Справа № 136/2131/18
провадження №3/136/822/18
16 листопада 2018 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Липовецького відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого «ОІЛ Партнер» м. Вінниця, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не притягуваного до адміністративної відповідальності,
за ст. 130 ч.1 КУпАП, -
На розгляд суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Із протоколу, 08.10.2018 о 23:05 в с. Сиваківці по вул.. Центральній, Липовецького району Вінницької області, гр.. ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нерозбірлива мова. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення не визнав, суду пояснив, що повертаючись додому у пізню пору доби з дружиною та грудною дитиною, він зупинився обабіч дороги аби дружина погодувала малюка. Після цього до них під'їхали працівники поліції, які зобов'язали його надати документи, що він і зробив, вказали на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та необхідність проходження огляду у зв'язку із цим в медичному закладі. Зважаючи на те, що він алкогольних напоїв не вживав, а також у пізню пору в машині не міг залишити дружину та немовля, тому відмовився від проходження огляду.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про таке.
ОСОБА_1, притягується до відповідальності як особа, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння (далі - Інструкція), яка 09.11.2015 року затверджена Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. N 1103 (далі Порядок).
Згідно п.2 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, які передбачені пунктом 3 розділу І цієї Інструкції.
Згідно вимог ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п.4 Порядку, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3, який суду показав, що повертався з роботи у пізню пору доби 08.10.2018. В с. Сиваківці його було зупинено працівниками поліції, які його запросили бути понятим. Коли він вийшов з машини побачив особу, як з'ясувалось, ОСОБА_1, видимих ознак сп'яніння він у нього не побачив, запаху алкоголю від останнього він не відчував, у його присутності ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння згідно технічних приладів і не пропонували їхати до медичного закладу. На вимогу працівника поліції підписати пояснення одразу він відмовився, зважаючи на вище приведене, а оскільки було вже досить пізно (друга година ночі), то погодився на підпис, бо хотів спати.
Інший свідок ОСОБА_4, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення та письмові пояснення якого додано до справи в судове засідання не з'явився.
Підпункт (d) пункту 3 статті 6 Конвенції визначає, що кожний обвинувачений має право допитати свідка, який свідчить проти нього або ж мати право на те, щоб ці свідки були допитані, а також право на виклик і допит свідків на його користь на таких самих умовах, як і для свідків, що показують проти нього (Трофимов против ОСОБА_5 (Trofimov v. Russia), пункт 33; Садак против Турции (№ 1) (Sadak and Others v. Turkey (no. 1)), пункт 67).
Можливість очної ставки обвинуваченого з важливим свідком в присутності судді є суттєвим елементом справедливого судового розгляду (Тарау против Румынии (Tarau v. Romania), пункт 74; Гравиано против Италии (Graviano v. Italy), пункт 38).
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не могла заперечити письмові пояснення свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні і допитати останнього.
В такому випадку, суд приймає до уваги позицію Європейського Суду з прав людини у справі “Корнєв і Карпенко проти України” (п. 54 Рішення), де Суд визначив, що пункти 1 і 3(с1) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше.
Європейський Суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статті 6 Конвенції.
За наведених вище мотивів, ОСОБА_1 позбавлений був можливості у судовому засіданні спростувати покази свідка, які зазначені у письмових поясненнях, що додані до справи.
За клопотанням особи, яка притягується до відповідальності було допитано свідка ОСОБА_6, яка являлась пасажиром під час вищевказаної події та яка приходиться дружиною першого, вона суду дала аналогічні пояснення що й ОСОБА_1, які між собою повністю узгоджуються.
На вимогу суду органи поліції було зобов'язано надати відеозапис з нагрудної камери інспектора РПП №3 Липовецького ВП ОСОБА_5, яким проводилась 08.10.2018 фіксація події за клопотанням особи, яка притягується до відповідальності, утім витребовувані судом докази до суду не було надано, про поважність їх неподання суд не повідомлено.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За правилами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провадження у справі слід закрити на підставі статті 247 ч.1 п.1 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 130, 247, 251, 276, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Д.Т. Кривенко