копія
08 жовтня 2018 року Справа № 199/5840/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.09.2018 р. на виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська до Дніпропетровського окружного адміністративного суду передано адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000), з наступним позовними вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у підтвердженні періодів роботи ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) з 05.08.1987 року по 19.08.1993 року; з 13 травня 1996 року по 31.03.2004 року для зарахування до пільгового стажу за списком № 2;
- визнати за ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) право на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) до пільгового стажу, за Списком № 2, роботи на посаді з 05.08.1987 року по 19.08.1993 року на посадах: з 05.08.1987 року слюсарем 3 розряду папіросно-цигаркової виробничої дільниці на Дніпропетровській тютюновій фабриці, яка була реорганізована у Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровська тютюнова фабрика», з 05.02.1987 року машиніст регулювальник 5 розряду цигаркових агрегатів папіросно-цигаркової дільниці, з 28.12.1989 року машиніст регулювальник 6 розряду цигаркової виробничої дільниці та з 13 травня 1996 року по 31.03.2004 року на посаді машиніста аміачно-компресорних холодильних установок 3 розряду в колективному підприємстві торгово-виробничого центру «Кіровський»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) пільгову пенсію згідно з п. 6, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по Списку № 2 з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, тобто з 27 квітня 2018 року.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що відповідачем під час розгляду поданих документів для призначення пенсії протиправно незараховані періоди роботи до пільгового стажу з особливо шкідливими та особливо шкідливими умовами праці за списком №2 з 05.08.1987 р. по 19.08.1993 р. у зв'язку із чим були порушені конституційні права позивача і змусило його звернутися до суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №199/5840/18 передана судді Віхровій В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 р. адміністративний позов прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № №199/5840/18 у спрощеному провадженні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
25.09.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти адміністративного позову, оскільки спірні періоди не були враховані у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
08.10.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач вважає викладені факти у відзиві такими, що не відповідають дійсності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.04.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з документами щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до наданої трудової книжки Позивач працював з 05.08.1987 року по 19.08.1993 року на посадах: з 05.08.1987 року слюсарем 3 розряду папіросно-цигаркової виробничої дільниці на Дніпропетровській тютюновій фабриці, яка була реорганізована у Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровська тютюнова фабрика», з 05.02.1988 року машиніст регулювальник 5 розряду цигаркових агрегатів папіросно-цигаркової дільниці, з 28.12.1989 року машиніст регулювальник 6 розряду цигаркової виробничої дільниці та з 13 травня 1996 року по 31.03.2004 року на посаді машиніста аміачно-компресорних холодильних установок 3 розряду в колективному підприємстві торгово-виробничого центру «Кіровський».
Листом управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №4 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.05.2018 р. №271/038-15 на звернення позивача від 27.04.2018 р. повідомлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, врахувалися до стажу роботи для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний пільговий стаж становить 5 років 6 місяці 17 днів. Для зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи є насамперед наявність професій (посади) та виробництва у відповідному списку, зайнятості на цих роботах, повний робочий день та підтвердження шкідливих умов працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць. Документи про проведення на підприємстві «ТПЦ Кіровський» атестації робочих місць не надані управлінню.
Таким чином, спірним в даному випадку є неврахування відповідачем періодів з 13.05.1996 р. по 31.03.2003 р. до пільгового стажу позивача у зв'язку із відсутністю підтвердження проведення атестації робочих місць.
Щодо інших періодів спірних питань не виникало, оскільки згідно рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (протокол від 03.05.2018 р. №14) комісія приняла рішення підтвердити періоди роботи з 04.02.1988 р. по 19.08.1993 р. для зарахування до пільгового стажу за списком №2, період роботи з 13.05.1996 по 31.03.2003 р. наданими документами не підтверджено.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XIIвизначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону № 1788-XII).
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XIIна пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пп.2 п. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами ст. 100 Закону № 1788-ХІІособам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993(надалі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Мехінізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі - Порядок № 18-1).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 18-1 Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (надалі - Порядок № 442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Частиною 2 пункту четвертого цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці від 1 вересня 1992 року № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, законодавцем покладений обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому непроведення або несвоєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (надалі - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Суд зазначає, що, за приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працював на посаді, пільговий характер роботи на якій в подальшому підтвердився проведеною атестацією, та продовжив обіймати цю посаду після проведення атестації, суд приходить до висновку, що спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії, оскільки, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року в справі № 21-307а14.
На підставі ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
На виконання вимог цієї норми постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1). Відповідно до п.1.1. Порядку заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно п. 1.7 Порядку днем звернення за призначенням (перерахунком) пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки обов'язок проведення атестації покладається на керівника підприємства, а умови праці позивача залишалися незмінними значний проміжок часу, не проведення чергової атестації робочого місця за умовами праці у спірний період при наявності попередньої та наступної атестацій робочого місця і незмінності умов праці, не можуть обмежувати гарантії працівника на зарахування пільгового стажу його роботи і отримання пенсії на пільгових умовах.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював в Дніпропетровській тютюновій фабриці з 05.08.1987 р. по 19.08.1993 р., та в ТПЦ «Кіровський» з 13.05.1996 р. по 31.03.2003 р.
Згідно довідки №Г-121-2017 р. від 21.07.2017 р. позивач працював на посаді машиніст-регулювальник 5 розряду цигаркових агрегатів.
Згідно довідки №4 від 06.02.2018 р. працював машиністом з розряду компресорних установок розподільчої холодильної бази.
Відповідно до матеріалів справи, згідно наказу від 26.01.1996 р. №18 ВАТ «Дніпропетровська тютюнова фабрика» про атестацію робочих місць було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 машиністам-регулювальникам в тютюновому виробництві (наказ №262).
Згідно розділу XXIV «Харчова промисловість» списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173 правом на пільгову пенсію користуються машиністи папіросно-набівного і тютюнового цехів., згідно розділу XXII «Харчова промисловість», затвердженого Кабінетом Міністрів СРСР від 26.06.1991 р. №10 правом на пільгову пенсію користуються машиністи-регулювальники.
Згідно розділу XXXIII «Загальні професії» списку №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162 правом на пільгову пенсію користуються машиністи технологічних компресорів.
Крім того, не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа N1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача щодо не можливості зарахувати стаж роботи в період з 13.05.1996 р. по 31.03.2003 р. Позивачем надано усі необхідні документи на підтвердження пільгового стажу у означений період.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 246-247, 249, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити;
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у підтвердженні періодів роботи ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) з 05.08.1987 року по 19.08.1993 року; з 13 травня 1996 року по 31.03.2004 року для зарахування до пільгового стажу за списком № 2;
Визнати за ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) право на пільгову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) до пільгового стажу, за Списком № 2, роботи на посаді з 05.08.1987 року по 19.08.1993 року на посадах: з 05.08.1987 року слюсарем 3 розряду папіросно-цигаркової виробничої дільниці на Дніпропетровській тютюновій фабриці, яка була реорганізована у Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровська тютюнова фабрика», з 05.02.1987 року машиніст регулювальник 5 розряду цигаркових агрегатів папіросно-цигаркової дільниці, з 28.12.1989 року машиніст регулювальник 6 розряду цигаркової виробничої дільниці та з 13 травня 1996 року по 31.03.2004 року на посаді машиніста аміачно-компресорних холодильних установок 3 розряду в колективному підприємстві торгово-виробничого центру «Кіровський»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (паспортні дані НОМЕР_2 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 12.02.2002 року, ІНН НОМЕР_1) пільгову пенсію згідно з п. 6, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по Списку № 2 з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, тобто з 27 квітня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 08.10.18 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун