15.11.2018 року м.Дніпро Справа № 904/948/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О. (доповідач),
суддів: Коваль Л.А., Березкіної О.В.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 (повне рішення оформлене 22.06.2018, суддя Ніколенко М.О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС", м.Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
про стягнення 788 079,61 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 788 079,61 грн., з яких 643 567,31 грн. - основний борг, 91 188,63 грн. - пеня, 43 887,17 грн. - інфляційні втрати та 6 436,49 грн. - 3% річних.
Зазначені позові вимоги обґрунтовані посиланням на порушенням відповідачем умов договору підряду (ремонт на території підрядника) № 2428-ПУ від 27.03.2017.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС" основний боргу розмірі 643 567,31 грн., пеню у розмірі 91 188,63 грн., 3% річних у розмірі 9 436,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 25 328,95 грн. та 11 542,82 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та у повному обсязі сплати вартості виконаних підрядних робіт.
Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" подано апеляційну скаргу, в якій заявник, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Таким чином, укладаючи додаток № 1 до договору, сторони погодили нові та конкретизували основні умови договору.
У додатку № 1 до договору сторони погодили, що відстрочка платежів за виконання робіт складає не менше 90 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Проте, незважаючи на наявність в матеріалах справи додатку №1, який збільшує строк оплати за виконану роботу, господарський суд, в порушення ст.86 ГПК України, надав невірну оцінку даному доказу та ухвалив незаконне рішення.
Керуючись пунктами 6.4.1, 6.4.2 договору відповідач нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 635 611,32 грн. та листом від 06.02.2018 № 1/405 повідомив останнього про необхідність сплатити вказану суму.
Також, апелянтом було повідомлено позивача, що керуючись п.6.6. договору в разі несвоєчасного перерахування штрафних санкцій відповідно до п.п.6.4.,6.5.,6.3 договору, замовник має право при перерахуванні підряднику грошових коштів за виконання робіт в односторонньому порядку зменшити суму своїх грошових зобов'язань перед підрядником на суму штрафних санкцій.
Отже, на думку скаржника, в силу положень договору та чинного законодавства України, ним було правомірно зменшено зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на суму 635 611,32 грн.
При цьому, застосування апелянтом вищезазначеної оперативно - господарської санкції не оскаржувалося позивачем в суді першої інстанції.
Скаржник вважає, що судом хибно встановлено, що зі сторони позивача не було допущено прострочення зобов'язання з виконання підрядних робіт та, як наслідок, у апелянта не було правових підстав для зменшення зобов'язання з оплати за договором.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Локомотив Дизель Сервіс» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, спрямованою на затягування виконання рішення господарського суду.
Строк виконання робіт сторонами чітко визначено у п.2.1.2 договору. Зміст цього пункту є однозначним і не допускає іншого тлумачення.
На думку позивача, зменшення відповідачем основної заборгованості на суму 406 914,51 грн. шляхом віднімання нарахованих позивачу штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт є необґрунтованим.
У акті приймання-передачі з ремонту залізничного крану ЕДК-300 №498 від 18.10.2017 сторони погодили, що роботи виконані у повному обсязі, замовник претензій до підрядника не має.
15.11.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
27.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив дизель сервіс" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) 27.03.2017 укладено договір підряду (ремонт на території підрядника) № 2428-ПУ.
Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик та за завданням замовника виконати з власних матеріалів капітальний ремонт (далі - роботи) залізничного крану ЕДК-300 № 498 (далі - обладнання) у відповідності до умов цього договору.
Безпосередній перелік, обсяг, вартість робіт обумовлюється сторонами у додатках, що є невід ємними частинами договору (п.1.2 договору).
Замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику виконані у відповідності з умовами цього договору роботи (п.1.3 договору).
Відповідно до п.8.1 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2017. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що загальна сума договору складає 2221870,14 грн.
Замовник сплачує аванс у розмірі 30 % вартості робіт за цим договором, що складає 666 561,04 грн., протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами цього договору на підставі отриманого оригіналу рахунку (п. 3.4 договору).
11.05.2017 позивач здійснив передплату підряднику за договором у розмірі 666561,04 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 11.05.2017 № 2116869030.
20.07.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 2428-ПУ від 27.03.2017, якою сторони погодили змінити загальну суму договору на 2191763,18 грн., у тому числі ПДВ 20% 365293,86 грн.
Підрядник зобов'язується провести дефектацію наданого обладнання протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі обладнання в ремонт (п. 2.1.5 договору).
09.06.2017 сторонами складено та підписано дефектний акт до договору на капітальний ремонт залізничного крану ЕДК-300 № 498.
Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 90 робочих днів з моменту підписання двома сторонами дефектного акта, укладеного у відповідності до п.2.1.5 договору, якщо інший строк не обумовлений сторонами у додатку до цього договору (п.2.1.2 договору).
На виконання умов договору, позивачем виконані підрядні роботи з капітального ремонту залізничного крану на суму 2 191 763,18 грн., про що свідчать підписані сторонами акт надання послуг № 306 від 18.10.2017, акт приймання-передачі з ремонту залізничного крану ЕДК-300 № 498 від 18.10.2017 та акт приймання-передачі документів залізничного крану ЕДК-300 № 498 від 18.10.2017.
Відповідно до п.3.5 договору, замовник здійснює оплату вартості всіх робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, у розмірі зазначеному у п. 3.1 договору, за вирахуванням сплаченого авансу.
Отже, строк оплати виконаних відповідачем підрядних робіт настав 18.11.2017.
Приймаючи до уваги здійснену відповідачем передплату за спірним договором у розмірі 666 561,04 грн., останній повинен був сплатити позивачу вартість виконаних робіт за спірним договором у розмірі 1 525 202,14 грн. (2 191 763,18 грн. - 666 561,04 грн.).
В порушення умов договору, відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, а саме у сумі 889 590,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.12.2017 №2117032308 на суму 400 000,00 грн., від 18.01.2018 № 2117063281 на суму 200 000,00 грн. та від 08.02.2018 № 2117085025 на суму 289 590,82 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи становить 635 611,32 грн.
Згідно п.4.2 договору, доставка обладнання до місця проведення ремонту здійснюється за рахунок замовника, з ремонту - за рахунок підрядника.
29.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОКОМОТИВ ДИЗЕЛЬ СЕРВІС" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (виконавець) укладено договір про надання послуг № DI005876 (далі - договір про надання послуг), за п.1.1-1.2 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язується сплатити ці послуги.
Предметом договору є: послуга з подачі та прибирання вагонів, послуга маневрування (п.2.1. договору про надання послуг).
На виконання умов п.4.2 договору підряду, позивачем було замовлено у ПАТ "Запоріжтрансформатор" послугу з подачі крану ЕДК-300 № 498, вартість якої склала 7956,00 грн.
02.11.2017 позивач надіслав відповідачу лист з проханням здійснити оплату вартості послуг з подачі крану ЕДК-300 № 498 у розмірі 7956,00 грн. та рахунок на оплату таких послуг.
Доказів сплати послуг з подачі крану ЕДК-300 № 498 у розмірі 7 956,00 грн. матеріали справи не містять, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 643567,32 грн. (635611,32 грн. + 7956,00 грн.).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.8. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник за письмової вимоги підрядника, сплачує підряднику пеню за договором у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виконаних робіт, позивачем нараховано пеню за період з 18.11.2017 по 02.03.2018 у розмірі 91 188,63 грн.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей розрахунок є обґрунтованим, відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості виконаних підрядних робіт та послуг з доставки обладнання до місця проведення ремонту, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 9436,49 грн. за період з 18.11.2017 по 02.03.2018 та інфляційні втрати у розмірі 43887,17 грн. за період грудень 2017 - січень 2018.
Перевіривши арифметичний розрахунок нарахованих позивачем 3% річних, колегія суддів вважає його вірним, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 9436,49 грн. за період з 18.11.2017 по 02.03.2018.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції враховує таке.
У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, колегія суддів здійснивши арифметичний розрахунок інфляційних втрат, вважає, що підлягають стягненню інфляційні втрати за період грудень 2017 - січень 2018 у розмірі 25 328,95 грн.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на те, що незважаючи на наявність в матеріалах справи додатку №1, який збільшує строк оплати за виконану роботу, господарський суд, в порушення ст.86 ГПК України, надав невірну оцінку даному доказу та ухвалив незаконне рішення, враховуючи таке.
У даному випадку причиною виникнення між сторонами спору з приводу виконання зобов'язань за спірним договором є різне тлумачення його сторонами умов договору щодо строку розрахунку за виконані роботи.
Так, позивач вважає, що відповідно до п.3.5 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості всіх робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, у розмірі зазначеному у п. 3.1 договору, за вирахуванням сплаченого авансу.
В свою чергу, відповідач зазначає, що 27.03.2017 сторонами було підписано Додаток № 1 до договору підряду №2428-ПУ від 27.03.2017 «Технічне завдання на закупівлю робіт по капітальному ремонту залізничного крану ЕДК-300 рег. №498», в якому сторони, зокрема, зазначили про відстрочку платежів за виконані роботи не менше 90 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
З метою надання тлумачення умов договору щодо погодження сторонами строку розрахунку за виконані роботи, колегія суддів враховує, що сторонами, з відповідно до умов Додатку № 1, не досягнуто згоди щодо конкретного строку відстрочки платежів за виконані роботи, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку слід враховувати п.3.5. договору, яким встановлено, що замовник здійснює оплату вартості всіх робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором, у розмірі зазначеному у п. 3.1 договору, за вирахуванням сплаченого авансу.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про збільшення строку оплати за виконану роботу.
Відносно посилання скаржника про застосування ним до позивача оперативно-господарської санкції та нарахування ним позивачу штрафних санкцій у розмірі 635 611,32 грн. за порушення строків виконаних робіт та одностороннє зменшення зобов'язань перед підрядником на суму штрафних санкцій, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Згідно п.6.4.1 договору в разі невиконання зобов'язання в строк, визначений п.2.1.2 договору з простроченням до 10 календарних днів, підрядник на письмову вимогу замовника сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості робіт.
В разі невиконання зобов'язання підрядником в строк більше 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику додатково пеню у розмірі 0,5 % від вартості робіт за кожний день прострочки (п.6.4.2).
На підставі наведених пунктів договору відповідач нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 635 611,32 грн.
Відповідно до п.2.1.2 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 90 робочих днів з моменту підписання двома сторонами дефектного акту, укладеного у відповідності до п. 2.1.5 договору, якщо інший строк не обумовлений сторонами у додатку до цього договору.
09.06.2017 сторонами було складено та підписано дефектний акт до договору на капітальний ремонт залізничного крану ЕДК-300 № 498.
Отже, останній день виконання робіт - 17.10.2017, що свідчить про виконання позивачем підрядних робіт із додержанням встановлених договором строків.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на те, що Додатком №1 встановлено строк виконання робіт - 3 місяці, оскільки у наведеному додатку, сторони не дійшли згоди, з якої дати чи події слід починати обраховувати цей строк.
Колегія суддів враховує, що умови Додатку № 1 щодо строку виконання робіт допускають неоднозначне тлумачення положень договору, а тому посилання скаржника на цей строк, не приймається судом до уваги.
Крім того, у акті приймання-передачі з ремонту залізничного крану ЕДК-300 № 498 від 18.10.2017 сторони зазначили, що роботи виконані у повному обсязі, замовник претензій до підрядника не має.
Приймаючи до уваги невстановлення факту порушення позивачем господарського зобов'язання за спірним договором, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача оперативно-господарських санкцій у вигляді нарахування штрафних санкцій у розмірі 635 611,32 грн.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -
У задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" відмовити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/948/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Постанова складена у повному обсязі 19.11.2018.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді Л.А.Коваль
О.В.Березкіна