08.11.2018
Справа № 497/731/18
Провадження № 2/497/464/18
08.11.2018 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до СФГ "Олен Маріна", ОСОБА_2 про стягнення майнового паю,
04.05.2018 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 - видати майновий пай, що їй належить та стягнути з нього на її користь вартість майнового паю грошима в сумі 10810,94 гривень, судові витрати покласти на відповідача, стягнувши з нього на її, позивача користь - в розмірі сплаченого нею судового збору - 704,80 грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що у 2010 році вона вийшла зі складу СВК "Кубей" та здала в оренду земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2, який є керівником СФГ "Олен Марина". У 2014 році, коли в СПК "Кубей" почали роздавати його членам майнові паї, вона, позивач, передала відповідачу ОСОБА_2 свій сертифікат на майновий пай, який з урахуванням індексації складав 10825грн. В СПК "Кубей" їй, позивачу у наданні майнового паю відмовлено, та було роз'яснено, що майновий пай перейшов до відповідача ОСОБА_2 На твердження позивача відповідач - ОСОБА_2 їй відмовив у видачі коштів за її пай, тому вона змушена звернутися до суду для захисту свого права.
Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, пояснивши, що відповідач - приватний підприємець ОСОБА_2, якому вона в оренду передала свою земельну ділянку, взяв також у 2014-му році в неї майновий сертифікат на майновий пай, що їй належав після розпаювання майна колишнього колгоспу ім.Калініна, якому вона пропрацювала усе життя з 1969 року, що опісля був реорганізований у КСП "Кубей", а потім - в СВК "Кубей", що у с.Червоноармійське (тепер с.Кубей). Проте за майно, що підлягало виділенню за її сертифікатом гроші вона не отримала, хоча, згідно роз'яснень керівника СВК "Кубей" ОСОБА_4, згідно списку власників сертифікатів, який був переданий йому підприємцем ОСОБА_2 усе майно за сертифікатами у списку, було передане цьому підприємцю; у списках під №12 значиться й вона, позивач. Сертифікат наразі знаходиться в неї, оскільки минулого року був їй повернутий відповідачем не під розписку і не особисто, а через третю особу, - сестру відповідача, яка передала його сусідам і які вже принесли сетрифікат їй, позивачу, додому.
Вона, позивач, впевнена, що відповідач ОСОБА_2 отримав майно на її сертифікат, але не погасив його та не оплатив їй вартість цього майна, тому так довго у себе утримував сертифікат і не повертав, - оскільки отримання майна підтверджує свідок - ОСОБА_4, що був керівником СПК "Кубей" і видавав майно за рішенням загальних зборів і за майновими сертифікатами.
Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що саме він виписував квитанції на одержання майна за сертифікатами, саме до нього звертався відповідач ОСОБА_2 зі списком сертифікатів, зібраних в колишніх членів СВК "Кубей", і він особисто виписував відповідачу майно, і, оскільки позивач була 12-ю у списку, на її сертифікат, він впевнений, було видано майно, але чому сертифікат опинився на її руках непогашеним - він вважає, що з-за недобросовісності відповідача, який, одержавши квитанцію і по ній майно - мав у сільській раді погасити усі сертифікати, на які отримав майно.
Проте, свідок підтвердив пояснення відповідача ОСОБА_2, що дійсно, майна не вистачало на усі сертифікати і за наданим відповідачем списком сума вартості майнових сертифікатів у цьому списку була більшою, ніж вийшло видати відповідачу майна, тому, ймовірно, невикористані сертифікати відповідачем були повернуті власникам.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, пояснивши що майнового паю, що належав би позивачу на її майновий сертифікат, відповідач не отримував, а тому і не викупив в неї сертифікат та повернув його. Процедура була наступною: після розпаювання колишнього колгоспу, що був реорганізований у СВК "Кубей", колишні пайщики - власники майна - отримали сертифікати на певну суму вартості частини майна, потім ця сума була індексована та потім - зменшена через виявлення нестачі майна - багато майна пропало на момент розпаювання, але на балансі рахувалося і його вартість припадала на кожний сертифікат - його частка. Тому усі підприємці-фермери, що взяли в оренду членів місцевої громади землі сільськогосподарського призначення, для обробки цієї землі, бажали отримати техніку та нерухоме майно, яку можна було отримати на сертифікати. Кожен об'єкт нерухомого чи рухомого майна мав вартість, яка перевищувала вартість одного сертифіката - в рази, тому власники майна - держателі сертифікатів погоджувалися об'єднуватися в групи, щоб кількома сертифікатами викупити майновий об'єкт, а потім реалізувати його, отримавши кошти в розмірі вартості сертифікату. Він, відповідач, збирав у населення територіальної громади сертифікати і вони йому надавали їх на договірних умовах; потім він, з'ясувавши, яке майно може отримати і його вартість, багато сертифікатів обміняв на кілька великих - іменних, на своє ім'я, і вже на них отримав майно. Оскільки він, зібравши сертифікатів більше, ніж виявилося майна, викупив лише стільки сертифікатів, скільки йому було потрібно, а ті, що залишилися незатребуваними - він повернув власникам. Викуплені сертифікати він погасив при отриманні власних, іменних сертифікатів - обмінявши їх, і при цьому він не обирав будь-чиї сертифікати, а брав їх підряд, не залежно від номеру у списку, під якм і в якій черговості він цей сертифікат отримував від власника. Сертифікат позивачки ненавмисно не попав серед тих, які він відібрав для обміну на свій іменний. За ті сертифікати, що він погасив - він заплатив їхнім власникам, уклавши договори купівлі-продажу. Ці факти встановлені судом і не потребують підтвердження. Тому він впевнений, що позивачу він нічого не винен, а її майно досі перебуває в розпорядженні ліквідаційної комісії, і на яке було накладено арешт за позовом пенсійного фонду, оскільки керівництво СВК "Кубей" декілька років не сплачувало податки і збори, тобто, він вважає, що, оскільки в позивача, є на руках майновий сертифікат, це свідчить про те, що він не погашений, і на нього майно не виділялося, і досі в неї зберігається право це майно вимагати в СВК "Кубей". Що ж до твердження свідка - колишнього керівника і наразі ліквідатора СВК "Кубей", - стосовно того, що він, відповідач ОСОБА_2 отримав майно і не погасив сертифікати після його отримання, то доказів цьому немає, бо цього не було - він спочатку отримав іменні сертифікати, а потім на них майно, тобто, погасивши багато сертифікатів на маленькі суми, отримав кілька іменних на велику суму кожен, і лише на них отримав майно, тому твердження свідка і позивача вважає хибним, що не підтверджується жодним доказом.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїми свідченнями не підтвердили і не спростували факт отримання відповідачем ОСОБА_2 майна саме за сертифікатом позивача ОСОБА_1, лише роз'яснили порядок розпаювання та стверджуючи про наявність чисельних порушень з боку керівництва СВК "Кубей" під час господарювання - керівництва підприємством та його розпаювання, з вини якого, на їхню думку, громада - члени колишнього колгоспу ім.Калініна, що опісля був реорганізований у КСП "Кубей", а потім - в СВК "Кубей", що у с.Червоноармійське (тепер с.Кубей) Болградського району Одеської області, - втратили багато майна, яке, на їхню думку, було розкрадене або втрачене через неналежне керівництво шляхом тиску та незаконних дій на тих членів громади, які бажали брати добросовісно участь у керівництві майном громади та його розпаюванні (наприклад, утворення власної комісії, яка паралельно з обраною громадою комісією голосувала за виділення певного - найкращого майна певним особам).
Вислухавши у судовому засіданні сторони, свідків, розглянувши надані позивачем документи та матеріали, звіривши копії документів з оригіналами в ході судового засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі за наступних підстав.
З наданих суду відомостей і документів вбачається, що позивачу - ОСОБА_1 - належить майновий сертифікат серії ОД-VII №4105 (а.с.20), він наразі перебуває в позивача і це вона підтвердила у судовому засіданні. Позивач 05.01.2017р. зверталася до суду з позовом до СВК "Кубей" про виділення майнгового паю (справа №497/10/17, пров.№2/497/229/17), проте відмовилася від вимог, відкликавши свій позов, причини невідомі, але це свідчить про те, що позивач вважає своє право порушеним.
Проте, в ході даного судового засідання дослідженням доказів встановлено, що відповідач не купував у позивача спірний майновий сертифікат, оскільки відсутній договір купівлі-продажу між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем, ОСОБА_2; відсутність такого договору підтвердили у судовому засіданні як сама позивач, так і відповідач, свідченнями свідків чи будь-якими іншими доказами цей факт також не підтверджений.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача вартості майнового сертифікату є безпідставною, тобто, в ході судового розгляду позову встановлено відсутність підстави та предмету позову, який в такому разі є необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки судом ретельно було перевірено усі вимоги позивача до відповідача, які не підтвердились жодним доказом, на які вона посилалася, та, навпаки, нею самою в ході пояснень суду підтверджено відсутність цивільно-правових відносин між нею та відповідачем стосовно купівлі-продажу майнового сертифікату чи майна, в обсязі вартості цього майнового сертифікату, що належить саме позивачу.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ч.5,6 ЦПК України). Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст.83 ч.1 ЦПК України).
Так, положення ст.77 ЦПК України визначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За наслідками судового розгляду, і досліджених судом доказів, суд, відповідно до ст.89 ЦПК України, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів і їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про не доведеність позовних вимог, їх безпідставність, а відтак про наявність обґрунтованих відповідачем підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ "Олен Маріна", ОСОБА_2 про стягнення майнового паю,як з мотивів не доведення наявності заборгованості.
У зв'язку з тим, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.2-14, 76-81, 83, 85ч.5, 89, 258-259, 263-265, 268, 352,354-356 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до СФГ "Олен Маріна", ОСОБА_2 про стягнення майнового паю, - залишити без задоволення в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення виготовлений 16 листопада 2018 року.
Суддя А.В. Кравцова