12 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1299/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції - Заічко О.В.) від 02.10.2018р. (повний текст ухвали складено 02.10.2018р.) по справі №820/1299/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати бездіяльність (дії) головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 р. з грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.04.2017 р. №100/23027 протиправними та зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2016 р. пенсію без обмеження максимальним розміром в розмірі якій обчислений 73% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.04.2017 р. №100/23027, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року адміністративний позов задоволено.
Визнано бездіяльність (дії) головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області яка полягає у не перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 р. з грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.04.2017 р. №100/23027 протиправними.
Зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2016 р. пенсію без обмеження максимальним розміром в розмірі якій обчислений 73% грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.04.2017 р. № 100/23027, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/1299/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
На підставі положень ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року набрало законної сили.
01.10.2018 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якій заявник просив:
- визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 р. по справі № 820/1299/18 яка полягає у непроведенні перерахунку та невиплаті ОСОБА_1, пенсії з 01 січня 2016 року з грошового забезпечення з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, винагород) та премій і допомог у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських в розмірах зазначених у довідці про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсій від 19.04.2017 р. № 100/23027 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання ухвалою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року заяву повернуто без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України вже розглядалось при постановленні рішення. Також суд дійшов висновку, що заява, всупереч вимогам п.п.7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України, не містить інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження, а також, всупереч положень ч. 4 ст. 383 КАС України, заявником не зазначено, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, вчинених суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання судового рішення, а лише містять загальні посилання про тривалість такої бездіяльності.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
З системного аналізу вищевказаних положень Закону, колегія суддів дійшла висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 року по справі №556/2081/17.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги до заяви, передбачені ст. 383 КАС України, не можуть бути застосовані до заяв, поданих з вимогами, передбаченими ст. 382 КАС України.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що повертаючи заяву, суд першої інстанції посилався на положення ч. 5 ст. 383 КАС України, згідно якої, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018р. по справі №820/1299/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в порядку ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 16.11.2018 року.