Постанова
Іменем України
12 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 488/2551/15-ц
провадження № 61-15694св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв, правонаступником якого є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року у складі судді Селіщевої Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Темнікової В. І., Данилової О. О.,
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв (далі - ВВД Фонду) про визнання дій незаконними та зобов'язання проведення перерахунку призначених страхових виплат.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював у Відкритому акціонерному товаристві «Вадан Ярде Океан» (далі - ВАТ «Вадан Ярде Океан») більше 35 років. 29 лютого 2008 року звільнений із займаної посади за угодою сторін через досягнення ним пенсійного віку. 01 березня 2008 року прийнятий на вказане підприємство на ту ж посаду за строковим трудовим договором, із якої звільнений 01 березня 2009 року за закінченням дії строку трудового договору. 02 березня 2009 року прийнятий на те ж підприємство, на ту ж посаду та звільнений 02 вересня 2009 року за закінченням дії строку трудового договору, після чого 03 вересня 2009 року він знову прийнятий на те ж підприємство, на ту ж посаду і звільнений 16 листопада 2009 року за власним бажанням.
Позивач зазначав, що його робота пов'язана зі шкідливими для здоров'я умовами праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання на виробництві.
Відповідно до медичного висновку профпатологічної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного захворювання Харківського національного медичного університету від 11 вересня 2014 року, у нього встановлена хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість із значним ступенем зниження слуху. Вказане захворювання визнане професійним і пов'язаним із тривалою дією шуму на виробництві. Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 16 жовтня 2014 року, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 30 % безстроково.
Після цього він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхових платежів. Йому нарахована щомісячна грошова сума (страхова виплата), що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у розмірі 1 294,00 грн. Відповідач нарахував йому страхову виплату із порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач розрахував її виходячи із того, що він працював на зазначеному підприємстві із 03 вересня 2009 року по 16 листопада 2009 року, тобто розрахунковим періодом взято жовтень 2009 року, і не взято до уваги його роботу за строковими трудовими договорами на цьому ж підприємстві, на цій же посаді, тобто фактично безперервну роботу на протязі березня-листопада 2009 року. Таким чином, відповідач мав здійснити розрахунок страхової виплати за період із травня по жовтень 2009 року.
Із урахуванням наведеного, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування йому щомісячних страхових виплат виходячи із заробітку за жовтень 2009 року; зобов'язати відповідача із 15 січня 2015 року провести перерахунок щомісячної страхової виплати виходячи із середньомісячного заробітку за шість місяців, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок, тобто за період із травня по жовтень 2009 року; зобов'язати відповідача сплатити йому різницю між розміром нарахованої щомісячної страхової виплати та раніше проведеними страховими виплатами.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ВВД Фонду щодо нарахування ОСОБА_4 щомісячних страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим заробітком. Зобов'язано ВВД Фонд починаючи із 15 січня 2015 року провести перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_4 як потерпілому у зв'язку із втраченим заробітком, виходячи із його середньомісячного заробітку за шість місяців, що передують місяцю, у якому настав страховий випадок, тобто за період із травня по жовтень 2009 року. Зобов'язано ВВД Фонд сплатити ОСОБА_4 різницю між розміром нарахованої за цим рішенням суду щомісячної страхової виплати та раніше проведеними страховими виплатами, починаючи із 15 січня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки строкові трудові договори із позивачем переукладалися декілька разів, перерв у роботі фактично не було, вони вважаються такими, що укладені на невизначений строк. За таких обставин відповідачу необхідно визначити розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку щомісячних страховим виплат, ? шість місяців за останнім основним місцем роботи перед настанням втрати працездатності.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу ВВД Фонду відхилено. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення прав позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
У жовтні 2016 року ВВД Фонду подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що страхові розрахунки ВВД Фонду проведені відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням заробітної плати». На підставі відомостей із трудової книжки позивача ВВД Фонду взято за розрахунковий період, за який розраховується розмір середньої заробітної плати для виплати страхових платежів, жовтень 2009 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог позову, чим порушив норм процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року замінено відповідача - ВВД Фонду правонаступником - управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ВВД Фонду не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював у ВАТ «Вадан Ярде Океан» із 1971 року.
Починаючи із 01 січня 2007 року він працював трубопровідником 6 розряду та звільнений 29 лютого 2008 року за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Із 01 березня 2008 року він прийнятий на те саме підприємство, на цю саму посаду, у той самий цех, однак вже за строковим трудовим договором, та звільнений 01 березня 2009 року за закінченням дії трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України. 02 березня 2009 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу на те саме підприємство, на цю саму посаду, у той самий цех, за строковим трудовим договором, та звільнений 02 вересня 2009 року за закінченням дії трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України. 03 вересня 2009 року позивач прийнятий на роботу на те саме підприємство, на цю саму посаду, у той самий цех, за строковим трудовим договором, та звільнений 16 листопада 2009 року за закінченням дії трудового договору, згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Медичним висновком від 11 вересня 2014 року ОСОБА_4 встановлено професійне захворювання, пов'язане із виконанням роботи у ВАТ «Вадан Ярде Океан».
Висновком медико-соціальної експертної комісії від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_4 встановлена стійка втрата працездатності 30 % безстроково.
ВВД Фонду постановою від 23 січня 2015 року призначив ОСОБА_4 щомісячну страхову виплату у розмірі 1 294,00 грн.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі ? Закон) у редакції, чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.
Згідно зі статтею 28 Закону, у редакції, чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини першої, десятої статті 34 Закону, у редакції, чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок).
Пунктами 3, 4 Порядку у редакції, чинній на час виникнення оспорюваних правовідносин, визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).
Крім того, згідно з пунктом 12 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до положень статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Судами встановлено, що із 1971 рокупозивач перебував у трудових відносинах із ВАТ «Вадан Ярде Океан». У період із 01 березня 2008 року по 16 листопада 2009 року позивач працював на вказаному підприємстві на умовах строкових трудових договорів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що переукладення між сторонами строкових трудових договорів не можна вважати перериванням трудових відносин, оскільки перерв між укладеними строковими договорами фактично не було, позивач сплачував внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем при призначені страхових виплат неправильно визначено розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, що призвело до зменшення розміру щомісячних страхових виплат та, як наслідок, порушення прав позивача.
Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Рішення судів попередніх інстанцій ухваленні із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, вийшов за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки апеляційний суд розглянув справу у межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області, яке є правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаєві, залишити без задоволення.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
С. О. Погрібний
Г. І. Усик