ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
16 листопада 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1232/18
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання Молодов В.С.,
за участю представників сторін:
Від позивача - Шабаровський Б.В., Ордер КВ № 746894, дата видачі : 12.11.18;
Від відповідача - не з'явився,
Від скаржника - не з'явився,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення господарського суду Одеської області від 07 серпня 2018 року
у справі №916/1232/18
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"
про стягнення 935020,29грн.,
встановила:
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса" про стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн., у т.ч.: основного боргу за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. - 275850,91 грн., пені - 43334,97 грн. та неустойки - 615834,41 грн., посилаючись на наступне.
26.12.2003 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" (орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна №КД-4761, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, що перебуває на балансі орендодавця.
Наразі позивач вказує, що відповідно до Закону України "Про морські порти України", що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов'язань щодо них відповідно до розподільчих балансів. Так, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. В результаті реорганізації Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" стратегічні об'єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов'язків щодо них були передані до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.2013 р. Наказом №17 від 13.06.2013 р. Адміністрація наділила Одеську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) відповідним майном, правами та зобов'язаннями, що перешли до неї від ДП "ОМТП", яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань №19 від 13.06.2013 р. для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації, а тому адміністрація Одеського морського порту є уповноваженим відособленим підрозділом, що представляє юридичну особу - ДП "Адміністрація морських портів України".
Відтак, позивач стверджує, що з 13.06.2013 р. Адміністрація є правонаступником ДП "ОМТП" за договором оренди державного нерухомого майна від 26.12.2003 р. № КД-4761 з відповідними правами та зобов'язаннями.
Наразі позивач, посилаючись на п.п. 3.1., 3.2., 5.2. договору, стверджує про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р. щодо своєчасної сплати орендної плати, враховуючи, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі №916/1878/15 сторонами договору оформлено та підписано 13.04.2016 р. акт прийому-передачі рухомого майна в оренду ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", а тому починаючи з 13.04.2016 р. у відповідача виник обов'язок щодо сплати орендної плати за вказаним вище договором.
Так, за ствердженнями позивача, у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати у нього за період з вересня 2017 р. по 02 січня 2018 р. утворилась заборгованість в сумі 275850,91 грн. Також через невиконання відповідачем умов договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. щодо своєчасного перерахування орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 43334,97 грн. за період з 14.09.2017 р. по 18.06.2018 р., що заявлена до стягнення.
Поряд з цим позивач вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі №916/3478/15, яке набрало законної сили 02.01.2018 р., був розірваний договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., та зобов'язано ТОВ "Яхт-Клуб Одеса-2009" повернути ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" рухоме майно, передане за договором оренди державного рухомого майна № КД-4761 згідно додатку № 1, що знаходиться на балансі Орендодавця, а саме: гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.), 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.). Однак, як стверджує позивач, вказане вище рухоме майно було передано балансоутримувачу лише 11.05.2018 р., що підтверджується актом державного виконавця про вилучення та передачу рухомого майна. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу як балансоутримувачу неустойку, передбачену ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки його повернення, що за період з 03.01.2018 р. по 11.05.2018 р. становить 615834,41 грн., яка заявлена також до стягнення.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2018р. (повний текст складено 17.08.2018р.) частково задоволено позовні вимоги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" про стягнення 935020,29грн. - стягнуто з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" на користь ДП "АМПУ" в особі Одеської філії ДП "АМПУ" заборгованість за договором № КД-4761 від 26.12.2003р. у розмірі 275850,91грн.; пеню в розмірі 41892,05грн.; неустойку в сумі 609069,42грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 13902,18грн. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
06.09.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" - ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 07 серпня 2018 року у справі №916/1232/18, в якій апелянт просить апеляційну скаргу ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» (код ЄДРПОУ: 30256779) ОСОБА_2 на Рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2018р. у господарській справіЖ« 916/1232/18 - задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2018 р. у господарській справі М916/1232/18 - скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правові вимоги учасника товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» з часткою 70% Статутного капіталу Товариства, що дорівнюється 105 000,00 гри. ОСОБА_2, про відновлення його порушеного корпоративного права на отримання дивідендів від господарської діяльності ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» (відповідач) у тому обсязі, на який він розраховував, та який скаржник міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його корпоративне право на отримання дивідендів від господарської діяльності Товариства не було порушене, рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2018 р. у господарській справі №916/1232/18.
Апелянт вважає, що зазначеним рішенням у даній справі суд суттєво погіршив майновий стан ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ», учасником і носієм корпоративних прав якого з скаржник, внаслідок стягнення з товариства коштів на загальну суму 940 714,56 грн. на користь позивача з підстав нібито порушення умов Договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003р.
Таким порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 (скаржник) вважає стягнення з ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» заборгованості у розмірі 275 850,91 грн», пені в розмірі 41 892,05 гри. та неустойки в сумі 609 069,42 грн. за недіючим договором оренди державного рухомого майна № КД-4761
На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою обставини існування причино-наслідкового зв'язку між фактом розірвання договору оренди від 26.12.2003р., а також порушення корпоративних прав ОСОБА_2 щодо управління справами Товариства розподілу прибутку Товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності Товариства та погіршення майнового стану підприємства тощо, шо встановлені вказаним Рішенням від 20.07.2015 р. по справі №916/1878/15.
Таким чином, вирішення господарським судом Одеської області у даній справі №916/1232/18 без особистої участі ОСОБА_2, питань про стягнення з ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» заборгованості у розмірі 275 850,91 грн., пені в розмірі 41 892,05 грн. та неустойки в сумі 609 069,42 грн, за недіючим договором оренди державного рухомого майна № КД-4761, впливає на корпоративні права позивача як учасника ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ».
В апеляційній скарзі на вказане рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2018 р. у господарській справі №916/1232/18 ОСОБА_2 посилається на те, що він не був учасником справи при її розгляді судом першої інстанції, і наполягає на порушенні оскаржуваним рішенням його прав та інтересів, як учасника ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» (який є правонаступником ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009») та власником його корпоративних прав відповідно до частки, що належить ОСОБА_2 в Статутному капіталі цього Товариства.
Тобто, судом апеляційної інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про корпоративне право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник ОСОБА_2,. оскільки оскаржуване рішення порушує не лише матеріальні права ОСОБА_2, не залученого до участі у справі, а й його процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Отже, на думку апелянта, суд апеляційної інстанції має вирішити питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу від 25.09.2018 року ДП «АМПУ» у особі Одеської філії заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить закрити апеляційне провадження у справі № 916/1232/18, за апеляційною скаргою поданою учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» - ОСОБА_2. Зокрема, позивач зазначає, що отримання прибутку/дивідендів/активів ОСОБА_2 при здійсненні господарської діяльності Товариства є суто корпоративними правами ОСОБА_2, що виникають із корпоративних правовідносин та можуть бути захищені шляхом подання відповідного окремого позову від ОСОБА_2 до Товариства. У справі, що розглядається, спір між сторонами виник щодо виконання умов Договору державного рухомого майна № КД-4761, а саме, щодо виконання зобов'язань Товариства по відношенню до Адміністрації, і у свою чергу не впливають на права та обов'язки учасника товариства - ОСОБА_2
У відзиві на апеляційну скаргу від ТОВ «Морський клуб ТЦФ» від 27.09.2018 року повністю підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_2, просить апеляційну скаргу учасника ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» ОСОБА_2 задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2018 р. у господарській справі №916/1232/18 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених державним підприємством «Адміністрація морських портів України» позовних вимог відмовити повністю з підстав передбачених п. 4 ч. З ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою від 28.09.18 року призначено справу №916/1232/18 до розгляду на 16.10.2018р. о 11.30год.
Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань в паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №916/1232/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.10.2018 року, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято справу №916/1232/18 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
Ухвалою від 05.11.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 у справі №916/1232/18 на 16 листопада 2018 року о 12:40 год.
Сторони повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином, про що свідчать поштові реєстри з веб-сайту Укрпошта, крім того, повідомлялись телефонним зв'язком.
14.11.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про перенесення слухання на іншу дату у зв'язку із знаходженням його у відрядженні у місті Івано-Франківську, де з 13.11 по 16.11.18 призначені слухання чотирьох судових справ по поданій ним скарзі по кримінальному провадженню.
Судова колегія відхиляє зазначене клопотання апелянта, оскільки, по-перше сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд; явка представників сторін не визнавалась обов'язковою.
При цьому, ОСОБА_2 в підтвердження причин неможливості прибуття в судове засідання не надав жодних доказів - в додатках до клопотання значаться копії квитка на потяг, однак копії не додано; відсутні також копії процесуальних документів суду, повісток, з яких вбачається про відповідні судові засідання в інших судах.
Таким чином, колегія суддів вважає зазначене клопотання необґрунтованим, відмовляє у його задоволенні та вважає за можливе почати розгляд справи без участі представників відповідача та апелянта.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення оскаржуваним рішенням його корпоративних прав, інтересів та обов'язків, судова колегія доходить наступних висновків.
Відповідно до ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.
Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Встановивши зазначені вище обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України) та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першо-чергово з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов'язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права та/або обов'язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Зазначеної правової позиції притримується Верховний суд у постанові від 11.07.2018 р. у справі N 5023/4734/12.
Так, судовою колегією встановлено, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості в загальній сумі 935020,29 грн., у т.ч.: основного боргу за договором оренди державного нерухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. - 275850,91 грн., пені - 43334,97 грн. та неустойки - 615834,41 грн.
Оскаржуваним рішенням у даній справі встановлено, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. по справі №916/1878/15 сторонами договору оформлено та підписано 13.04.2016 р. акт прийому-передачі рухомого майна в оренду ТОВ "Яхт Клуб "Одеса-2009", а тому починаючи з 13.04.2016 р. у відповідача виник обов'язок щодо сплати орендної плати за вказаним вище договором.
У зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати у нього за період з вересня 2017 р. по 02 січня 2018 р. утворилась заборгованість в сумі 275850,91 грн., на яку нараховано пеню в розмірі 43334,97 грн. за період з 14.09.2017 р. по 18.06.2018 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі №916/3478/15, яке набрало законної сили 02.01.2018 р., був розірваний договір № КД-4761 від 26.12.2003 р., та зобов'язано ТОВ "Яхт-Клуб Одеса-2009" повернути ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" рухоме майно згідно додатку № 1.
Отже, на виконання рішення суду від 14.12.2017 р. по справі № 916/3478/16 орендар зобов'язаний був повернути орендоване рухоме майно позивачу (балансоутримувачу) до 03.01.2018 р., з урахуванням набрання законної сили судового рішення 02.01.2018 р.
Однак, рухоме майно було передано балансоутримувачу лише 11.05.2018 р., що підтверджується актом державного виконавця про вилучення та передачу рухомого майна. За таких обставин, судом стягнуто з відповідача неустойку, передбачену ст. 785 ЦК України, у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочки його повернення, що за період з 03.01.2018 р. по 11.05.2018 р. становить 615834,41 грн., яка заявлена також до стягнення.
Отже, судова колегія зазначає, що спір у даній справі стосується заборгованості юридичної особи, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням своїх господарських зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р.
Апелянт помилково зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога про дострокове розірвання договору оренди №КД-4761 від 26.12.2003 року.
Судова колегія зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосуються порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів як засновника товариства, що має наслідком позбавлення його доходу, на який він очікував.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.
Відповідно до ч.5 ст.80 ГК України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Згідно зі статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України до справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, належать в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом положень пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.
Отже, оскаржуваним судовим рішенням встановлено факт неналежного виконання господарським товариством своїх зобов'язань за договором №КД-4761 від 26.12.2003 року, тому доводи апелянта про неправомірне стягнення з ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» заборгованості є необґрунтованими.
Колегія суддів зауважує, що той факт, що ОСОБА_2 позбавлений можливості отримувати дивіденди від господарської діяльності товариства внаслідок стягнення заборгованості з ТОВ «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» оскаржуваним рішенням, є наслідком насамперед господарської діяльності відповідача як суб'єкта господарювання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Резолютивна частина рішення не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків ОСОБА_2; у мотивувальній частині рішення також жодним чином не зазначено про права і обов'язки зазначеної особи.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення господарського суду Одеської області від 07 серпня 2018 року у справі №916/1232/18 не порушує права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2, оскільки у зазначеному рішенні не міститься висновків про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, оскільки питання про права і обов'язки зазначеної особи судом першої інстанції не вирішувалися.
Керуючись ст.234, п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Одеської області від 07 серпня 2018 року у справі №916/1232/18 закрити.
Матеріали справи №916/1232/18 направити до господарського суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 287,288 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Н.М. Принцевська
Суддя Я.Ф. Савицький