10 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 202/1071/17-ц
провадження №61-32487 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 грудня 2000 року зареєстрував шлюб з відповідачем. Від шлюбу дітей не мають. Останні два роки між ним почали виникати сварки, часто з незначних, побутових причин, навіть невеликі непорозуміння призводять до конфліктів. Він намагався пояснити дружині, що всі сімейні питання необхідно вирішувати спільно, з повагою ставитись до позиції іншого, проте відповідач просто почала його ігнорувати. Він остаточно зрозумів, що подальше спільне проживання у шлюбі є неможливим, їх сім'ї практично не існує.
Він неодноразово вживав заходів для збереження родини, проте, не зважаючи на його доброзичливе відношення до дружини, це не призвело до порозуміння та примирення.
З середини 2013 року вони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини, поновлювати їх він не збирається. Вони проживають в одному будинку, лише формально вважаються сім'єю, їх стосунки вже ніколи не будуть щирими та відвертими, тому подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам сторін.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року, ухваленим у складі судді Волошина Є. В., шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 30 грудня 2000 року Індустріальним районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 924 , розірвано.
Суд мотивував своє рішення тим, що шлюбні стосунки між сторонами припинені з 2013 року. Ухвалою суду від 14 квітня 2017 року провадження у справі було зупинено та надано подружжю три місяці для примирення, проте примирення не відбулося. Відповідач категорично не бажає зберегти шлюб, тому подальше спільне життя сторін суперечитиме їх інтересам.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання шлюбу.
Суд мотивував своє рішення тим, що позов про розірвання шлюбу відповідач подав після 17 років подружнього життя. Відповідач вважає можливим відновлення сімейних відносин та збереження сім'ї в інтересах сторін, оскільки вони з позивачем продовжують проживати однією сім'єю, ведуть спільне господарство, спільно харчуються, позивач щомісячно надає до сімейного бюджету частину заробітної плати.
Також апеляційний суд зазначив, що в порушення вимог статті 111 СК України суд безпідставно залишив без задоволення клопотання відповідача про надання строку на примирення, хоча вона заперечувала проти розірвання шлюбу.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, примушування до шлюбу чи до його збереження не допускається, тому рішення суду про відмову у розірванні шлюбу є незаконним.
Крім того, посилання апеляційного суду на невиконання судом першої інстанції вимог закону щодо надання сторонам строку на примирення, є безпідставним, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 14 квітня 2017 року провадження у справі зупинялося на три місяці для надання строку на примирення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Судами встановлено, що 30 грудня 2000 року зареєстровано шлюб між сторонами, у якому дітей вони не мають. Сторони проживають в одному будинку.
Позивач у судах пояснював, що припинив шлюбно-сімейні відносини з позивачем з середини 2013 року і відновлювати їх не бажає, оскільки це суперечить його інтересам, його рішення про необхідність розірвання шлюбу є остаточним.
Відповідач, в свою чергу, пояснювала, що між ними виникають конфлікти, проте вони не тягнуть за собою припинення спільного проживання та ведення спільного господарства. На час звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу між ними виник черговий конфлікт, але вони продовжують проживати однією сім'єю, спільно харчуються, вона підтримує порядок в домі. Відповідач впевнена, що відносини покращаться, стануть доброзичливими, тому заперечує проти розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року сторонам надано строк для примирення тривалістю три місяці.
Після його закінчення позивач наполягав на розірванні шлюбу.
Статтями 51 Конституції Українита 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Примушування жінки чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 56 СК Україникожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 112 СК Українисуд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має суттєве значення.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Встановивши категоричне небажання позивача зберігати шлюбні відносини з позивачем з посиланням на те, що це суперечить його інтересам; врахувавши підтримання позивачем позову про розірвання шлюбу після закінчення строку для примирення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Апеляційний суд за таких обставин безпідставно не застосував наведені норми права, які гарантують перебування у шлюбі осіб лише за їх вільною згодою та недопущення примушування до збереження шлюбних відносин, та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
За таких обставин касаційний суд відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує рішення апеляційного суду з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги суд касаційної інстанції стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 768 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 1 грудня 2017 року.
Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 768 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
О. В. Ступак
Г. І. Усик