проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" листопада 2018 р. Справа № 922/316/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Дучал Н.М.
при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,
за участю представників:
позивача - Безкровний М.Г. (посвідчення адвоката №1766 від 29.08.2012, довіреність б/н від 27.12.2017);
відповідача - Селіванов М.В. (свідоцтво №1976 від 24.02.2016, довіреність б/н від 20.07.2018);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№60Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/316/18 (рішення ухвалене суддею Байбаком О.І. в приміщенні господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 30.03.2018),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа, Харківська обл.,
до Фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича, с. Циркуни, Харківська область,
про стягнення 48948,17 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича 48948,17 грн., з яких: 20120,96 грн. заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплата до гарантійного платежу; 2077,21 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан": 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплати до гарантійного платежу; 339,69 грн. пені; 1699,45 грн. судового збору. В частині позову про стягнення 2000,00 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року провадження у справі закрито. В решті позову відмовлено.
Фізична особа-підприємець Гулковський В.В. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Титан" відмовити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, щодо направлення ТОВ "Титан" ФОП Гулковському В.В. листа № 1/2/2 від 10.01.2018 з повідомленням про зміну орендної плати; у разі направлення відповідного повідомлення у січні 2018 збільшений розмір орендної плати мав бути застосований з наступного місяця - лютого 2018 року; відносини оренди припинилися 31.01.2018, тобто до моменту застосування орендної плати у збільшеному розмірі; відносини оренди припинені не в односторонньому порядку ФОП Гулковським В.В., а за згодою сторін внаслідок конклюдентних дій з передання майна.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено до розгляду на 04.10.2018 року.
Указом Президента від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.
Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ст. 31 ГПК України судові справи та матеріали проваджень, що перебували у володінні суду, що ліквідується передані до новоутвореного суду.
Згідно до п. 3 ч. 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Згідно витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Россолов В.В., суддя Дучал Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2018 року.
02.11.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№618), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В судовому засіданні 12.11.2018 представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.12.2016 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна №02/12/16 (далі за текстом - договір; а. с. 10-14), за умовами якого орендодавець передає орендарю для платного користування протягом строку, встановленого цим договором, приміщення, зазначене в пункті 1.2. цього договору, а орендар зобов'язується користуватися цим приміщенням відповідно до умов цього договору і оплачувати таке користування відповідно до умов та в порядку, встановлених статтею 4 цього договору, а після закінчення строку користування, повернути його в тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що приміщенням, яке є предметом цього договору, є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, За, 36, 17а, 17в в житловому будинку літ. "А-5", розташованому за адресою: Харківська обл., м. Харків, улиця Рибалка, будинок 24/17. Загальна площа приміщення, яке надається в користування, складає - 96,1 квадратних метрів.
Відповідно до п. 2.1.2 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах та в порядку, встановлених статтею 4 цього договору.
За умовами п. п. 3.1-3.3 договору орендодавець передає орендарю приміщення " 24" грудня 2016 року. Передача приміщення оформляється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 4.1 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату щомісячно включно у національній валюті України - гривні в розмірі 2000,00 грн., з урахуванням ПДВ - 20%.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату не пізніше 05 (п'ятого) числа за відповідний місяць.
Відповідно до п. 4.5. договору сторони передбачили, що в день підписання цього договору, орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж в розмірі місячної орендної плати 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ - 20%, у відповідності до пункту 4.1. цього договору. Гарантійний платіж знаходиться у орендодавця без нарахування відсотків та може бути використаний орендодавцем у випадку невиконання орендарем своїх грошових зобов'язань та/або невідшкодування збитків, завданих приміщенню, які сталися з вини Орендаря, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту такого порушення (чи завдання збитків приміщенню відповідно), за умови отримання орендарем письмового повідомлення про використання гарантійного платежу. За відсутності вказаних обставин сума гарантійного платежу зараховується як орендний платіж за останній місяць користування приміщенням.
Згідно з п. 4.6. договору, у випадку зміни розміру орендної плати, передбаченого п. 4.1. договору, розмір гарантійного платежу підлягає доплаті на відповідну суму збільшення розміру орендної плати. Така доплата здійснюється орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання відповідного рахунку.
При цьому, згідно з п. 4.7. договору, у разі повідомлення орендарем про дострокове розірвання договору, у відповідності до п. 7.2. цього договору, гарантійний платіж, сплачений орендарем відповідно до п. 4.5. договору та дійсний на дату розірвання договору, залишається у орендодавця.
Відповідно до п. 7.2. договору, орендар має право достроково припинити (розірвати) договір з власної ініціативи, повідомивши про це орендодавця у письмовій формі не пізніше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання.
Відповідно до п. 5.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє по " 30" листопада 2019 року.
Згідно з п. 6.2 договору в разі, коли орендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, а також несвоєчасно перерахував суми компенсацій за комунальні послуги, він зобов'язується виплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Додатковою угодою від 19.12.2016 до договору оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 сторони узгодили викласти п. 4.10. договору в наступній редакції: "Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати за договором, але не більше, ніж:
до 25000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, за місяць у період з 19.12.2016 по 18.12.2017 включно;
до 28750,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, за місяць у період з 19.12.2017 по 18.12.2018 включно;
до 33062,50 грн. з урахуванням ПДВ 20%, за місяць у період з 19.12.2018 по 30.11.2019 включно.
У такому разі новий розмір орендної плати вважається встановленим з дати відправлення орендодавцем орендарю письмового повідомлення про таке збільшення."
Актом приймання-передачі приміщення від 24.12.2016 позивач передав відповідачу в оренду приміщення, визначені умовами договору.
Як свідчать матеріали справи, в процесі виконання умов договору позивач скористався передбаченим у додатковій угоді правом щодо збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку до 28750,00 грн., про що направив на адресу відповідача лист №1/2/2 від 10.01.2018 (а. с. 20-21).
Листом № 10/01-2018 від 10.01.2018 відповідач просив відповідача з 31.01.2018 розірвати договір оренди нерухомого майна № 02/12/16 від 19.12.2016.
Як зазначає позивач, договірні відносини між позивачем та відповідачем припинились 31.01.2018, в зв'язку з чим, відповідач повернув йому приміщення які були предметом оренди за вищезазначеним договором.
Проте, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач в повному обсязі не розрахувався з ним за вказаним договором оренди, в т.ч. не сплатив на його користь 20120,96 грн. орендної плати, та не доплатив передбачений умовами договору гарантійний внесок в розмірі 26750 грн., як того вимагають п. п. 4.5.-4.6. договору.
Обставини щодо стягнення заборгованості з орендної плати та гарантійного внеску у судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також нарахував до стягнення з відповідача 2077,21 грн. пені.
Разом з тим, як зазначає позивач у власних в додаткових поясненнях (вх. № 8060 від 26.03.2018), після порушення провадження у даній справі, відповідач в добровільному порядку сплатив на його користь 2000 грн. орендної плати за договором, що відповідно не було враховано під час складення позовної заяви.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими в частині стягнення 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди та 26750 грн. доплати до гарантійного платежу.
Водночас, з огляду на те, що після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача 2000 грн. заборгованості, судом було закрито провадження в цій частині.
Разом з тим, оскільки нарахований позивачем розмір пені не відповідав ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судом було перераховано та задоволено частково вимогу щодо стягнення пені.
Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 4.10 договору в редакції додаткової угоди від 19.12.2016 передбачено право позивача на зміну в односторонньому порядку розміру орендної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача відповідний лист №1/2/2 від 10.01.2018, в якому він встановив з 10.01.2018 новий розмір орендної плати в сумі 28750,00 грн.
На підтвердження направлення даного листа, позивач надає поштову квитанція та опис вкладення до цінного листа.
Зі вказаної квитанції та копії опису вкладення вбачається, що вказаний лист було направлено на адресу: 61035, м. Харків, вул. Слобожанська, буд. 24.
Відповідно до пункту 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270 Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Як вказує відповідач в апеляційній скарзі, копія опису не містить номеру поштового відправлення, та штампу пошти. Тому не вбачається можливим взагалі встановити, що вказаний опис було вкладено до поштового відправлення та відправлено поштою.
Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, з огляду на таке.
З наявної в матеріалах справи копії опису вкладення вбачається, що на ньому наявний відбиток поштового штемпеля та підпис працівника поштового зв'язку, який перевірив відповідність опису вкладення.
Щодо відсутності на описі номеру поштового відправлення, суд зазначає, що у відповідності до п.61 Правил, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Проте, лише на одному примірнику проставляється номер поштового відправлення. Відтак, наданий суду позивачем опис вкладення до цінного листа може бути другим примірником, на якому відповідний номер поштового відправлення не був проставлений.
Крім того, апелянт вказує, що відповідно квитанції лист було направлено до відділення 61124, проте як на описі вкладення зазначено поштовий індекс 61035.
Судом встановлено, що в договорі оренди відповідач вказав адресу: 61035, м. Харків, вул. Слобожанська, буд. 24.
З опису вкладення вбачається, що він був складений самим відправником, та ним було вказано саме ту адресу, яку відповідач зазначив в договорі оренди.
Позивачем пояснено, що при відправці листа №1/2/2 від 10.01.2018 працівник пошти, помітив, що на конверті індекс не відповідає вулиці, та в дійсності вул. Слобожанська, буд. 24 має поштовий індекс 61124. Відтак в поштовій квитанції працівник пошти вказав правильний індекс.
З копії паспорту Гулковського В.В., доданої до апеляційної скарги, вбачається, що з 18.11.2016 р. Гулковський В.В змінив своє місце реєстрації на б. 20 по вул. Волошковій с. Циркуни Харківського району Харківської області. Проте в договорі оренди з ТОВ «Титан» № 02/12/16 від 19.12.2016 р. він вказав адресу: 61035, м. Харків, вул. Слобожанська, 24.
Таким чином, на стадії укладення договору, ФОП Гулковський В.В. повідомив позивачу неправдиві відомості стосовно свого місця реєстрації.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку щодо подання позивачем належних доказів направлення відповідачу листа №1/2/2 від 10.01.2018 про збільшення орендної плати з 10.01.2018.
Водночас, судова колегія вважає за необхідне зазначити про таке.
Додатковою угодою від 19.12.2016 року до договору оренди нерухомого майна № 02/12/19 від 19 грудня 2016 року сторони доповнили Розділ 4. "Орендна плата та порядок її справляння" п. 4.10.
Відповідно до вказаного пункту Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати за Договором.
У такому разі новий розмір орендної плати вважається встановленим з дати відправлення Орендодавцем Орендарю письмового повідомлення про таке збільшення.
При цьому, відповідно п. 2 вказаної додаткової угоди інші умови сторони вирішили залишити без змін.
Таким чином, п. 4.10. вищевикладеного договору сторони не змінювали порядку оплати орендної плати - щомісячно не пізніше 05 (п'ятого) числа за відповідний місяць.
Згідно з п. 6.2. вищевикладеного договору сторони домовились, що в разі коли Орендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати ... він зобов'язується виплатити Орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
За наслідком системного тлумачення вищевказаних норми права та умов договору вбачається вірним висновок, що з урахуванням порядку оплати орендної плати, її збільшення вважаються встановленим з дати відправлення відповідного повідомлення та застосовується з наступного місяця після місяця в якому було здійснено таке повідомлення.
Отже, з урахуванням попередніх висновків суду щодо належності доказів направлення листа №1/2/2 від 10.01.2018 про збільшення орендної плати з 10.01.2018, збільшений розмір орендної плати мав би бути застосований з наступного місяця - лютого 2018 року.
Як встановлено судами та не заперечується сторонами, відносини оренди припинились 31.01.2018 року, тобто до моменту застосування орендної плати в збільшеному розмірі.
Відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року в збільшеному розмірі.
Разом з тим, оскільки після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача 2000 грн. заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року, місцевий суд правомірно закрив провадження в цій частині на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення збільшеної орендної плати за січень 2018 року безпідставні та не підлягають задоволенню. За таких обставин, вимога про стягнення пені також є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Як зазначено судом першої інстанції, збільшення орендної плати породжує для відповідача обов'язок здійснити на користь позивача доплату гарантійного платежу на відповідну суму збільшення розміру орендної плати, як того вимагають положення п. п. 4.5. - 4.6. договору.
Згідно з п. 4.6. договору, у випадку зміни розміру орендної плати, передбаченого п. 4.1. договору, розмір гарантійного платежу підлягає доплаті на відповідну суму збільшення розміру орендної плати. Така доплата здійснюється орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання відповідного рахунку.
Таким чином, обов'язок орендаря щодо здійснення доплати до гарантійного платежу ставиться в залежність він отримання ним відповідного рахунку, направленого йому орендодавцем.
Місцевим судом не було прийнято до уваги, що в порушення п. 4.6. договору, матеріали справи не містять доказів направлення орендодавцем на адресу орендаря відповідного рахунку, та отримання його відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача не надав відповіді на запитання щодо направлення такого рахунку відповідачу.
За таких обставин, судова колегія констатує відсутність обов'язку у відповідача здійснити на користь позивача доплату гарантійного платежу на відповідну суму збільшення розміру орендної плати.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав дострокового розірвання договору оренди від 19.12.2016р. колегія суддів виходить з такого.
Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначено у ЦК України, за приписами якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Положеннями ст. ст. 781-784 ЦК України врегульовано підстави дострокового розірвання та припинення договору найму. Підстави розірвання договору найму на вимогу наймача окреслені в ст. 784 ЦК України: наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Разом з тим, ст. 627 ЦК України передбачає принцип свободи договору, який полягає в тому, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору оренди, а саме п. 7.2. Договору, сторони врегулювали право орендаря (наймача) дострокового припинити (розірвати) договір з власної ініціативи, повідомивши про це орендодавця у письмовій формі не менше, ніж за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
10.01.2018р. Фізична особа-підприємець Гулковський В.В. звернувся до позивача з листом №10/01-2018, за текстом якого просив останнього розірвати договір оренди нерухомого майна №02/12/16 з 31.01.2018 р.
Оскільки зазначеним листом відповідач просив розірвати договір за 21 календарний день до запланованої дати припинення дії договору, а також враховуючи, що орендар погодив таке розірванням саме з 31.01.2018р., - у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що договір був розірваний в порядку, передбаченому п. 7.2. Договору оренди. Більш того, з огляду на пояснення позивача про припинення дії договору з 31.01.2018р. та повернення приміщення з оренди відповідачем в той же день, суд приходить до висновку, що договір оренди, з якого виникли спірні правовідносини, був розірваний сторонами за взаємною згодою.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду від 26.03.2018 у справі №922/316/18 в частині стягнення 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплати до гарантійного платежу та 339,69 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 129, 269, п.п.1, 2 ч.1 ст.275, 276, п.2, 3 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/316/18 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" 18120,96 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №02/12/16 від 19.12.2016 за січень 2018 року; 26750,00 грн. доплати до гарантійного платежу та 339,69 грн. пені.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (адреса: 62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кім. 8-8; код ЄДРПОУ 30588785) на користь Фізичної особи-підприємця Гулковського Володимира Володимировича (адреса: 62441, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1) 2535,17 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст постанови складено 19.11.2018 року.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя В.В. Россолов
Суддя Н.М. Дучал