Іменем України
15 листопада 2018 року
Київ
справа №822/2357/17
адміністративне провадження №К/9901/22931/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Граб Л.С., судді - Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
У серпні 2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - ГТУЮ у Хмельницькій області), третя особа ОСОБА_2, в якому просило скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області від 7 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 54426373, якою зокрема, стягнуто виконавчий збір у розмірі 12800 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Секрети О.М. про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки при її прийнятті останнім не враховано, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться в межах коштів передбачених у державному бюджеті на такі цілі і може бути здійснена лише при наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань, затверджених Міністерством фінансів України.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року зобов'язано ГУ ДФС в Хмельницькій області повторно прийняти документи, подані ОСОБА_2 та надіслати до Державної фіскальної служби Україна висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у 200-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
На підставі постанови суду, за заявою ОСОБА_2 18 липня 2017 року судом було видано виконавчий лист № 822/909/17, який пред'явлено стягувачем для примусового виконання відповідачу.
7 серпня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Секретою О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54426373. Пунктом 3 цієї постанови з позивача як з боржника у виконавчому провадженні стягнуто виконавчий збір у розмірі 12800 грн.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Зазначена позиція підтримана Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З аналізу вказаних норм закону вбачається, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком державного виконавця.
Конкретний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, що на час виникнення спірних правовідносин становило 12800 гривень.
Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Хмельницькій області на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року повторно прийнято документи, подані ОСОБА_2 та надіслано до Державної фіскальної служби України висновок від 15 серпня 2017 року щодо нарахування та виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у 200-ти кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Згідно вказаного висновку ОСОБА_2 призначена одноразова грошова допомога у розмірі 192920 грн.
Також, судами встановлено, що на момент прийняття 7 серпня 2017 року постанови про відкриття виконавчого провадження, ГУ ДФС у Хмельницькій області не було підготовлено висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги та не здійснено її виплату.
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку жодних передбачених Законом № 1404-VIII підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, а тому й відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.А.Данилевич
І.Л.Желтобрюх