Справа № 606/1668/18Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 33/817/56/18 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
16 листопада 2018 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2018 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також, постановлено стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352,40 грн.
Згідно постанови, 23 липня 2018 року о 07.50 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки "ВАЗ-2101", д.н.з. НОМЕР_1, в с.Золотники по вул.Містечко, 53, Теребовлянського району, будучи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводиться із застосуванням приладу "Drager" в присутності двох свідків. На табло приладу висвітлило результат 2.46 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.29 "а" ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження в справі за відстуністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що під час зупинки керованого ним транспорту працівники поліції запропонували продути технічний пристрій, який був розпакований. На вимогу пройти медичне обстеження в медичному закладі, працівник поліції пояснив, що умовою такого проходження є продування газоаналізатора. Не погоджуючись з результатами газоаналізатора, в протоколі ним було зазначено, що він керував автомобілем в стані тверезіння, тобто в тверезому стані. Наголошує, що зазначені в протоколі свідки судом не допитувались, а їх пояснення судом не досліджувались, хоча вони є наперед заготовленим надрукованим однаковим текстом, в які від руки вписано відомості про свідка та інші дані, встановлені при складанні протоколу. Також зазначає, що заявляв клопотання про витребування з Теребовлянського відділу поліції відеозаписів з нагрудних камер при складанні протоколу про адмінправопорушення, однак на вимогу суду працівники поліції не зреагували, а з приватної розмови йому стало відомо, що таких відеоматеріалів немає взагалі. Вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не наведені докази, які б беззаперечно свідчили про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення. Стверджує, що огляд на стан сп'яніння було проведено пристроєм, який не дозволений до використання.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції не дотримався вимог закону та неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і безпідставно прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 23.07.2018 року серія ОБ №008187; письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.07.2018 року; роздруківці з технічного приладу "Drager", з результатом зазначеного на ній результату та акті огляду на стан сп'яніння.
Однак, вказані докази не спростовують доводів ОСОБА_1 про те, що він не був згідний з результатами проведеного на місці зупинки огляду на стан сп'яніння.
Так, відповідно до ч.2,3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння , проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (далі за текстом - Порядок огляду на стан сп'яніння), результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Отже, за змістом вказаних вимог закону, обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за керування автомобілем у стані сп'яніння є згода цієї особи з результатами відповідного огляду, що має бути зафіксована у складеному поліцейським акті. За відсутності такої згоди особа має бути направлена для огляду в заклад охорони здоров'я.
Як вбачається зі змісту наявного у справі (а.с.3) Акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного відносно ОСОБА_1, в графі "З результатами згоден" відсутній підпис особи стосовно, якої проводився огляд, а також відсутній запис про відмову від такого підпису, хоча вони передбачені формою цього акту, що затверджена у додатку 2 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був згідний з результатами проведеного працівником поліції огляду на стан сп'яніння матеріалами справи не спростовані.
Висновок суду першої інстанції, що підтвердженням такої згоди є підпис ОСОБА_1 на роздруківці тесту №7784 є безпідставним, оскільки цим документом зафіксовано лише результат тестування, а не згоду обстежуваного з цим результатом.
Відомості про те, чи був ОСОБА_1 згідний з результатами проведеного поліцейським огляду і не наполягав на проходженні огляду в медичному закладі відсутні також і в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які додані до протоколу.
Суд першої інстанції не перевірив цієї обставини шляхом допиту вказаних свідків, хоча визнав необхідність такого допиту, оскільки викликав їх в судове засідання. Після того, як свідки не з'явилися, не обґрунтовуючи можливості з'ясувати всі обставини без допиту свідків, суд закінчив розгляд справи. Наведене свідчить про те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції допущено однобічність та неповноту судового розгляду.
Отже, в матеріалах справи відсутні і в ході судового розгляду не було здобуто даних на спростування доводів ОСОБА_1, що він не був згідний з результатами огляду і бажав його пройти в медичному закладі.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність порушень порядку огляду на стан сп'яніння, а саме використання працівниками поліції газоаналізатора, який не дозволений до застосування слід вказати наступне.
Статтею 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Також, цим законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016р. Використання газоаналізаторів (алкотестерів) які були ввезені в Україну, придбані споживачем та введені в експлуатацію протягом часу дії Свідоцтва про державну реєстрацію, після закінчення дії такого Свідоцтва є можливим за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки.
Разом з тим, даних про проведення такої періодичної повірки щодо приладу №ARBF-0416, яким 23.07.2018р. проведено огляд ОСОБА_1, в матеріалах справи немає.
Крім того, згідно запису в роздруківці тесту №7784 з цього приладу, останнє його калібрування проводилось 17.02.2017 року, тобто більше ніж за рік до проведення огляду, що з огляду на відсутність свідоцтва про його повірку ставить під сумнів дотримання вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 № 1747, яким для газоаналізаторів установлено міжповірочний інтервал в один рік.
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження в цій справі закрити за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського
апеляційного суду Сарновський В.Я.