ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб-адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
23 липня 2018 року Справа № 804/3929/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.
за участю:
представника відповідача Левковської К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №804/3929/18 за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 70 513,10 грн., -
31 травня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 70 513,10 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року було відкрито провадження у справі №804/3929/18 та призначено до судового розгляду у порядку підготовчого провадження.
В зазначеній вище ухвалі, суд, задовольнивши клопотання позивача, витребував у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" наступні докази: копію звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів; книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них, наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК; копії звітів 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які подавались до центру зайнятості у 2017 році
В судове засідання, призначене на 23.07.2018 року з'явився повноважний представник відповідача.
Позивач до зали судового засідання свого повноважного представника не направив, був повідомлений належним чином, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні.
23.07.2018 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивачем було подано клопотання за вх№35193/18, в якому останній просить здійснювати подальший розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.
Станом на 23.07.2018 року, витребувані в ухвалі від 01.06.2018р. докази у відповідача до суду не надходили.
При цьому, суд зазначає, що через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відповідачем був поданий відзив на позовну заяву від 17.07.2018 року за №34221/18.
В обґрунтування вищезазначеного відзиву відповідач зазначає наступне.
09.02.2018 року відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА», було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік» Форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в 2017 році становила 84 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників - 5923,1 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 70 513,10 грн.
Так, відповідач зазначає, що протягом 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» подавало до Криничанського районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інваліда, а саме Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, а саме: від 30 січня 2017 р., від 28 лютого 2017 р., від 28 березня 2017 р., від 28 квітня 2017 р., від 29 травня 2017 р., від 29 червня 2017 р., від 28 липня 2017 р., від 28 серпня 2017 р., від 28 вересня 2017 р., від 30 жовтня 2017 р., від 28 листопада 2017 р., від 29 грудня 2017 р., у яких зазначені основні дані про вакансії, які призначені для інвалідів.
Таким чином, відповідач вважає, що у відповідності до положень ст.ст. 18, 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язком підприємства є створення робочих місць для інвалідів, яке супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладений на відповідний державний орган.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що вжив всіх необхідних заходів, відповідно до законодавства України, для того, щоб на підприємстві працював повний штат інвалідів, як передбачено нормами чинного законодавства, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд даної позовної заяви за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та без участі сторін.
Враховуючи зазначену вище явку сторін, суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження та перейти до розгляду заяви по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 23.07.2018 року.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділені Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до звіту відповідача за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік», складеного 06.02.2018 року зкріпленого підписами та мокрою печаткою, вбачається, що на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить - 84 (особи), з них - 3 місця відведено, відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, для праці осіб з інвалідністю. Проте, фактично, на підприємстві, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - працює 2 особи.
Так, відповідно до вищезазначеного звіту, середньорічна заробітня плата штатного працівника становить - 70 513 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Так як, штат Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» складає 84 робочих місця, відповідно до вищезазначеної норми, на підприємстві повинно бути задіяно 3 робочих місця для осіб з інвалідністю.
При цьому, відповідно до звіту від 06.02.2018 року, який доданий до позовної заяви, за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік» на підприємстві фактично працює 2 особи з інвалідністю.
Відповідно до положень ч.1, 4 ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 70 513, 00 грн. за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
Разом з тим, протягом 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» здійснювало всі можливі заходи для працевлаштування особи з інвалідністю. Даний висновок має своє підтвердження в неодноразовому зверненні відповідача до Криничанського районного центру зайнятості зі звітами про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватись праця інваліда, а саме: Звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН, а саме: від 30 січня 2017 р., від 28 лютого 2017 р., від 28 березня 2017 р., від 28 квітня 2017 р., від 29 травня 2017 р., від 29 червня 2017 р., від 28 липня 2017 р., від 28 серпня 2017 р., від 28 вересня 2017 р., від 30 жовтня 2017 р., від 28 листопада 2017 р., від 29 грудня 2017 р., у яких зазначені основні дані про вакансії, які призначені для інвалідів.
Таким чином, проаналізувавши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1,2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нормами ст. 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
- звітувати Фонд соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та - в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати до відповідного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Наведеному вище кореспондується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18, номер в ЄДРСР 73736954).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом.
Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Таким чином, механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Тобто, звіт форми № 3-ПН є єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.
Як вбачається зі звіту відповідача форми № 10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи, при цьому кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивачем зазначено - 3 особи.
Тобто, не виконано норматив у створенні робочого місця для працевлаштування 1 особи з інвалідністю.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідач протягом 2017 року здійснював ряд заходів з метою виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: виділив та влаштував місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; інформував протягом звітного року центр зайнятості про наявність вільних вакансій на підприємстві з наданням відповідної характеристики вакантного місця (звітність форми №3-ПН); звітував Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за наведеним розрахунком є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки вина у вчиненні відповідачем правопорушення щодо не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та не зайняття робочих місць інвалідами згідно наданих документів не встановлена, а відповідно до норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на відповідача покладено лише обов'язок щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пошук та направлення інвалідів на підприємство відповідача покладено на державні органи центру зайнятості відповідно до ст.18-1 вказаного Закону.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 70 513,10 грн. - відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а тому суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Святослава Хороброго 11, м.Дніпро, 49101) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (вул.Виконкомівська 23-а, с.Кудашівка, Дніпропетровська обл., 52350) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 70 513,10 грн. - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн., 00 коп.) на користь Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова