ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 листопада 2018 року № 826/13046/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС м. Києві з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника ТОВ «Український Дата-Центр» коригування сум відшкодування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду з податку на додану вартість за квітень 2018 року на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 15:54) після подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 16:43) протиправними. Не визнавати як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 15:54);
- зобов'язати відповідача відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ «Український Дата-Центр» коригування сум відшкодування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду з податку на додану вартість за період квітень 2018 року у показниках уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 16:43).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою зміни способу відшкодування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду з бюджетного відшкодування за рахунок платника у банку на зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду позивачем було складено та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Проте, при поданні уточнюючого розрахунку стався технічний збій та дані, які повинні були міститися у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року були відображені в рядку 20.2.2. Проте, у позивача відсутні грошові зобов'язання або податковий борг з ПДВ наслідком чого стало повторне подання уточнюючого розрахунку. У зв'язку з прийняттям відповідачем двох уточнюючих розрахунків відповідачем двічі зменшено суму переплати з ПДВ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.
10 вересня 2018 року позивачем через канцелярію суду подано додаткові докази.
Станом на дату винесення рішення відповідачем відзив на позовну заяву не надано. Про відкриття провадження відповідач повідомлений належним чином шляхом отримання відповідної ухвали 21 серпня 2018 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» подано 21 травня 2018 року №9097875874 до відповідача податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року, якою задекларовано у рядку 20 суму від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПК України 3074899,00 грн., з яких у рядку 20.2, 20.2.1 підлягає бюджетному відшкодуванню - 480366 грн.; у рядку 20.3 зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 2594533 грн. Про прийняття декларації з ПДВ за квітень 2018 року свідчить квитанція №2 від 21 травня 2018 року.
У зв'язку з виявленням помилок у податковій декларації з ПДВ від 21 травня 2018 року №9097875874 позивачем 12 червня 2018 року о 15:54 год. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9115748519, про що свідчить квитанція №2. Вказаним уточнюючим розрахунком уточнено рядок 20.2.2, 20.2, згідно яких показник, який уточнюється « 480366 грн.», уточнений показник «-480366 грн.»; рядок 20.3, 21, згідно яких показник, який уточнюється « 2594533 грн.», уточнений показник « 3074899 грн.», різниця склала 480366 грн.
Проте, як зазначено позивачем в адміністративному позові, при поданні уточнюючого розрахунку №9097875874 позивачем 12 червня 2018 року о 15:54 год. через систему електронної звітності М.Е.Dос стався технічний збій та дані, які повинні були міститися у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року були відображені в рядку 20.2.2. Проте, у позивача відсутні грошові зобов'язання або податковий борг з ПДВ.
У зв'язку з викладеним 12 червня 2018 року позивачем повторно подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображено у рядку 20.2.1 суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 480366,00 грн. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято згідно квитанції №2 від 12 червня 2018 року 16:43. Вказаним уточнюючим розрахунком уточнено рядок 20.2.1, 20.2, згідно яких показник, який уточнюється « 480366 грн.», уточнений показник «-480366 грн.»; рядок 20.3, 21, згідно яких показник, який уточнюється « 2594533 грн.», уточнений показник « 3074899 грн.», різниця склала 480366 грн.
26 липня 2018 року позивач звернувся до відповідача листом №29, яким просив не визнавати податкову звітність - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який отримано ДПІ 12 червня 2018 року о 15:54 у зв'язку з тим, що при подачі даного розрахунку стався технічний збій в програмі М.Е.Dос, а саме дані, які повинні були міститися в рядку 20.2.1 були відображені у рядку 20.2.2, що призвело до невірного відображення показників в ІКП платника. Вірний уточнюючий розрахунок був поданий одразу також 12 червня 2018 року о 16:43.
01 серпня 2018 року позивачу надано відповідь за №38284/10/26-15-59, якою повідомлено, що Податковим кодексом України не передбачені випадки скасування податкової звітності згідно листів або заяв платника та запропоновано, у разі необхідності, надати до ДПІ уточнену податкову звітність, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови не визнавати як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 15:54), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (далі по тексту - Порядок №21) до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Пунктом 49.1 та 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Пунктом 50.1 ст.50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п.169.4 ст.169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Згідно п.1-5 розд. IV Порядку №21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
Зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування за рішенням платника податку здійснюється шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку до декларації за звітний (податковий) період, в якому було задеклароване таке бюджетне відшкодування.
Розділом VI Порядку №21 визначено порядок заповнення уточнюючого розрахунку.
Уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).
У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 визначено організацію діяльності з ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п.2 цього порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.
Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Відповідно до п.1 ч.3 розд.3 Порядку за алгоритмами арифметичного та логічного контролю здійснюється перевірка Звітних документів та відповідні показники відображаються в ІКП, якщо вони відповідають умовам рознесення. У разі виявлення помилок для Звітних документів, допущених при перенесенні даних до інформаційної системи ДФС з паперових носіїв, відповідальним за внесення даних надається інформація про помилку для внесення вірних даних в підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів у терміни, встановлені Регламентом комп'ютерної обробки. Виправлення помилок здійснюється до настання граничного терміну сплати. В ІКП відображаються нові показники Звітних документів.
Згідно п.1, 2 ч.4 розд.4 Порядку для відображення в ІКП даних Звітних документів використовуються облікові показники (операції) щодо нарахування/ зменшення/ збільшення/ виключення з обліку. Звітні документи зі статусом «Повністю введено» (крім документів зі станами обробки «Вважається неподаним» або «Історія подання») автоматично обробляються інформаційною системою органів ДФС в частині відображення даних, що впливають на стан розрахунків платника із бюджетом, в ІКП.
Дані Звітних документів зі статусом «Повністю введено», поданих платниками у законодавчо встановлені терміни для такого подання, а також поданих з порушенням термінів подання, але до настання граничного строку сплати грошового зобов'язання за такими Звітними документами, відображаються в ІКП датою, що відповідає даті граничного терміну сплати грошових зобов'язань за такими Звітними документами.
Дані Звітних документів зі статусом «Повністю введено», поданих платниками після настання граничного строку сплати грошового зобов'язання, а також дані уточнюючих Звітних документів та дані Звітних документів, поданих за звітний (податковий) період, на який припадає дата ліквідації платника, відображаються в ІКП датою подання таких Звітних документів до органу ДФС. При цьому за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов'язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов'язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов'язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано 12 червня 2018 року о 15:54 год. уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9115748519, яким уточнено рядок 20.2.2, 20.2, згідно яких показник, який уточнюється « 480366 грн.», уточнений показник «-480366 грн.»; рядок 20.3, 21, згідно яких показник, який уточнюється « 2594533 грн.», уточнений показник « 3074899 грн.», різниця склала 480366 грн.
Також 12 червня 2018 року о 16:43 позивачем повторно подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображено у рядку 20.2.1 суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 480366,00 грн. Вказаним уточнюючим розрахунком уточнено рядок 20.2.1, 20.2, згідно яких показник, який уточнюється « 480366 грн.», уточнений показник «-480366 грн.»; рядок 20.3, 21, згідно яких показник, який уточнюється « 2594533 грн.», уточнений показник « 3074899 грн.», різниця склала 480366 грн.
Вказані розрахунки прийняті відповідачем, про що свідчать відповідні квитанції №2, наявні в матеріалах справи.
При цьому, зазначені в уточнюючих розрахунках коригування, заявлені у графі 6 рядків 20.2, 20.2.1, 20.2.2 як різниця «-480366 грн.» внесені до ІКП позивача за ККДБ 1400600 «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» та відображені 12 червня 2018 року як зменшення заявленої до відшкодування в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів (з 01 квітня 2017 року) згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9115748519 від 12 червня 2018 року у сумі 480366 грн.; як зменшення заявленої до відшкодування в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів (з 01 квітня 2017 року) згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9116001391 від 12 червня 2018 року у сумі 480366 грн.
Тобто, при відображенні в ІКП ТОВ «Український Дата-Центр» коригування сум відшкодування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду з податку на додану вартість за період квітень 2018 року на підставі уточнюючих розрахунків від 12 червня 2018 року №9115748519 та №9116001391 відповідач діяв у порядку, встановленому чинним на дату виникнення спірних відносин податковим законодавством, а тому відсутні підстави для визнання дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправними та, як наслідок, відсутні підстави для невизнання як податкову звітність уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12 червня 2018 року №9116001391.
Оскільки позовна вимога зобов'язати відповідача відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ «Український Дата-Центр» коригування сум відшкодування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду з податку на додану вартість за період квітень 2018 року у показниках уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (квитанція №2 від 12 червня 2018 року 16:43) є похідною, відсутні підстави для задоволення вимог у цій частині.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права на подання уточненої податкової звітності у разі необхідності у порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене, оскільки позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Дата-Центр» відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова