпискою від 03.10.2018 року.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.10.2018 року, в якому позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити.
Також, зазначено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV з урахуванням норм статті 55 Закону № 796-XII, а не згідно Закону № 796-XII. Пенсія позивача розрахована відповідно до частини першої статті 27 Закону № 796-XII виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року (60 місяців) на підставі довідки про заробітну плату, видану ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство - 11261» та на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу за період роботи починаючи з 01.07.2000 року.
Враховуючи зазначене, проводити перерахунок пенсії відповідно до довідки про заробітну плату № с-332 від 15.05.2018 року за період нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року, яка видана Павлоградською міською радою Дніпропетровської області згідно з документами архівного фонду ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство 11261», немає законних підстав.
29.10.2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що має право на перерахунок пенсії.
Суд, розглянувши справу, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, - встановив наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровської області від 07.10.1997 року, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.04.1994 року, яке містить відмітку «перереєстровано».
16.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV та частини 2 статті 57 Закону № 796-XII, долучивши до заяви копію довідки про заробітну плату № с-332 від 15.05.2018 року за період нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року. яка видана Павлоградською міською радою Дніпропетровської області згідно з документами архівного фонду ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство 11261».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.05.2018 № 2/03.22.19 за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії через відсутність законних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон № 796-XII), визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону
В свою чергу, статтею 57 Закону № 796-XII встановлено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
З аналізу наведених норм права вбачається, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 07.07.2015 року у справі № 754/12072/14-а, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.09.2018 року у справі № 185/3101/17 (2-а/185/253/17), яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судом під час вибору та застосування норм права.
Суд звертає увагу, що відповідно до військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 15.05.1975 року, позивач з 03.08.1986 року по 11.09.1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС за довідкою, виданою від 10.05.2018 року за № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року.
При цьому, приймаючи вказане рішення суд враховує правову позицію, яка викладена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Згідно з п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 ст. 27 Закону № 1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Законом України від 03.10.2017 року, № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено ч. 1 ст. 42 Закон № 1058-IV, а ч. 2 цієї ж статті викладено в такій редакції: «Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».
Отже, з 11.10.2017 підвищується розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством до дня її призначення в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV в редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року згідно з Законом України від 03.10.2017 року, № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Таким чином, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина і порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Тобто, перерахунок пенсії позивача має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 560/675/17 (К/9901/684/17).
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні обчислення та виплаті пенсії за віком ОСОБА_2 з її збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до положень пункту 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладеної у листі від 22.05.2018 № 2/03.22.19, щодо не проведення обчислення та виплати пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV та частини 2 статті 57 Закону № 796-XII згідно довідки про заробітну плату № с-332 від 15.05.2018 року за період нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року, яка видана Павлоградською міською радою Дніпропетровської області згідно з документами архівного фонду ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство 11261».
Одночасно з цим, суд вважає, що позивач має право на відповідний перерахунок його пенсії, а тому Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно здійснити обчислення та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 57 Закону № 796-ХІІ згідно довідки про заробітну плату № с-332 від 15.05.2018 року за період нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року, яка видана Павлоградською міською радою Дніпропетровської області згідно з документами архівного фонду ВАТ «Павлоградське автотранспортне підприємство 11261».
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо дати, з якої Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як вбачається із наданого відповідачем відзиву на позов, ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії 16.05.2018, тому, враховуючи вищевказані положення Закону № 1058, пенсія позивачу має бути перерахована з 01.06.2018 року.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений у встановленому Законом порядку.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 139, 241 - 246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у перерахунку та виплаті основної пенсії на підставі ч. 2 ст. 56; ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за довідкою виданою від 15.05.2018 року № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати і виплачувати пенсію, ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 56; ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - за довідкою виданою від 10.05.2018 року за № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року, з 01.06.2018 року.
В задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати і виплачувати пенсію, ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 56; ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - за довідкою виданою від 10.05.2018 року за № с-332 Павлоградським архівним відділом, про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження із розрахунку вересня місяця 1986 року, з 16.05.2018 року - відмовити.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський