12.11.2018 Суддя Попова В. О.
Справа № 644/748/18
Провадження № 2/644/2125/18
Іменем України
12 листопада 2018 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря- Дашкової К.С.,
прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника Харківської міської ради - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 про заборону експлуатації приміщень,
05.02.2018 року до суду надійшов позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах Держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 про заборону експлуатації приміщень.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.02.2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.02.2018 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.04.2018 року провадження у справі було закрито через те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31.07.2018р. зазначену ухвалу скасовано, справу передано до того ж суду для продовження розгляду.
В судовому засіданні прокурорТаманов Є.О, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду в інтересах Харківської міської ради, мотивував тим, що Харківською місцевою прокуратурою №3 отримано лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 08.12.2017 року за вих.№ 20562/0/226-17 року щодо вжиття прокуратурою заходів в межах компетенції. Підставою для представництва місцевою прокуратурою №3 інтересів держави в суді прокурор вказував ту обставину, що порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради, оскільки самочинно реконструйовані відповідачем приміщення розташовані на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Харкова в особіХарківської міської ради. Інтереси держави у спірних правовідносинах полягають у тому, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді. Територіальна громада та держава мають спільні інтереси. Вважав наявними підстави для призначення справи до судового розгляду по суті.
Представник Харківської міської ради ОСОБА_3 вважав за необхідне призначити справу до судового розгляду по суті.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник не з'явились, повідомлялись належним чином, заяв та клопотань не надали.
Суд, вислухавши прокурора, представника міської ради, приходить до наступного.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно положень ч. 1 ст.167 ЦК України, держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, п. 27). Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_5 Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій .
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Таким чином захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17; від 07.05.2018 року у справі № 910/18283/17; від 10.05.2018 року у справі № 918/323/17; від 19.07.2018 року у справі №822/1169/17; від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, які відповідно до ст.417 ЦПК України є обов'язковими для врахування при вирішенні справи.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
У ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В судовому засіданні 01.11.2018 року за клопотанням прокурора оголошувалась перерва з метою надання можливості підтвердити наявність повноважень прокурора на пред'явлення позову.
Проте, посилаючись в судовому засіданні 12.11.2018 року на лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 08.12.2017 року за вих.№ 20562/0/226-17 як на підставу звернення заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 з позовом, суду не надано матеріалів перевірки з висновками про необхідність застосування представницьких повноважень прокурором щодо подання позовної заяви по цій справі. Також відсутня інформація стосовно вжиття заходів відповідного реагування до службових осіб Харківської міської ради щодо бездіяльності або неналежним чином здійснення владних повноважень щодо захисту інтересів держави.
Оцінюючи пояснення прокурора щодо ототожнення в даних правовідносинах категорій «територіальна громада» та «держава», а також спільність їх інтересів, суд зазначає наступне .
Як у позовній заяві, так і в судовому засіданні прокурор не оспорює віднесення спірної земельної ділянки до власності територіальної громади м. Харкова.
В той же час, регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об'єктів і суб'єктів права власності, рівність усіх суб'єктів права власності, гарантії права власності й обов'язки власників та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України .
Із змісту наведених положень випливає, що на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи.
Положеннями ст.7 Конституції України визнається, що в Україні і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно дост.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів декількох сіл,селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Виходячи із вищевказаних норм, між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення. Відповідно, інтереси територіальної громади, в принципі, можуть не співпадати з інтересами держави. Таким чином, не можна ототожнювати поняття «держава» та «територіальна громада».
У той же час, посилання прокурора на порушення відповідачем певних норм чинного законодавство самі по собі не можуть бути безумовною підставою для представництва в суді. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що прокурор зобов'язаний зазначити в чому саме полягає не абстрактний, а конкретний матеріальний або нематеріальний інтерес держави.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даній справі прокурор не визначив та не обґрунтував з посиланням на законодавство наявність факту порушення інтересів держави та не визначив, яким чином вибуття земельної ділянки із володіння, користування та розпорядження територіальної громади зашкодило або може зашкодити інтересам держави.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, змісту п. 3 ч.1 ст.131-1Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах, суд наголошує на необхідності органів прокуратури при зверненні до суду для захисту інтересів держави обґрунтовувати та конкретизувати порушений інтерес держави або можливість його порушення. У даній справі вищевказане прокурором не виконано.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 200, 257, 259, 260 ЦПК України, суд,
Позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_4 про заборону експлуатації приміщень, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського Апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
.
Суддя Попова В.О.
Вступну та резолютивну частину ухвали складено та проголошено 12.11.2018 року. Повний текст ухвали складено 15.11.2018 року.
Суддя Попова В.О.