проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про закриття апеляційного провадження
"15" листопада 2018 р. Справа № 922/1521/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Пуль О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників:
від ПАТ "Каравай" - Третьякова Н.Ю, на підставі ордеру від 13.11.2018 № 106865,
ліквідатор ПАТ "Каравай" - Мензарезнко Ю.М., на підставі постанови господарського суду Харківської області від 03.07.2018,
від кредиторів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" (вх.№149 Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі №922/1521/18,
за заявою Публічного акціонерного товариства "Каравай", м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "Каравай", м. Харків,
про банкрутство,
У червні 2018 року ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Каравай" Мензаренко Ю.М. звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Каравай" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України № 4212 -VI від 22.12.2011 року (далі - Закон про банкрутство) (т. 1, а.с.3-9).
Постановою господарського суду Харківської області від 03.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Каравай" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ПАТ "Каравай" призначено Мензаренко Юрія Миколайовича.
Місцевий господарський суд, керуючись приписами ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходив з того, що ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Каравай" дотримано порядок проведення досудової процедури ліквідації, встановленої Цивільним та Господарським кодексами України, та правомірно подано заяву до суду в порядку статті 95 Закону про банкрутство та частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджено наявність ознак неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність визнати боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру.
АТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" з вказаною постановою суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі №922/1521/18 за заявою АТ "Каравай" про визнання банкрутом.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на порушення судом норм процесуального права, яке полягало у оприлюдненні оскаржуваної постанови лише 18.07.2018. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції належним чином не перевірено факт наявності безспірних вимог кредиторів ПАТ "Каравай", сума яких для подачі заяви про визнання боржника банкрутом, на думку апелянта, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З огляду на те, що кінцевим бенефіціарним власником як ПАТ "Каравай", так і кредитора ТОВ "Хлібзавод "Салтівський" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_4, апелянт вказує на зацікавленість заінтересованої особи в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" незаконним шляхом здійснити банкрутство ПАТ "Каравай" з метою уникнути виконання зобов'язань перед АТ "Златобанк".
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк".
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 6648) Публічне акціонерне товариство "Каравай" просить постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі №922/1521/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що АТ "Златобанк" не є учасником у справі про банкрутство ПАТ "Каравай", оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі №922/2869/17 встановлено факт припинення зобов'язань за кредитним договором та договорами, які його забезпечують (договори іпотеки від 09.07.2012 №989 та №987 та застави від 09.07.2012 №165/12-KLMV/S-1), у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позову АТ "Златобанк" до ПАТ "Каравай" про визнання його кредитором боржника.
Вказує на те, що провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Каравай" порушено в порядку статті 95 Закону про банкрутство, а тому вважає помилковим твердження апелянта про необхідність встановлення факту наявності безспірних вимог кредиторів ПАТ "Каравай" у відповідності до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст.11 цього Закону.
Також вважає безпідставними та необґрунтованими посилання апелянта на зацікавленість кінцевого бенефіціарного власника боржника та кредитора в уникненні виконання зобов'язань перед АТ "Златобанк", оскільки він не є акціонером боржника, не приймає участі в управлінні товариством та здійсненні його господарської діяльності, не приймає рішення щодо ліквідації ПАТ "Каравай".
Публічним акціонерним товариством "Златобанк" подано клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі № 922/1521/18 до винесення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду рішення у справі №922/224/15 (вх.№7432).
В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що предметом розгляду у справі № 922/1521/18 є банкрутство ПАТ "Каравай", в межах якого АТ "Златобанк" пред'являє свої вимоги до боржника в частині погашення заборгованості за кредитним договором від 09.07.2012 №165/12-KLMV, укладеного між АТ "Златобанк" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", як майнового поручителя відповідно до договору іпотеки від 09.07.2012. Таким чином, на думку апелянта, до встановлення остаточного юридичного факту щодо припинення зобов'язання за вказаним кредитним договором в межах розгляду справи №922/224/15 про банкрутство ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" в Касаційному господарському судів у складі Верховного Суду вирішення справи № 922/1521/18 є неможливим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 прийнято справу №922/1521/18 до провадження та призначено до розгляду на 13.11.2018.
Публічним акціонерним товариством "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" подано до Східного апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні у справі № 922/1521/18, що призначено до розгляду на 11.10.2018 о 10:30 год., та в судових засіданнях при подальшому розгляді справи шляхом проведення відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі просить доручити Дніпровському районному суду м. Києва (02105, м.Київ, вул. Сергієчка, 3), Київському апеляційному адміністративному суду (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30), або Деснянському районному суду м.Києва (02225, м.Київ, пр-т Маяковського, 5-в).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №922/1521/18 (вх.№ 124, 581) повернуто заявникові без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки вказане клопотання підписано не уповноваженою на вчинення таких дій особою.
Вказану ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 надіслано судом апеляційної інстанції на юридичні адреси учасників справи, а також 05.11.2018 - на електронну адресу заявника, визначену ним в заяві про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції: bank@zbank.com.ua.
Учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання Східного апеляційного господарського суду 13.11.2018 представники апелянта та інших учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Так, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 надіслано судом апеляційної інстанції на юридичні адреси учасників справи, про що свідчить відмітка суду на зворотному боці останнього аркушу ухвал суду. Згідно відомостей з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду вручена представнику скаржника за довіреністю 23.10.2018 (6102226280293).
Крім того, ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 та 05.11.2018 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому учасники справи могли ознайомитись з текстом цієї ухвали.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.11.2018 представник боржника та ліквідатор ПАТ "Златобанк" заперечували проти заявленого клопотання про зупинення провадження по справі. Просили апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2018 залишити без змін.
Розглянувши заявлене клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" про зупинення провадження по справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що клопотання необґрунтоване та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Положеннями пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 241 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/224/15 затверджено наданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ухвалено ліквідувати юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153); провадження у справі припинено; визнано вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі №922/224/15.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши в автоматизованій системі документообігу суду "Діловодство спеціалізованого суду" дані щодо оскарження в касаційному порядку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 та ухвали господарського суду Харківської області від 09.03.2017, зазначає, що 14.12.2017 постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2017 по справі №922/224/15 касаційні скарги ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 та ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2017 по справі №922/224/15 залишено без змін.
Отже, ухвала господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі №922/224/15 вже набрала законної сили, та будь-яких доказів того, що станом на день слухання справи 13.11.2018 в провадженні Верховного Суду на розгляді перебуває справа №922/224/15 заявником не надано. Таким чином відсутні законні підстави для зупинення провадження у справі №922/1521/18.
Крім того, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує з неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.
При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Предметом апеляційного оскарження є постанова господарського суду Харківської області від 03.07.2018 про визнання Публічного акціонерного товариства "Каравай" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Заявником не обґрунтовано належним чином, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 922/224/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", унеможливлює апеляційний перегляд постанови місцевого господарського суду та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.
Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника боржника та ліквідатора, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 264 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про закриття апеляційного провадження, з таких підстав.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відтак, реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції та ставиться в залежність від приписів процесуального закону.
Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).
Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.2 ст. 255 ГПК України).
У розумінні частини першої статті 254 ГПК України судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 30.08.2018 у справі № 910/4118/18.
Водночас, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено коло осіб, які мають право приймати участь у справі.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":
учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство;
сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Крім того, цією ж статтею Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" вказує на те, що його вимоги до Публічного акціонерного товариства "Каравай" забезпечені іпотекою та заставою, а отже, скаржник є забезпеченим кредитором боржника.
Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника визначені приписами статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України та норм статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
В силу приписів частини 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Частиною 8 наведеної правової норми Закону про банкрутство встановлено обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
На відміну від конкурсних кредиторів, грошові вимоги забезпечених кредиторів мають відображатися в реєстрі вимог кредиторів незалежно від факту подання/неподання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.
Сукупний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положень частини другої статті 33 Закону України "Про іпотеку" дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та в межах провадження у справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Такі висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17 та від 13.06.2018 у справі № 914/355/17.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17 надано такий правовий висновок: "забезпеченими зобов'язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.".
В обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі про банкрутство ПАТ "Каравай" скаржник зазначає наступне.
09 липня 2012 року між АТ "Златобанк" та Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (далі - боржник) було укладено Кредитний договір №165/12-KLMV (далі - Кредитний договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, встановлених цим Кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.
Для забезпечення виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором №165/12-KLMV від 09 липня 2012 року між АТ "Злітобанк" та Публічним акціонерним товариством "Каравай" укладені такі договори:
· Договір іпотеки від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 987, за умовами якого в іпотеку Банку передано нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1055,5 кв.м., літ. "В-1" площею 43,5 кв.м., літ. "Г-1" площею 9,8 кв.м., загальною площею 3731,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А (т.3, а.с.113-117)
· Договір іпотеки від 09.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 989, за умовами якого в іпотеку Банку передано нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1"», "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10351,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (т.3, а.с.121-126).
· Договір застави від 09.07.2012 № 165/12-KLMV/S-1, за умовами якого в заставу передано основні засоби: обладнання згідно переліку, що викладений в Додатку №1 до договору (т.3, а.с.129-134).
Скаржником було також зазначено про те, що вказані договори іпотеки та застави не припинені та є дійсними.
Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2015 порушено провадження у справі №922/224/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Патерилова В.В., якого зобов'язано здійснити заходи відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника абло визнання боржника банкрутом".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський", до якого включено вимоги, зокрема, ПАТ "Златобанк" в сумі 64 080 015, 08грн, з яких 63 689 805, 02грн - четверта черга та 390 210, 06грн - шоста черга.
Постановою господарського суду Харківської області від 01.12.2015 у справі №922/224/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна; визнано Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Патерилова В.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2017 затверджено звіт ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди та відшкодування витрат понесених в процедурі банкрутства; затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ухвалено ліквідувати юридичну особу - Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153); провадження у справі припинено; визнано вимоги кредиторів, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними; визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; зобов'язано Головне управління статистики у Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"; зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 922/224/15.
В подальшому, 28.04.2017 загальними зборами учасників ПАТ "Каравай" вирішено ліквідувати підприємство, призначено ліквідатора, встановлено двохмісячний термін для пред'явлення претензій кредиторів з дня опублікування оголошення про ліквідацію підприємства та встановлено проведення процедури ліквідації у відповідності із ЦК України та ГПК України.
Матеріали справи свідчать, що ліквідатором ПАТ "Каравай" під час проведення досудової процедури ліквідації на виконання вимог ч. 8 ст. 111 ЦК України, на підставі даних інвентаризації активів та зобов'язань підприємства, складено проміжний ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на суму 6258 тис. грн., який затверджено у встановленому порядку та прийнято рішення звернутися до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
До вказаного переліку кредиторів ПАТ "Каравай" станом на -01.05.2017 визнано кредиторські вимоги на загальну суму 6257975,78 грн таких кредиторів: Комунальне підприємство "Харківводоканал", Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Поліпласт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пріоритет", Приватне акціонерне товариство "Хліб-1", Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ОВІ", Приватне акціонерне товариство "Альпаріс", Приватне акціонерне товариство "Перспектива", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Хлібзавод "Салтівській", ОСОБА_9, Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (т.1, а.с.50).
Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій позивач просив визнати його кредитором ПАТ "Каравай", вимоги якого забезпечено заставою майна на загальну суму 142772965,20 грн, що виникли на підставі Кредитного договору №165/12-KLMV від 09.07.2012.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у справі №922/2869/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" до Публічного акціонерного товариства "Каравай" про визнання кредитором на підставі договорів іпотеки від 09.07.2012, що посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим О.С. за реєстровим № 987 та №989, договору застави від 09.07.2012 № 165/12-KLMV/S-1.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що зобов'язання за кредитним договором № 165/12-КLМV від 09 липня 2012 року ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" перед ПАТ «Златобанк» є припиненими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Договір іпотеки, від 09.07.2012 за реєстровим №987, яким передано в іпотеку Публічним акціонерним товариством "Каравай", а саме, нерухоме майно: - нежитлові будівлі літ. "А-2", площею 2622,4 кв.м., літ. "Б-1" площею 1055,5 кв.м., літ. "В-1" площею 43,5 кв.м., літ. Т-1" площею 9,8 кв.м., загальною площею 3731,2 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, площа Повстання, будинок номер 2-А (два тире А); договір іпотеки від 09.07.2012 за реєстровим № 989, яким передано в іпотеку Публічним акціонерним товариством "Каравай", а саме, на нерухоме майно: - нежитлові будівлі літ. "А- 4", " загальною площею 10351,7 кв.м., розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок номер 55 (п'ятдесят п'ять); договір застави № 165/12-KLMV/S-1 від 09.07.2012, яким передано в заставу Публічним акціонерним товариством "Каравай", а саме рухоме майно у кількості 150 одиниць, які були укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", (код 31340536, адреса: вул. Гв. Широнінців, 1, м. Харків, 61153) за кредитним договором № 165/12-КLМV від 09 липня 2012 року є припиненими.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №922/2869/17 рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017 залишено без змін з тих же підстав.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 75 ГПК України).
Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Отже, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №916/170/18.
Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61) (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.07.2008 N 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 N 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Також у рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009 Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2018 прийнято та призначено заяву Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання кредиторських вимог до розгляду. Проте на час винесення оскаржуваної постанови та постановлення судом апеляційної інстанції цієї ухвали, заява АТ "Златобанк" не вирішена.
Отже, на момент розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено відсутність у АТ "Златобанк" статусу кредитора, тобто сторони, в даній справі.
Судом апеляційної інстанції також з'ясовано та представником боржника в судовому засіданні підтверджено, що АТ "Златобанк" не є учасником провадження у даній справі в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і що оскаржуваною постановою від 03.07.2018 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Керуючись 234, 235, 254, 255, п.3 ч. 1 ст. 264, ст.ст. 271, 280 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" на постанову господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі №922/1521/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складений 19.11.2018.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.А. Пуль