Справа № 177/1526/18
Провадження № 2/177/951/18
Іменем України
08 листопада 2018 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, Придніпровська товарна біржа в особі Криворізького філіалу Придніпровської товарної біржі, про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно -
Позивач 08.08.2018 звернулася з указаним позовом до суду, який у послідуючому уточнила та просила визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з прилеглими до нього господарчими побудовами, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красна Балка, вул. Матросова, 54, укладений на Придніпровській товарній біржі між нею та ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1997, посвідченого Криворізьким філіалом Придніпровської товарної біржі, вона є власником житлового будинку з господарчими побудовами, який розташований на земельній ділянці загальною площею 1524,00 кв.м, що за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красна Балка, вул. Матросова, 54.
Під час укладання договору купівлі-продажу на Криворізькому філіалі Придніпровської товарної біржі, вони з продавцем ОСОБА_3 виконали його умови в повному обсязі, а саме позивач, як покупець, передала ОСОБА_3 гроші в розмірі 5696,12 грн., обумовлені договором, а остання, як продавець, прийняла від неї ці кошти і передала їй будинок із земельною ділянкою за вищевказаною адресою, які перебувають у користуванні і володінні позивача по теперішній час.
Позивач зареєструвала своє право власності на дану нерухомість в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 12.01.2000.
Однак, будинком розпорядитися позивач не може, так як договір купівлі-продажу повинен бути посвідчений в нотаріальному порядку. На теперішній час така можливість втрачена, оскільки ОСОБА_3 померла, а її спадкоємиця, дочка, ОСОБА_2 не вступала у спадок, правовстановлюючі документи на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_3 вже не існують, тому позивач звернулася з указаним позовом до суду.
Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористалася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач, Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не забезпечила участі свого представника у судовому засідання, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Треті особи до суду не з'явилися, повідомлені належними чином. Заяв про відкладення розгляду справи та пояснень по суті позовних вимог не надали.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з копією договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 23.12.1997 на Криворізькому філіалі Придніпровської товарної біржі, між ОСОБА_3, як продавцем з однієї сторони та ОСОБА_1, як покупцем з іншої сторони, остання придбала глинобитний житловий будинок, загальною площею 57,50 кв.м, житловою площею 20,00 кв. м, з господарчими побудовами: літньою кухнею «Б», погребом «В», гаражем «Г», вбиральнею «Д», замощенням І, огорожею № 1-5, який розташований на земельній ділянці площею 1524,00 кв.м, що за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красна Балка, вул. Матросова, 54 (а.с.10-11).
Указаний житловий будинок належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 10.01.1995, виданого органом приватизації виконкому Глеюватської сільської Ради народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області, на підставі рішення виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 27.11.1987 № 309, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Кривого Рогу в реєстраційній Книзі за № 33-56-11506.
Земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_3 на підставі державного Акта про право приватної власності на землю серії ДП КВ № 001954 від 02.02.1996, виданого згідно з рішенням ХХІ сесії ХХІ зборів Глеюватської сільської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 28.12.1993, зареєстрованого у Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 3172
Пунктом 3 цього Договору визначено, що житловий будинок продано за 5600,00 грн., а земельну ділянку за 96,12 грн., які продавець отримав від покупця до підписання договору.
Зазначений договір, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991, зареєстровано на товарній біржі 23.12.1007 за № 1167-Н/97 та не підлягав нотаріальному посвідченню.
Отже, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між сторонами досягнуто згоди по всім істотним його умовам, які сторони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на житловий будинок.
Біржове оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості не суперечило діючому на час укладання спірного договору діючому законодавству, що також підтверджується реєстрацією права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 в Криворізькому бюро технічної інвентаризації (а.с.17).
Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у 1997 році, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Статтею 153 ЦК УРСР 1963 року визначено, що договір вважаєтьсяукладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Разом з тим, згідно з ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № НОМЕР_1 від 16.02.1993, в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми» від 28.04.1978 № 3, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Враховуючи те, що угода купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1997 фактично відбулася, сторони всі свої зобов'язання за договором купівлі-продажу виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання угоди, але в наступному нотаріальне посвідчення угоди не відбулося, суд вважає за можливе визнати вищезазначену угоду дійсною та визнати за позивачем право власності на вказану нерухомість.
Окрім визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1997, позивач також просив суд визнати за ним право власності на це нерухоме майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином? оскільки позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.1997 суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, позовні вимоги в частині визнання права власності на це нерухоме майно є зайвими. Виходячи з приписі ст. 328 ЦПК України, визнання угоди дійсною є самостійним способом захисту права власності та право власності переходить до покупця з часу визнання угоди дійсною. Доказів наявності перешкод для державної реєстрації свого права власності на підставі договору та рішення про визнання його дійсним, позивачем суду не надано, відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 76-81, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, Придніпровська товарна біржа в особі Криворізького філіалу Придніпровської товарної біржі, про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, глинобитного житлового будинку, загальною площею 57,50 кв.м, житловою площею 20,00 кв.м, з прилеглими до нього господарчими побудовами: літньої кухні «Б», погребу «В», гаражу «Г», вбиральні «Д», замощення І, огорожі № 1-5, який розташований на земельній ділянці площею 1524,00 кв.м, що за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красна Балка, вул. Матросова, 54 укладеного 23.12.1997 між ОСОБА_3 Євсенієвною (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), зареєстрованого Криворізькою філією Придніпровської товарної біржі в реєстрі за № 1167-Н/97.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: