ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
02 листопада 2018 року Справа № 804/6448/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Жукової Є.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Розпорядженням №2089 д від 07.08.2018 р. у зв'язку із ухваленням рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 31.07.2018 р. про самовідвід судді Павловського Д.П. від розгляду адміністративної справи №804/6448/17 було призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 р. клопотання позивачів про об'єднання в одне провадження адміністративних справ було задоволено. Об'єднано в одне провадження для подальшого розгляду справи по суті адміністративну справу № 804/185/8204/17 з адміністративною справою № 804/6448/17, з присвоєнням справам єдиного унікального номеру № 804/6448/17, зазначивши у адміністративній справі позивачами: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серія НОМЕР_1 від 22.11.1999 року, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; паспорт серія НОМЕР_5 від 22.11.1999 року, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3; свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 21.08.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3) та ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3) в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4; свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 25.07.2001 року, видане виконкомом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_5; свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 11.09.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська; місце проживання: АДРЕСА_2) до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Поля, будинок 1) в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Повстання, будинок 77-А), відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Поля, будинок 1) в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вулиця василя Сухомлинського, будинок 38) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 р. заяву ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; паспорт серія НОМЕР_5 від 22.11.1999 року, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3; свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 21.08.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_1) та заяву ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_5; свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 від 11.09.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська; місце проживання: АДРЕСА_2) про відвід судді було задоволено.
Адміністративну справу № 804/6448/17 за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серія НОМЕР_1 від 22.11.1999 року, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; паспорт серія НОМЕР_5 від 22.11.1999 року, виданий Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; місце проживання: АДРЕСА_1) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3; свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 21.08.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3) та ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_3) в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4; свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 25.07.2001 року, видане виконкомом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; місце проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_5; свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 11.09.2001 року, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська; місце проживання: АДРЕСА_2) до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Поля, будинок 1) в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Повстання, будинок 77-А), відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Поля, будинок 1) в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, будинок 38) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ухвалено передати керівнику апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо подальшого перерозподілу справи в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
07.08.2018 р. справу №804/6448/17 розподілено судді Жуковій Є.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 р. було ухвалено прийняти до провадження адміністративну справу № 804/6448/17 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 р. у справі №804/6448/17 ухвалено заяву повноваженого представника відповідача - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про зупинення провадження у справі №804/6448/18 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №806/3265/17 (адміністративне провадження №Пз/9901/2/18 - задовольнити.
Визнано типовою адміністративну справу №804/6448/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Провадження в типовій адміністративній справі №804/6448/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №806/3265/17 (адміністративне провадження №Пз/9901/2/18).
Суд зазначає, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 у зразковій справі №806/3265/17 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2018 року скасовано та прийняте нове про часткове задоволення позову.
02.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 за позовом ОСОБА_10 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вказана постанова набрала законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.10.2018 р. у справі №804/6448/17 було ухвалено поновити провадження в адміністративній справі №804/6448/17 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №806/3265/17 (адміністративне провадження №Пз/9901/2/18).
Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Призначено справу до розгляду у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
У серпні та вересні позивачі, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 звернулись до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області по досягненню ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, щодо оформлення паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки, на підставі ЗУ «Про громадянство України» форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі платтикової картки типу ІD-1.
30.08.2017 р. стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно ОСОБА_3 як Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, так і Павлоградським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області законним представникам останніх було надано ідентичні відповіді, в тексті яких зазначено наступне.
На даний час Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області забезпечені матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
При цьому, у зазначених вище відповідях як Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, так і Павлоградським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області було також зазначено, що згідно чинного законодавства України з 01 січня 2016 року оформлюються та видаються паспорта громадянина України у вигляді ІD-картки тим особам, які отримують їх вперше.
Відтак, позивачі вважають, що дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо не оформлення паспорту неповнолітнім, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
02.11.2018 р., через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду повноважним представником Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області було подано пояснення від 02.11.2018 р. вх.№52295/18, в яких зазначено наступне.
30.03.2018 р. із набранням чинності постанови КМУ від 21.03.2018 р. №199 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302" внесено зміни до постанови КМУ від 25.03.2015 р. №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", а саме виключено абзац другий ч.3 постанови, яким було передбачено, що до завершення роботи із забезпеченням в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відтак, у поданих поясненнях представником Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області зазначено, що Управління зобов'язано забезпечити оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді ID-картки.
Відповідно до пп.13 п.3 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 р. №1474-VIII, яка не містить гарантії права на відмову через свої релігійні переконання від отримання документа з імплантованим у бланк безконтактним електронним носієм, або від внесення інформації до безконтактного електронного носія.
Відповідно до ч.4 ст.13 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 р. №1474-VIII, передбачено лише право особи на відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
При цьому, в поясненнях від 18.02.2018 р. вх.№52295/18 повноважним представником Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області зазначено, що для оформення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів.
На підставі зазначеного вище, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
02.11.2018 р. Головним управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано заяву від 02.11.2018 р. вх.№52308/18, з тексту якої вбачається наступне.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. у справі №804/6448/17 Головним управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області було надано витребувані судом докази, а саме: копію Постанови Кабінету міністрів України від 15.06.2011 р. №658 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби»; копію Положення про Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011 р. №28 (у редакції наказу Державної міграційної служби України) 14.02.2015 р. №19.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в серпні та вересні позивачі, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 звернулись до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області по досягненню ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7, щодо оформлення паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки, на підставі ЗУ «Про громадянство України»форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі платтикової картки типу ІD-1.
30.08.2017 р. стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно ОСОБА_3 як Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, так і Павлоградським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області законним представникам останніх було надано ідентичні відповіді, в тексті яких зазначено наступне.
На даний час Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області та Павлоградський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області забезпечені матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
При цьому, у зазначених вище відповідях як Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, так і Павлоградським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області було також зазначено, що згідно чинного законодавства України з 01 січня 2016 року оформлюються та видаються паспорта громадянина України у вигляді ІD-картки тим особам, які отримують їх вперше.
Водночас зазначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України (у формі книжечки зразка 1993 року), що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою КМУ "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 р., з 01 листопада припиняється.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері правових та організаційних засад створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи регулюються нормами Конституції України, ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", ЗУ "Про громадянством", тощо.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Згідно ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч.2ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа №2346/02, ECHR 2002 та пункт 65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява №25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).
Аналізуючи викладене особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми, зокрема, ст.3 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації", за якою кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації", громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з ч.ч.2,10 статті 5 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації", церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
Відповідно до ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Також, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до ч1 ст.1 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з ч.ч.2,3 ст. 4 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 13 ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.2, 4, 6 ст.14 Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
На виконання, зокрема, вимог ч.ч.2, 3 ст.4 ЗУ Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Кабінет Міністрів України постановою від 18 жовтня 2017 року № 784 затвердив Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації.
Пунктом 4 зазначеного вище Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, визначено у ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус").
Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, &?а;…&g ; містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою, другою статті 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС (відомічі інформаційні системи) відповідним уповноваженим суб'єктом.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Поряд із цим, у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис &q?ом;Україна&qкр ;, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт&qУ;m;. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис &q? К;Паспорт громадянина України& ?по;. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 "Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм" до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.
У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.
До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
У контексті спірних правовідносин і їх правового регулювання суд вважає за необхідне зазначити, що запровадження єдиної системи реєстрації населення, яке охоплює все населення країни із сучасним рівнем безпеки як персональних даних, так і всіх ідентифікаційних документів з електронним носієм біометричної інформації, є одним із кроків у напрямку гармонізації національного законодавства та чинної практики обліку населення із законодавством та практикою країн Європейського співтовариства, намір щодо приєднання до яких держава Україна офіційно задекларувала 2010 року.
Створення Єдиного державного демографічного реєстру з належним ступенем захисту інформації має на меті не тільки уніфікувати чинні державні реєстри, наповнені персональними даними залежно від сфери правового регулювання і мети їх обробки, сприяти вивченню демографічних процесів та управлінню міграцією населення, а й важливе значення для боротьби з міжнародною злочинністю і особливо - для національної безпеки нашої країни та охорони громадського порядку, що особливо актуально в умовах сьогодення, коли наша держава стала об'єктом збройної агресії Російської Федерації.
Закон № 5492-VI прийнято ще у листопаді 2012 року, і допоки тривала розбудова інфраструктури Реєстру в регіонах, громадяни України могли отримувати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Так, окремі територіальні підрозділи ДМС мали необхідне матеріально-технічне забезпечення для оформлення паспорта громадянина України у формі безконтактної картки ще на початку 2015 року. Поряд із цим, окремі підрозділи ДМС не були укомплектовані необхідним обладнанням, відповідно не мали можливості оформляти паспорти громадянина України нового зразка.
Постановою від 23 грудня 2015 року № 1132 Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 302, зокрема, щодо можливості оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт (стосовно громадян України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше) до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою.
З 1 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (за винятком окремих його положень), яким внесено низку змін до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", зокрема в частині видів та форми документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього, порядку ідентифікації і верифікації особи, порядку оформлення та видачі цих документів, а також щодо віку, з досягненням якого особа зобов'язана отримати паспорт громадянина України.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України", Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
При цьому, суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Здійснивши системний аналіз чинного законодавства України, що регулює дані спірні правовідносини суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 за позовом ОСОБА_10 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відтак, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
При цьому, суд зазначає, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне імя, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Відтак, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
На підставі зазначеного вище, суд зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Таким чином, надаючи оцінку як доводам позивачів, так і відповідачів, зокрема, посиланням позивачів на «здійснення будь-яких змін без їхнього відома у випадку отримання згоди на обробку персональних даних, отримання володільцями персональних даних права приймати рішення щодо життєвого важливих для позивачів питань та отримання позивачами готового результату «обробки»; відсутність у позивачів бажання давати генеральну довіреність на управління собою і право зазначених вище дітей на отримання паспорту старого (паперового) зразка без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних через «свої релігійні переконання», а також щодо врахування конституційних прав зазначених вище дітей, у зв'язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм та з електронним чіпом у формі пластикової картки типу ID-1, апелювання позивачів до зазначених вище норм Конституції України, Сімейного кодексу України, ЗУ «Про громадського України» тощо, суд зазначає наступне.
Так, дійсно виходячи зі змісту ст. ст. 19, 21, 22 24, 32, 35 Конституції України, ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 13 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» позивачі не повинні були зазнавати будь-якої дискримінації з огляду на наявність певних релігійних переконань у останніх.
При цьому, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, при наданні фактично відмови позивачам у своїх листах від 30.08.2017 р. №1244/3922; 06.09.2017 р. №1244/4012; 07.10.2017 р. №1237/8470 в оформленні паспорта у вигляді книжечки з посиланням на наявність у кожного громадянина України обов'язку отримати паспорт відповідно до закону у вигляді ID-картки, а також на нездійснення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України, обладнаними робочими станціями, документування паспортом громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина у формі книжечки, вчинено дії, які прямо суперечать наведеним вище нормам чинного законодавства України, а також не відповідають змісту зазначеної вище ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, оцінюючи доводи Головного управління Державної міграційної служби України, викладені у відзиві на позовну заяву від 02.11.2018 р., в порядку, зазначеному ст.90 КАС України, суд зазначає наступне. Посилання відповідачів на те, що описані вище звернення позивачів не є заявами про надання адміністративної послуги, а відповідно, і листи-відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та його територіальних підрозділів не є рішеннями про відмову у наданні адміністративних послуг з огляду на зазначення позивачами у своїх позовних заявах про те, що «дані відповіді на заяву не містять в собі ані дозволу, ані прямої відмови оформити бланк паспорту у формі паспортної книжечки», не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: копіями заяв від 04.08.2017 р.; 06.09.2017 р.; 03.10.2017 р. та копіями відповідей на зазначені заяви від 30.08.2017 р. №124/3922; 06.09.2017 р. №1244/4012; 07.10.2017 р. №1237/8470 , з тексту яких чітко вбачається, що позивачі звертались з заявами видати бланк паспорту громадянина України ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14 виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законом України, а не у формі пластикової картки типу ID-1; проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи, а відповідачем було надано відповіді після «ретельного розгляду заяв від 04.08.2017 р.; 06.09.2017 р.; 03.10.2017 р.», з тексту яких чітко вбачається відмова у наданні паспорту у вигляді книжечки з посиланням на нездійснення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України, обладнаними робочими станціями, документування паспортом громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина у формі книжечки, а також на обов'язок кожного громадянина України отримати паспорта громадянина України відповідно до закону у вигляді ID-картки, та з урахуванням вимог ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України», посвідчують особу чи її соціальний статус, спрямоване на лібералізацію Європейський Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 р. №1474 та «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ№302 від 25.03.2015 р. в редакції постанови КМУ №745 від 26.10.2016 р.
Наведене вище прямо спростовує висновок відповідача про підтвердження позивачами того факту, що рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки взагалі не приймалось.
Крім того, як встановлено судом та підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, недоречними є посилання відповідача на норми Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 р. №302 щодо необхідності надання заявниками певних документів до заяв про оформлення паспорта в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності рішень про відмову у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки з огляду на подання позивачами разом з відповідними заявами і необхідних документів саме у відповідності до норм наведеного Порядку, що підтверджується відомостями, зазначеними у наведених вище заявах, та не спростовано з боку відповідачів будь-якими належними і допустимими доказами, в розумінні ст. ст.73, 74 КАС України.
Відтак, встановивши відповідно до ч.2 ст.2 КАС України факт вчинення дій суб'єктом владних повноважень - відповідачами щодо не оформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. №2503-ХІІ, та допущення такої бездіяльності: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); а також встановивши факт порушення законних прав та інтересів позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 внаслідок допущення такої бездіяльності з боку відповідача, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме: в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в не оформленні паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. №2503-ХІІ, та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Металургійного районного відділу у м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_16 у формі паспортної книжечки.
В іншій частині заявлених позовних вимог щодо оформлення та видачі бланку паспорту неповнолітньому, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у формі книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних та забов'язання Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області вести паспортний облік відносно неповнолітніх, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8: за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-якого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.
При видачі позивачам паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Суд зазначає, що на електронний носій вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи (останнє - для громадян України, які досягли вісімнадцятирічного віку), відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог ЗУ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відтак, за фактом оформлення паспорта громадянина України до Реєстру підлягають внесенню персональні дані такої особи.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі №806/3265/17 (адміністративне провадження №Пз/9901/2/18), в якій зазначається, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення ОСОБА_2 до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та враховуючи несплату судового збору при поданні даної позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що, у даній справі розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо не оформлення паспорту неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у формі паспортної книжечки - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Павлоградського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова