19 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/2037/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся з позовом до Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Володимир-Волинське ОУПФ) про визнання протиправною відмови щодо не зарахування до стажу, який дає право на призначення та виплату грошової допомоги за рахунок коштів Пенсійного фонду України, періодів роботи на посаді лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педучилища (за сумісництвом) та зобов'язати призначити виплату грошової допомоги з дати призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському та з 2014 року отримує пенсію за віком. 03.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування періодів роботи до страхового стажу та здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням суми грошової допомоги, яка виплачується при виході на пенсію. Проте, рішенням Володимир-Волинського ОУПФ від 11.04.2018 №80/05-02 йому відмовлено у зарахуванні стажу роботи на посаді лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педучилища (за сумісництвом), що дає право на виплату грошової допомоги. Стаж роботи позивача обчислено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 і він становить 13 років 4 місяці 14 днів, що не дає йому права на призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а робота за сумісництвом на посадах, передбачених переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» не зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.
Із таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним, оскільки відповідач невірно трактує пункт 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, а Закон України «Про пенсійне забезпечення» не містить жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи працівника у закладах освіти за сумісництвом.
Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що стаж роботи, який дає право на виплату грошової допомоги обчислено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 та становить 13 років 4 місяці 14 днів, що не дає права позивачу на призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зазначив, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педучилища не передбачена, тому зарахувати період роботи на цих посадах до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги немає підстав, а робота за сумісництвом не зараховується до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.
Водночас відповідач у відзиві зазначив, що позивач порушив термін оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії в судовому порядку, оскільки пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2001302374 від 13.11.2014.
03.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням суми грошової допомоги, яка виплачується при виході на пенсію.
Листом від 11.04.2018 №80/05-02 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні стажу роботи на посаді лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педучилища (за сумісництвом), оскільки стаж роботи позивача обчислено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 і він становить 13 років 4 місяці 14 днів та не дає йому права на призначення та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому відповідачем до страхового стажу, який надавав би позивачу право на виплату вказаної грошової допомоги, не було враховано роботу за сумісництвом на посадах, передбачених переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається із трудової книжки позивач з 25.02.1978 по 26.08.1988 - працював у Володимир-Волинському технікумі гідромеліорації на посаді лаборанта із педагогічним навантаженням, що також підтверджується довідкою Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства від 02.09.2018 №291, з 01.09.1988 по 14.01.2002 - працював на посаді вчителя трудового навчання у Володимир-Волинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3, що підтверджується довідкою від 26.01.2018 №25, з 14.01.2002 до виходу на пенсію 13.11.2014 - працював на посаді завідуючого навчальними майстернями та викладача трудового навчання Володимир-Волинського педучилища (на даний час - педагогічний коледж) імені А.Ю. Кримського, де працює по даний час.
Судом встановлено, що окрім роботи на посаді завідуючого навчальними майстернями з 14.01.2002 до виходу на пенсію 13.11.2014, де працює по даний час, позивач протягом зазначеного періоду постійно в цьому ж коледжі працює викладачем трудового навчання, маючи при цьому педагогічне навантаження із зазначенням годин, що підтверджується довідкою вищого комунального навчального закладу «Володимир-Волинський педагогічний коледж імені А.Ю. Кримського» від 08.12.2017 №401.
Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу законів про працю України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України №43 від 28.06.1993, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згода власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібна. Усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства, не є сумісництвом, зокрема, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.
З матеріалів справи вбачається, що з 14.01.2002 ОСОБА_1 працює на посаді завідуючого навчальними майстернями Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А.Ю. Кримського, крім того постійно в цьому ж коледжі працює викладачем трудового навчання та має закріплене за ним педагогічного навантаження.
Разом з тим, відповідач не зараховує до страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги період роботи на посаді лаборанта Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства та період роботи на посаді завідуючого навчальними майстернями Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А.Ю. Кримського одночасно за сумісництвом у цьому ж коледжі викладачем трудового навчання.
Статтею 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно зі статтею 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Отже, у зазначених нормативно-правових актах відсутнє застереження щодо призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи, таке право надається і гарантується особі за виконання роботи за сумісництвом, яка в спірних правовідносинах підтверджується матеріалами справи.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. До таких посад віднесено посади викладачів. Таким чином, чинне законодавство не містить жодних застережень щодо неврахування стажу роботи у випадку роботи у закладах освіти за сумісництвом, а єдиною умовою для зарахування до спеціального стажу роботи (страхового стажу) періодів роботи працівників освіти, що дає право на призначення грошової допомоги, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку №909, та робота за сумісництвом на посаді вчителя (викладача) у вищевказаний період.
Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіка-35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011.
Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Відтак, умовою виплати особі грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення є сукупність наступних обставин: досягнення особою пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; призначення такій особі пенсії за віком; робота на час досягнення пенсійного віку у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність у особи страхового стажу на таких посадах (для чоловіків - 35 років); не отримання до цього будь-якої пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; на час досягнення пенсійного віку позивач працював на посадах педагогічного працівника, тобто на посадах, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; позивач має страховий стаж на таких посадах понад 36 років та не отримував до 13.11.2014 будь-якої пенсії.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», розділ «Освіта», користуються правом на призначення пенсії за вислугу років особам, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах вчителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, навчальних сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
В даному випадку Закон не вимагає того, що для зарахування періоду роботи на посадах зазначених у цьому Переліку, така робота має бути основною.
Як зазначив відповідач, підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги є не зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи позивача з 25.02.1978 по 02.06.1986 на посаді викладача в Володимир-Волинському технікуму гідромеліорації та з 14.01.2002 по даний час на посаді викладача трудового навчання в педагогічному коледжі імені А.Ю. Кримського., що є роботою за сумісництвом, тобто предметом доказування в даній справі є правомірність не зарахування до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, зазначених періодів роботи на вказаних посадах.
Суд вважає, що позивач, працюючи на посаді лаборанта, згідно довідки Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства про закріплення педагогічного навантаження та на посаді завідуючого навчальними майстернями фактично був довантажений роботою викладача трудового навчання за сумісництвом, яка дає право на пенсію за вислугою років, та виконував посадові обов'язки у тій самій установі освіти, у той самий проміжок часу, що був відведений для основної роботи, отримуючи при цьому оплату за викладацьку роботу, яка включається до розрахунку та обчислення середньої заробітної плати в повному обсязі, сплачуючи при цьому відповідні відрахування та податки, та користувався усіма правами, обов'язками і відповідно і пільгами, передбаченими законодавством для посад, які займав.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 на посаді лаборанта технікуму,завідуючого навчальними майстернями педагогічного коледжу з додатковим довантаженням на посаді викладача трудового навчання необхідно врахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги.
Відтак, оскільки страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення та виплату грошової допомоги становить більше 36 років, то відповідачем безпідставно було відмовлено у виплаті належної йому в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Не заслуговує на увагу твердження відповідача про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду, оскільки частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач дізнався про порушення його права, коли отримав лист Володимир-Волинського ОУПФ від 11.04.2018 №80/05-02 про відмову в зарахуванні стажу роботи на посаді лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педучилища (за сумісництвом), що дає право на виплату грошової допомоги, чим порушено його права, а отже право на звернення до суду для захисту своїх прав виникло з дня коли позивач дізнався про відмову в зарахуванні стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, тобто з 11.04.2018, що не перевищує шестимісячного строку звернення до суду (адміністративний позов надійшов 10.10.2018, вх.№13254/18).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши матеріали справи, позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинського ОУПФ на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., сплачений відповідно до квитанції від 25.10.2018 №15.
Керуючись статтями 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову щодо не зарахування відповідачем до стажу, який дає право на призначення та виплату грошової допомоги за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, періодів роботи на посаді лаборанта технікуму та завідуючого навчальними майстернями педагогічного коледжу (за сумісництвом) та зобов'язати призначити виплату грошової допомоги з дати призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук