ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 листопада 2018 року № 826/9543/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
№0121351304 від 03.04.2018р.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0121351304 від 03.04.2018р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, як зазначає позивач, акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті з пропуском строку передбаченого п.1 ст. 102 ПК України, оскільки податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 № 1500019248 була подана 09.02.2015р., в той час як перевірка проведена 14.03.2018р., а податкове повідомлення-рішення №0121351304 прийняте 03.04.2018р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем не було сплачено самостійно визначену суму податкового зобов'язання, що стало підставою для накладення штрафу згідно оскаржуваного рішення.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 09.02.2015 року ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 звітний рік.
14.03.2018 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходу фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за наслідками якого було складено Акт № 445/26-15-13-04-28, яким встановлено що сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (декларація № 1500019248 від 09.02.2015р.), сплачена несвоєчасно, що є порушенням п. 57.1 ст. 57 ПК України.
03 квітня 2018 року, за наслідками проведеної перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення №0121351304, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного пунктом 179.7 ст. 179 ПК України, у розмірі 25 935,75 грн. застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 5 187,15 грн. (20% від суми грошового зобов'язання - 25 935,75 грн.).
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Статтею 109 Податкового кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 Кодексу).
Отже, Кодексом визначено, що порушення законів з питань оподаткування, за яке настає фінансова відповідальність (у вигляді штрафів та/або пені), може вчинятись як платником податків, так і контролюючим органом, які діють через своїх посадових осіб. Порядок застосування такої фінансової відповідальності встановлюється Податковим кодексом України та іншими законами.
За приписами п.102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Слід зазначити, що вказана стаття Кодексу встановлює строки давності для визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом, стягнення податкового боргу, подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та регулює порядок продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів і заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.
Строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів
Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов'язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа №820/3543/17) та від 10 травня 2018 року (справа №820/3544/17).
Відповідно до п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно п. 175.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Як передбачено пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги ст.ст. 49, 177 ПК України, граничним строком подачі декларації про доходи для позивача за 2014 р. було 09 лютого 2015 року, граничним строком сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання - 19 лютого 2018 року. Таким чином, граничним строком проведення перевірки та складання податкового-повідомлення рішення, з урахування положень ст. 102 ПК України було 09 лютого 2018 року (у будь-якому випадку не пізніше 19 лютого 2018 року, якщо рахувати з дня граничного строку сплати грошових зобов'язань, хоча такий строк слід застосовувати у випадку визначення грошового зобов'язання контролюючим органом), тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за 2014 рік, яку подають фізичні особи - підприємці.
Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено 03 квітня 2018 року, тобто поза межами строку визначеного нормами ПК України.
Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що фактично камеральна перевірка проведена на 32 день після спливу строку на її проведення, або на 1127 день після закінчення строку на подання податкової декларації фізичної особи - підприємця, а повідомлення-рішення прийняте на 52 день після спливу строку на його прийняття, або на 1147 день після закінчення строку на подання податкової декларації фізичної особи - підприємця.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте у поданому відзиві відповідачем не наведеного жодного заперечення щодо суті позовних вимог позивача, зокрема що порушення строку проведення перевірки визначеного вимогами п. 102.1 ст. 102 ПК України.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 квітня 2018 року № 0121351304.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій