08 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1631/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Макаренко Я.М.
суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018, головуючий суддя першої інстанції Є.Б. Супрун, повний текст складено 26.06.2018, по справі № 816/1631/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області третя особа Лубенський відділ поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУНП в Полтавській області №566 від 06.04.2018 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 06.04.2018 № 566.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності оскаржуваного наказу та накладення дисциплінарного стягнення
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.02.2018 поліцейський СРПП №1 Лубенського ВП старший сержант поліції ОСОБА_1 спільно з інспектором СРПП №1 Лубенського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_3 знаходилися на зміні по патрулюванню м. Лубни та Лубенського району. Близько 14 год. 31 хв. на службовий планшет надійшло повідомлення від ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсіонер, проживає за адресою АДРЕСА_1) про те, що за адресою АДРЕСА_1, вчиняється насильство в сім'ї відносно малолітньої дитини ОСОБА_6. Прибувши на місце виклику, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 зайшли до будинку, де на міжквартирній площадці зустріли бабусю ОСОБА_4 та малолітню дитину ОСОБА_6, які повідомили, що батьки останньої знаходяться в стані алкогольного сп'яніння та вчиняють насильство у сім'ї. Після цього ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3 постукали до квартири №23, але ніхто двері не відчинив. В цей час малолітня ОСОБА_6 власним ключем відчинила свою квартиру, запросивши працівників поліції зайти з нею для власної безпеки. Після цього остання зайшла до квартири. В цей час із квартири до вхідних дверей вийшли ОСОБА_7 (співмешканець) і ОСОБА_8 (мати) та почали безпідставно виражатися в бік працівників поліції брутальною лайкою. В ході цього працівники поліції повідомили причину їхнього візиту, але останні не відреагували та вели себе вкрай агресивно, на що їм було неодноразово зроблено зауваження та прохання заспокоїтися. Однак ОСОБА_7 на зауваження працівників поліції не реагував та почав вести себе вкрай агресивно та розмахувати руками і виражатися брутальною лайкою в бік працівників поліції. Щоб уникнути подальшого конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали відходити назад в напрямку дверей, слідкуючи при цьому за діями ОСОБА_7 та попереджаючи його про припинення протиправних дій. Після чого гр. ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_1 та почав хапати його за формений одяг і наніс один удар кулаком в голову, а саме - в область лівого ока, після чого одразу ж був затриманий працівниками поліції.
Даний факт занесено до ЄРДР за кваліфікацією складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та присвоєно реєстраційний №1201817024000250.
Постановою Лубенського ВП кримінальне провадження відносно ОСОБА_7, внесене до ЄРДР за №1201817024000250 від 23.03.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 33-35).
В той же час постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2018 у справі №539/1192/18 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн на користь держави (а.с. 36).
За фактом отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 23.02.2018 звернувся до Лубенської центральної міської лікарні, де йому встановлено діагноз - "черепно-мозкова травма, струс мозку", у зв'язку з чим був виданий листок непрацездатності серії АДН №560277 на період з 23.02.2018 по 07.03.2018 (а.с. 15).
Згідно з випискою від 07.03.2018 №2063/244 форми №027/0 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за наслідки перебування у стаціонарі Лубенської Центральної міської лікарні встановлено повний діагноз - ЧМТ. Струс г/мозку (виробнича 23.02.18) (а.с. 16).
З метою з'ясування обставин отримання тілесних ушкоджень поліцейським СРПП №1 Лубенського ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_1. начальник ГУНП в Полтавській області Заміхін А.Л. виніс наказ від 28.02.2018 №226 "Про призначення та проведення службового розслідування" (а.с. 64), за наслідками проведення якого складено відповідний висновок від 29.03.2018 (а.с. 87-97).
Відповідно до даного висновку проведеним розслідуванням встановлено факт порушення ОСОБА_1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, п. 1 п. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179-2016, п. 1.2.7, п. 4.5, п. 6.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940, за що поліцейському сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП старшому сержанту поліції ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
У зв'язку з виявленими порушеннями начальник поліції ГУНП в Полтавській області Замахін А.Л. виніс наказ від 06.04.2018 №566, відповідно до пункту 1 якого поліцейському сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану (а.с. 61-62).
Крім цього, за фактом нещасного випадку було проведено розслідування, результати якого 12.04.2018 були оформлені актом комісії Лубенського ВП (форма Н-5*), за висновком якого нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни (а.с. 22-27).
Цього ж дня, 12.04.2018, начальник Лубенського ВП Кривченко В.І. затвердив акт №14 (форма НТ*) про нещасний випадок невиробничого характеру, за висновком якого нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни (а.с. 17-21).
Вищенаведені акти не стосуються предмету спору, а тому судом першої інстанції не оцінювалися.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності оскаржуваного наказу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани, прийнято відповідачем на підставі Висновку службового розслідування від 29.03.2018 року.
Відповідно до зазначеного Висновку, під час службового розслідування встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179-2016, п. 1.2.7, п. 4.5, п. 6.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940.
Так, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179-2016 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до п. 1.2.7, п. 4.5, п. 6.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940 ( втратила чинність 20.04.2018), одним із основних завдань органів внутрішніх справ щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події є, зокрема, забезпечення особистої безпеки працівників міліції, організація їх навчання діям у типових та екстремальних ситуаціях.
Начальники і відповідальні по ОВС та інші працівники міліції при виїзді на місця подій зобов'язані мати при собі вогнепальну зброю, засоби бронезахисту та бути одягнені у формений одяг (працівники оперативних підрозділів, крім відповідальних по ОВС, можуть бути у цивільному).
Працівники, включені до складу СОГ чи ОГ, забезпечуються вогнепальною зброєю, боєприпасами і спецзасобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилетом та захисною каскою не нижче 2-го класу захисту, гумовим кийком, балончиком з аерозолем сльозоточивої чи дратівної дії, наручниками). За рішенням начальника ОВС їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби. Контроль за екіпіруванням членів СОГ та ОГ при виїзді на місце події покладається на начальника та відповідального по ОВС.
Перевіряючи оскаржуваний наказ на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем приписів зазначених норм грунтуються на тому, що ним було обмежено права громадян на недоторканість житла, передбаченого ст. 30 Конституцією України, вчиненні ним непрофесійних дій ( неналежній організації взаємодії з колегою в екстремальній ситуації, недотримання заходів особистої безпеки), а також на тому, що позивач (поліцейський) знаходився на місці події без захисного шолому та не забезпечив відеофіксацію своїх дій та учасників конфлікту, за наявності у ОСОБА_1 бодікамери, яка могла б слугувати доказовою базою при вирішенні питання про юридичну відповідальність правопорушників.
Разом з цим, обмеження позивачем права громадян на недоторканість житла, передбаченого ст. 30 Конституцією України, полягає в незаконному проникненні до житла під час прибуття на виклик про вчинення насильства в сім'ї щодо малолітньої ОСОБА_6
За статтею 162 Кримінального кодексу України незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку є об'єктивною стороною складу злочину.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, вина в незаконному проникненні до житла не може бути встановлена іншим способом ніж обвинувальним вироком суду.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до юридичних відповідальностей різних видів, тобто за вчинення протиправного діяння у вигляді проникнення до житла позивач може бути притягнений як до дисциплінарної, так і до кримінальної відповідальності. А тому висновки суду щодо безпідставності мотивів та, як наслідок протиправність включення їх до спірного наказу з огляду на відсутність встановленої вини позивача у скоєнні злочину з порушення недоторканості житла, є безпідставними.
При цьому, як на підставу прийняття оскаржуваного наказу відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 та його колегою ОСОБА_3, не маючи необхідності для безпосереднього припинення правопорушення, зайшли до квартири за адресою: АДРЕСА_1 за запрошенням малолітньої дитини ОСОБА_6 (яка має часткову цивільну дієздатність), де вона проживає з матір'ю та вітчимом, без відома останніх, чим порушили службову дисципліну, що виразилося в недотриманні ст. 30 Конституції України. Також відповідач посилається на ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до яких під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України. Зокрема, ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» визначає вичерпний перелік випадків можливості використання такого поліцейського заходу як проникнення до житла чи іншого володіння особи та встановлює обов'язок складання в разі проникнення протоколу. А в даному випадку позивач діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, оскільки на момент проникнення до житла малолітня дитина перебувала у безпеці, жодних із підстав проникнення до житла не було.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що порушення позивачем приписів ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено вичерпний перелік випадків можливості використання такого поліцейського заходу як проникнення до житла обов'язок складання в разі проникнення протоколу, не було встановлено службовим розслідуванням, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
Колегія суддів зазначає, що перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям ст. 2 КАС України, суд надає правову оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу цього рішення.
Згідно висновків службового розслідування, порушення позивачем приписів ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» відсутнє в обставинах встановлених розслідуванням, та, як наслідок, не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому посилання відповідача на його приписи, колегією суддів до уваги не приймаються.
При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» лише врегульовано питання застосування поліцейським такого заходу як проникнення до житла, визначення незаконного проникнення до житла вказана норма не містить.
Таким чином, виходячи з особливостей порушення, у вчиненні якого позивача визнано винним та притягнуто до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина в незаконному проникненні до житла, має бути встановлена вироком суду.
Доводи апеляційної скарги щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з підстав вчиненням ним дій, які мають ознаки з порушення службової дисципліни, а не елементу складу злочину, не спростовують характер, встановлених в висновках службового розслідування порушень, вина у вчинені яких може бути підтверджена тільки вироком суду.
Враховуючи, відсутність у відповідача на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного наказу, належного доказу вини позивача у незаконному проникненні до приватного житла, колегія суддів вважає, що висновки відповідача є безпідставними.
Вину в порушенні службової дисципліни діями з не забезпечення відеофіксації своїх дій та дій учасників конфлікту на бодікамеру, а також залишення в службовому автомобілі захисного шолому, позивач фактично визнав.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, приписи вказаної норми передбачають більш м'які покарання ніж сувора догана.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено порядок накладання дисциплінарних стягнень. Так, відповідно даної норми при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
За змістом висновку службового розслідування та оскаржуваного наказу, в них не міститься жодних обгрунтувань щодо накладення дисциплінарного стягнення саме у вигляді суворої догани, щодо врахування обставин, за яких позивач допустив дисциплінарний проступок, з огляду на те, що перевірці підлягала безпека малолітньої дитини, тяжкості проступку відносно обставин, за яких його допущено.
З матеріалів справи встановлено, що позивач не має дисциплінарних стягнень та визнав свою провину в не забезпеченні відеофіксації своїх дій та дій учасників конфлікту на бодікамеру, а також знаходженні під час виклику без захисного шолому.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, не доведено правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та неможливість застосування до нього більш м'якого покарання.
Таким чином, перевіривши оскаржуваний наказ на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку щодо його необгрунтованості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо дискреційних повноважень відповідача з вирішення питання визначення виду дисциплінарного стягнення, оскільки в даній справі судом першої інстанції, відповідно до покладених на нього Кодексом адміністративного судочинства України завдань, надано правову оцінку оскаржуваному наказу, як рішенню суб'єкта владних повноважень, на його відповідність критеріям ст. 2 КАС України, при цьому, питання щодо виду дисциплінарного стягнення, яке має бути застосовано до позивача, судом не вирішувалось.
Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 816/1631/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 16.11.2018.