Справа № 570/3794/17
Номер провадження 2/570/311/2018
28 серпня 2018 року Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Остапчук Л.В.
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1
позивачки ОСОБА_2
представника позивачки, адвоката ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4,
ОСОБА_5
представника відповідачів,
адвоката ОСОБА_6
представника відповідача,
сільської ради ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Великоомелянської сільської ради Рівненського району про визнання заповіту нікчемним,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом і просить визнати нікчемним заповіт її матері ОСОБА_8, складений 20 жовтня 2016 року і посвідчений секретарем виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області за реєстровим № 47.
Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 14 лютого 2017 року померла її мати ОСОБА_8, яка проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя її матір'ю було складено заповіт, згідно якого ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_4 - відповідачу по справі, житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: вул.Хутір Шоста, № 22, с.Велика Омеляна, Рівненського району Рівненської області та земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,3075 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с.Велика Омеляна Рівненського району. Крім того, згідно даного заповіту, ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_4, ОСОБА_10 - відповідачам у справі та ОСОБА_2 - позивачці, земельну ділянку площею 3,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Враховуючи те, шо спадкодавиця постійно проживала у м.Рівному, на території міста здійснюють свою діяльність і державні, і приватні нотаріуси, а отже саме нотаріусом, який здійснює свою діяльність у м.Рівне, мав би посвідчуватися оспорюваний заповіт, в не секретарем сільської ради, та беручи до уваги той факт, що спадкодавицею зроблено заповіт незадовго до смерті, а саме в період її хвороби, коли вона переживала гіпертонічну кризу, хворіла цукровим діабетом, через що в неї погіршувався зір, вона була інвалідом ІІІ групи і мала підозру на серцеву недостатність, позивачка вважає, що є підстави визнати заповіт нікчемним.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що останні роки стан мами - ОСОБА_8 був поганий, останні два роки вона проживала у м.Рівне, на тиждень-два могла поїхати в с.В.Омеляна. Все життя мати говорила, що хата буде їй, проте за рік до смерті мати питала чи не перечить вона проти того, щоб 1/2 хати записати на брата Колю. Зазначила, що вона виписалась з Рівного і прописалась в будинку в с.В.Омеляна, де є прописана і на сьогодні, задля отримання субсидії у квартирі, а тому мама вважала, що прописка в зазначеному будинку, є підставою для успадкування нею 1/2 частини будинку. Пояснила також, що поліпшенням і розбудовою будинку в с.В.Омеляна займалися ОСОБА_11 і Крутій - отчим чоловіка. Заявила, що після смерті баби, матір лікувалась у психіатричній лікарні, але на диспансерному обліку з цього приводу не перебувала. Вважає, що секретарем Великоомелянської сільської ради було проігноровано норми закону, згідно яких вона не мала права посвідчувати оспорюваний заповіт, так як мама була зареєстрована у місті Рівне, а тому заповіт мав посвідчуватися саме нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу. Враховуючи вищевикладене, просить позов задоволити, визнати заповіт її матері ОСОБА_8, складений 20 жовтня 2016 року посвідчений секретарем виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області за реєстровим № 47 - нікчемним.
Представник позивачки, адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримала позов та доводи ОСОБА_2 і пояснила, що посвідчувала заповіт ОСОБА_8 20 жовтня 2016 року, а 19 жовтня 2016 року вона ще перебувала на лікуванні у м.Рівне і мала продовжувати лікування амбулаторно. Оскільки ОСОБА_8 було погано ходити, тому їй простіше було б посвідчити заповіт у м.Рівне, ніж їхати до сільської ради. Крім того, зазначила, що згідно ст.1251 ЦК України, уповноважена особа органу місцевого самоврядування може посвідчити заповіт у випадку, коли в населеному пункті немає нотаріуса. ОСОБА_8 проживала в м.Рівне, 19 жовтня 2016 року знаходилась в лікарні, а отже заповіт мав посвідчувати нотаріус, який здійснює свою діяльність у м.Рівне, про що зазначено в одній із Постанов ВС № 6-15249св09 від 28 квітня 2010 року. Виходячи з цього, просить позов задоволити повністю.
Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що мотиви, на які посилається позивачка у поданій позовній заяві є надуманими та не відповідають дійсності. Зазначає, що їхня матір все життя проживала у с.Велика Омеляна, де мала власний будинок, декілька земельних ділянок, там вела господарство, і там була похована після смерті, що спростовує доводи позивачки, про те, що їхня мати постійно проживала в місті Рівне і саме за місцем її реєстрації повинен був бути посвідчений заповіт, адже такої норми не прописано в жодному нормативно-правовому акті. Щодо доводів позивачки, про те, що їхня матір під час посвідчення заповіту хворіла, зазначає, що їхня матір ніколи не страждала на психічні розлади, крім того її дієздатність була перевірена секретарем сільської ради безпосередньо під час посвідчення заповіту. Хибним вважає посилання позивачки у своїй позовній заяві на ухвалу ВСУ від 28 квітня 2010 року, оскільки дані справи не є аналогічними, у даному випадку, заповіт посвідчено секретарем сільської ради, в селі де немає жодного нотаріуса, а у справі, по якій прийнята ухвала ВСУ, на яку посилається позивачка, заповіт посвідчено органом місцевого самоврядування, попри те, що на момент посвідчення заповіту, на даній території була нотаріальна контора.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав і заперечив проти його задоволення, пояснив, що мама давно казала, що хата і земельна ділянка буде йому, сестрі віддали трикімнатну квартиру у м.Рівне, брату однокімнатну, а земельний пай розділити на трьох. На час підписання оспорюваного заповіту, мати перебувала в селі, хоча хворіла, але була в задовільному стані. 20 жовтня 2016 року, він з матір'ю і батьком поїхали в сільську раду, проте коли мати розмовляла з секретарем сільської ради і підписувала заповіт, він з кабінету вийшов, а батько чекав внизу. Після оформлення заповіту, він був посвідчений секретарем сільської ради, на яку покладено обов'язок по вчиненню нотаріальних дій. Сестра про заповіт знала, її з братом про наявність заповіту було повідомлено в день посвідчення заповіту, копії якого вони отримали за де-кілька днів. З огляду на вищевикладене, просить в позові відмовити повністю.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що оспорюваний заповіт було складено у сільській раді, хто був при посвідченні заповіту йому не відомо, так як він до мами приїздив не часто, проте про складений заповіт їхньою мамою вони всі знали і це була добра воля мами. Зазначив, що батьки в основному проживала в с.В.Омеляна, вели господарство, коли мама лікувалася, то проживала в місті Рівне. Мама вирішила складати і посвідчувати заповіт в селі, тому що в селі така процедура коштує дешевше. З огляду на вищесказане, просить в позові відмовити.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні позов не визнав і підтримав пояснення своїх довірителів. Зазначив, що позовна заява є безпідставною, оскільки спадкодавиця ОСОБА_8 постійно проживала в селі, на час посвідчення заповіту була в адекватному стані. В жодному нормативному акті не зазначено, що посвідчувати заповіт необхідно за місцем реєстрації, а отже у позові слід відмовити.
Представник відповідача, Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7, в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що коли громадяни звертаються по питанню складання заповіту, вона роз'яснює що для цього необхідно, як було і в даному випадку, і коли просять посвідчити заповіт, відмовити у цьому вона не може. Коли ОСОБА_8 прийшла посвідчувати заповіт, вона була сама, але її до сільської ради привіз або син, або чоловік. Зазначила, що враховуючи суму державного мита за посвідчення заповіту в сільській раді, яка складає 0,85 грн., ОСОБА_8 було вирішено посвідчувати заповіт саме в сільській раді. Щодо посвідчення заповіту зазначила, що при посвідченні заповіту ніхто крім ОСОБА_8 у кабінеті не був присутнім, при ній було складено текст заповіту, нею прочитано і власноручно підписано. ОСОБА_8 було надано документи, які посвідчують її особу та документи на підтвердження права власності, її дієздатність не була під сумнівом. З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що на території Великоомелянської сільської ради нотаріуса немає, а згідно покладених на неї обов'язків саме вона вчиняє нотаріальні дії, то будь-хто може звернутися за посвідченням заповіту. Просить у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, що був чоловіком покійної ОСОБА_8, з якою вони уклали шлюб 27 жовтня 1972 року і прожили разом до її смерті. На момент одруження, ОСОБА_8 мала двох дітей, ОСОБА_4 - відповідача по справі та ОСОБА_2 - позивачку по справі. Від спільного шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 Останні років три дружина хворіла, проте ці захворювання не були пов'язані з психічними розладами, хворіла цукровим діабетом, були проблеми з серцем. Проживали вони вдвох в с.В.Омеляна, де дружина отримала у спадок житловий будинок і земельні ділянки, після смерті своєї матері, там вони мали огород, там дружина і похована. В зимовий період проживали в м.Рівне. 20 жовтня 2016 року, коли дружина була адекватна за станом здоров'я, усвідомлювала свої дії, він своїм автомобілем відвіз дружину до сільської ради, де вона склала заповіт. З присутніх, під час складання заповіту у кабінеті була лише секретар сільської ради і дружина, він чекав на коридорі, даний заповіт є останньою волею померлої, щодо розподілу спадкового майна між усіма спадкоємцями.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що з 2003 року проживає в с.Велика Омеляна і бачила, що ОСОБА_8 проживає в селі, де вела господарство, проживала частіше ніж в місті, але як пішла у листопаді 2016 року у місто, там і померла, в селі залишився проживати її чоловік. Зі слів ОСОБА_8 знає, що та хворіла і що в будинку в с.В.Омеляна прописана дочка ОСОБА_13, так як вона найчастіше приїздила до матері. Як посвідчувався оспорюваний заповіт не знає, чула лише, що за життя ОСОБА_8 говорила, що все своє майно перепише на онуку Галюню, потім чула, що заповіт буде на ОСОБА_2, а в результаті від людей в селі дізналася, що заповіт було складено на сина ОСОБА_14.
Заслухавши пояснення учасників справи, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідачі - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є дітьми і спадкоємцями першої черги після смерті своєї матері - ОСОБА_8, яка померла 14 лютого 2017 року, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв, які долучені до матеріалів справи.
За життя ОСОБА_8 було складено заповіт від 20 жовтня 2016 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7 в приміщенні сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 47. Згідно вказаного заповіту, належний ОСОБА_8 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: с.Велика Омеляна Рівненського району вул.Хутір Шоста, № 22, належну їй згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 382190 від 29 червня 2006 року земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, належну їй згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 382191 від 29 червня 2006 року земельну ділянку, площею 0,3075 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, заповіла своєму сину - ОСОБА_4. Належну їй, згідно Державного акту на право власності серія ЯБ № 070863 від 15 вересня 2006 року земельну ділянку, площею 3,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, заповіла в рівних долях своїм дітям: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.
Право власності ОСОБА_8 на вищеперераховане майно оформлене в установленому законом порядку і ніким не оспорюється.
Згідно рішення виконавчого комітету Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про призначення відповідальної особи за вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті сільської ради № 2 від 16 листопада 2015 року, призначено секретаря виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_7 відповідальною за вчинення нотаріальних дій.
Із наданої суду медичної документації ОСОБА_8, вбачається, що остання довгий час хворіла, проте доказів того, що вона хворіла на психічні розлади чи на хворобами, внаслідок яких не усвідомлювала чи не могла усвідомлювати свої дії, суду не надано і цей факт не доведено.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", заповіт є правочин однієї фізичної особи, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила і підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ч.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Суд не може прийняти до уваги твердження позивачки, які базуються на тому, що зважаючи на той факт, що з огляду на Закон України "Про нотаріат" та вимогу ст.1251 ЦК України, про те, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою особою відповідного органу місцевого самоврядування, законодавець має на увазі орган місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача, адже саме про місце реєстрації законодавець не зазначає, це є лише догадками позивачки.
ОСОБА_8 хоч і була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, проте тривалий час, без реєстрації, проживала у належному їй житловому будинку, який знаходиться в с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, вела господарство, доглядала огород, там же у селі її поховано, про що заявили свідки в судовому засіданні.
Дійсно, згідно позиції висловленої в ухвалі Верховного Суду України від 28 квітня 2010 року, заповіт посвідчений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування у населеному пункті, де працює нотаріальна контора є нікчемним. Але в даному випадку, оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Великоомелянської сільської ради Рівненського району ОСОБА_7, на яку покладено такий обов'язок рішенням виконкому Великоомелянської сільської ради Рівненського району, на території сільської ради ні державні, ні приватні нотаріуси не здійснюють своєї діяльності, отже вона, як уповноважена особа, мала повне право посвідчувати оспорюваний заповіт.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Стаття 1234 ЦК України встановлює, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Згідно ст.1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Позивачка свій позов мотивує лише тим, що заповіт від 20.10.2016 року посвідчений не нотаріусом і не за місцем реєстрації заповідача.
Оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що при складанні заповіту від 20 жовтня 2016 року, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало її волі і було спрямоване саме на те, щоб спадкове майно успадкували її діти у відповідності, як це передбачено самим заповітом. Заповіт ОСОБА_8 підписала власноручно.
Що стосується доводів позивачки про те, що мати хворіла довгий час і не усвідомлювала своїх дій, їх суд не може прийняти до уваги, адже достатніх і належних доказів цього суду не надано. Навпаки, свідки в суді заявили, що на момент складання заповіту, заповідач була в адекватному стані.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищенаведеного, дослідивши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що немає порушення права позивачки за захистом якого спрямоване її звернення до суду, позов є безпідставним, не доведеним належними доказами, а тому до задоволення не підлягає. На думку суду заповіт, складений 20.10.2016 року і посвідчений секретарем Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області відповідає вимогам закону, відповідав волі заповідача, а тому визнавати його нікчемним підстав немає.
Керуючись ст.ст.13, 76, 78, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.203, 209, 1233, 1251, 1257 Цивільного кодексу України, Законом України "Про нотаріат", суд, -
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Великоомелянської сільської ради Рівненського району про визнання заповіту нікчемним - за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського Апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії СР № 726450, виданий 23.06.2000 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії СР № 078469, виданий 12.06.1996 року Дубенським МВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Відповідач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт серії ВМ № 294492, виданий 05.02.1997 року Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.
Відповідач - Великоомелянська сільська рада Рівненського району, місце знаходження: с.Велика Омеляна, вул.Шевченка, № 79 Рівненського району, код ЄДРПОУ: 04387154.
Повний текст рішення виготовлено 07.09.2018 року.
Суддя Остапчук Л.В.