Справа № 307/2373/18
Провадження № 2/307/1286/18
12 листопада 2018 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Цонинець Н.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В позовній заяві зазначив, що шлюб між ним та відповідачкою укладено 25 листопада 1989 року. Від даного шлюбу в них народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є вже повнолітніми. Їхнє спільне життя з відповідачкою не склалося та у процесі спільного життя виявилося, що вони з відповідачкою мають різні характери, погляди на життя, інтереси. Починаючи з 2004 року він постійно виїжджає на сезонні роботи у Російську Федерацію, де і проживає переважну більшість часу, додому приїздить рідко. Відповідачка, у свою чергу, за цей період постійно працює на сезонних роботах у Чеській Республіці та приїздить додому 2-3 рази на рік на короткий термін. За весь цей час вони з відповідачкою бачаться лише кілька разів на рік, а останнім часом ще рідше. Такі відносини не сприяли їхньому нормальному спільному проживанню, існуванню здорової сім'ї, і як наслідок цього, починаючи з грудня 2017 року вони з відповідачкою остаточно припинили сімейні стосунки та спільне проживання. Зазначені обставини призвели до розпаду їхньої сім'ї, хоча вони з відповідачкою формально зареєстровані за однією адресою, між ними з відповідачкою зникли почуття взаємної любові та поваги. Їхній шлюб на даний час носить формальний характер, він має своє життя, а відповідачка живе своїм життям. Він не цікавиться життям відповідачки, а вона не проявляє інтересу до того як він живе. За таких умов, подальше спільне життя з відповідачкою та збереження сім'ї вважає неможливим. Жодних умов до примирення з відповідачкою не має. Просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу в його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачка в судове засідання не з»явилася, хоча була належним чином повідомлена про судове засідання, а тому суд в порядку ст.223 ЦПК України розглянув справу в її відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 25 листопада 1989 року, на даний час діти від шлюбу є повнолітніми, разом не проживають і не підтримують сімейних стосунків.
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать, що розлад в сім»ї має не тимчасовий характер, а подальше спільне проживання в шлюбі стало неможливим, оскільки взаєморозуміння між сторонами втрачено? збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому при таких обставинах шлюб підлягає розірванню.
Позовних вимог щодо поділу спільного майна сторін не заявлено.
Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.104, 105, 110-112, 113 СК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 25 листопада 1989 року у виконкомі Тереблянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис №29, розірвати.
Позовних вимог щодо поділу спільного майна сторін не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, України на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення складено 16 листопада 2018 року.
Головуючий: В.І. Бобрушко