вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"12" листопада 2018 р. Справа№ 910/7874/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Мальченко А.О.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/7874/18 (суддя Шкурдова Л.М., м. Київ, повний тест складено - 03.09.2018) за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 102, 13 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 21 102, 13 грн. збитків, завданих внаслідок незбереження залізницею вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/7874/18 у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на недоведеність позивачем обставин заподіяння йому збитків, оскільки рахунок-фактура № 91973652 від 24.04.2018р. підтверджує лише оплату наведеної ваги, а не фактичної, завантаженої у вагони, яка є значно більшою, ніж наведена вага, що була оплачена.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/7874/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на оплату ним вантажу на підставі рахунку - фактури №91973652 від 24.04.2018р. та згідно залізничної накладної в повному обсязі.
Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать витяги з офіційного сайту публічного акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, які містять інформацію про отримання адресатами відповідних поштових відправлень.
Так, згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.
Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохимичний завод" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") (покупець) 01.02.2016 укладено Договір поставки №245/108/16 сб на поставку коксової продукції.
Між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 14.02.2018р. укладено договір №0039/ЦТЛ -2018 про надання послуг.
Згідно з п.1.1 Договору його предметом є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів.
ПрАТ "Авдіївський коксохимичний завод" 24.04.2018р. відправило на адресу позивача кокс домінний згідно з залізничною накладною №49418221 від 24.04.2018р. у вагоні №56332588.
На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці 26.04.2018р. було складено комерційний акт №485604/556 про недостачу вантажу в вагоні №56332588 в кількості 3150 кг., про що в залізничній накладній зроблено відповідну відмітку.
У комерційному акті №485604/556 зазначено, що вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 43 900 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 64750 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 40 750 кг, що менше документа на 3150 кг.
Позивач, у позовній заяві зазначив, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56332588 відповідно до рахунка вантажовідправника від 24.04.2018 №91973652 становить 2443107,14 гри. х 1,2 : 315,65тн. = 9287,91 грн. Вага згідно документа в полувагоні - 43900кг. Фактично виявилося - 40750кг. недостача - 3150кг. 43900 кг. х 2% (природні втрати) = 878кг. Недостача з урахуванням природних втрат становить: 3150кг. - 878кг. = 2272кг. 9287,91 грн. х 2,272тн. = 21102,13 грн.
Таким чином, за розрахунком позивача, вартість недостачі у вагоні №56332588 становить - 21102,13 гривень.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму у розмірі 21 102,13 гривень, як збитки, що виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.
Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Крім цього, відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України та статей 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за збереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Згідно рахунку - фактури №91973652 від 24.04.2018р. (а.с.13) на вантаж, зазначений у п. 4 таблиці, позивачу виставлено до сплати за 306,812 т. вантажу 2 443 107, 14 грн.
Так, наведене випливає із наступного розрахунку: 306,812 т. (вага наведена) х 7 962,88 грн. (ціна без ПДП, вказана у п. 4 таблиці рахунку - фактури) = 2 443 107,14 грн. (загальна сума без ПДВ, вказана у п. 4 таблиці рахунку - фактури).
Вказаний рахунок - фактуру №91973652 від 24.04.2018р. на загальну суму 47 150 447,20 грн. (до складу якого входить і спірний вантаж вагою саме 306,812 т.) позивачем було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 18 травня 2018 №4500042997 та реєстром оплачуваних рахунків до нього (а.с.16).
Отже, позивачем було оплачено вантаж вагою саме 306,812 т., а не 315,650 т. (фактична вага).
В свою чергу, позивачем після перевезення залізницею фактично отримано з урахуванням нестачі в вагоні № 56332588 згідно комерційного акту № 485604/556 вантаж вагою 312,500т., тобто більше аніж було оплачено.
З наведеного вбачається, що позивачем оплачений ним вантаж вагою 306,812 т. було отримано після перевезення залізницею, а вартість втраченого вантажу позивачем постачальнику не сплачувалось.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про оплату ним вантажу на підставі рахунку - фактури №91973652 від 24.04.2018р. та згідно залізничної накладної в повному обсязі колегією суддів відхиляються, з огляду на отримання позивачем вантажу після перевезення залізницею у більшому обсязі, аніж ним було оплачено постачальнику.
З огляду на зазначене, позивачем не доведено обставин заподіяння йому збитків відповідачем у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, встановивши обставини того, що рахунок-фактура № 91973652 від 24.04.2018р. підтверджує лише оплату наведеної ваги, а не фактичної, завантаженої у вагони, яка є значно більшою, ніж наведена вага, що була оплачена дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 у справі №910/7874/18 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 19.11.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді А.О. Мальченко
М.А. Руденко