15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 532/1010/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Макаренко Я.М.
суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2018, суддя Тесленко Т.В., м. Кобеляки, по справі № 532/1010/18
за позовом ОСОБА_1
до Лейтенанта поліції батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Стояна Дмитра Володимировича третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до лейтенанта поліції батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Стояна Дмитра Володимировича (надалі по тексту відповідач), третя особа- Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
-скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАА №404686 від 17.05.2018 р.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову лейтенанта поліції батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Стояна Дмитра Володимировича серії ЕАА № 404686 від 17.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП закрито.
Третя особа, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на їх недоведеність, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зазначило, що транспортний засіб, яким керував позивач, не мав розпізнавального знаку держави, в якій його зареєстровано, а тому у працівника поліції були законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача для перевірки документів на такий транспортний засіб.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАА № 404686 від 17.05.2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки він 17.05.2018 року о 11:21 год після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності оскаржуваної постанови через порушення відповідачем процедури розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваної постанови, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Частиною 2 статті 30 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи та зупинення транспортного засобу.
Частиною 2 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
З аналізу наведених приписів Закону України "Про Національну поліцію" слідує, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно постанови серії ЕАА № 404686 від 17.05.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, останній 17.05.2018 року об 11:21 год., керуючи транспортним засобом KIA OPTIMA 451318HF, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4. " а" ПДР України, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 2.4. "а" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 2.1 "е" Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегією суддів встановлено, що фактично позивача було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з тим, що позивач після зупинки поліцейським його транспортного засобу не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, колегія суддів зазначає, що поліцейський може зупинити транспортний засіб та перевірити документи особи у разі вчинення такою особою адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що зупинення транспортного засобу позивача з метою перевірити документи позивача, та як наслідок притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п. 29.1 ПДР України, оскільки на транспортному засобі позивача був відсутній розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.
Відповідно до п.29.1 "б" ПДР України водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати:
- реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування висновків того, що на транспортному засобі позивача в порушення п. 29.1 ПДР України був відсутній розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано та як наслідок правомірності зупинки транспортного засобу позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з огляду на таке.
В підтвердження своїх доводів щодо порушення позивачем п. 29.1 ПДР України УПП в Одеській області ДПП посилається на фотографію з нагрудної камери відповідача згідно якої на транспортному засобі позивача розпізнавальний знак держави, в якій зареєстровано транспортний засіб, відсутній.
Проте, з фотографії з нагрудної камери відповідача колегією суддів встановлено, що номерний знак на транспортному засобі позивача містить літеросполуки, що означають адміністративно-територіальну або загальнодержавну належність, а саме код регіона реєстрації "HF".
Код регіона реєстрації "HF" означає належність до Федеральної землі північний Рейн- Вестфалія.
Отже, номерний знак на транспортному засобі позивача містив розпізнавальний знак регіону, в якому зареєстровано такий транспортний засіб.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення порушення п. 29.1 ПДР України.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. 29.1 ПДР України, що стало підставою зупинення позивача та перевірки у нього документів, а отже не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З огляду на недоведеність відповідачем порушення позивачем п. 29.1 ПДР України колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, то за приписами ч.3 ст.286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.09.2018 по справі № 532/1010/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Н.С. Бартош